Післябукварний період навчання грамоти

План

1. Мета і завдання післябукварного періоду навчання грамоти та його характеристика.

2. Особливості уроку навчання грамоти в умовах малокомплектної школи.

3. Науково-педагогічні засади букваря.

4.

Література

1. «Програми для середньої загальноосвітньої школи», 1—4 класи. (К.: Початкова школа, 2006 р.

2. Методика викладання української мови / За ред. С.І.Дорошенка. – К.: Вища школа, 1989. – С.81-86.

3. М.Р.Львов та ін. Методика обучения русскому языку в начальных классах. – М.: Просвещение, 1987. – С.89-92.

4. М.С.Вашуленко. Навчання грамоти в 1 класі. – К.: Рад, школа, 1986. – С.165.

5. «Буквар. Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. 1 клас» (авт. Вашуленко М. С., Вашуленко О. В.), ТОВ «Видавничий дім «Освіта».

Післябукварним періодом називають той період часу, який відводиться на закріплення і вдосконалення навичок читання на спеціально відібраному матеріалі.

Після проходження “вивчення” азбуки не можна переводити дітей на читання будь-якого тексту “Читанки”. Цей перехід необхідно підготувати. Тому метою цього періоду виступає – підготовка учнів до роботи з читанкою. Мета визначає і ті завдання, які потребують вирішення на даному етапі.

Основні завдання класифікуються таким чином:

1) Формування та вдосконалення навичок читання (формуються швидкість, виразність; вдосконалюються правильність, свідомість); всі вони взаємозв‘язані.

2) Розвиток мовлення школярів на основі роботи з букварем та власного життєвого досвіду.

3) Формування в учнів елементів читацької самостійності.

4) Вдосконалення навичок письма, вироблених в букварний період.

5) Закріплення елементарних орфографічних навичок (правопис великої букви, розділових знаків в кінці речення, переніс слів з рядка в рядок, засобами письма виділення слова як мовної одиниці, носія значень – написання роздільне; співвіднесення букви і звука і т.п.).

З метою вирушення завдань, які безпосередньо пов‘язані з уроками читання методика рекомендує такі методичні прийоми:

1) бесіда за малюнками букваря та іншими додатковими ілюстраціями;

2) використання діафільмів та інших ТЗН;

3) систематичну лексико-семантичну роботу з метою пояснення змісту (значення) незрозумілих слів;

4) підготовчу роботу над багатоскладових слів для читання (аналіз слів за будовою складовою, складання з букв розрізної азбуки, читання по складах, хорове читання та ін.).

5) інтонування речень сприятиме становленню синтетичного прийому читання.

Т.Г.Єгоров, характеризуючи зміст процесу читання на цьому етапі його розвитку, підкреслює, що більш досконала техніка читання допомагає краще зрозуміти того, що читається. Тобто, швидке впізнавання буквеної і складової будови слова, поєднання його образу з слуховим і мовленнєворухомим вдосконалює техніку читання на даному етапі.

У цей період необхідно домагатися того, щоб діти на читали слова з перебором букв, не рубали слова на склади, а читали плавно або цілими словами.

Учитель повинен пам‘ятати, що навички читання формуються в індивідуальному порядку. Перехід на більш високий ступінь розвитку читання наступає не зразу у всього класного колективу, а диференційовано, в залежності від степені попередньої підготовки дітей. Ось чому так необхідно завжди мати додатковий дидактичний матеріал до букваря.

Правильні прийоми читання, розуміння прочитаного розвиваються у дітей по-різному, з залежності від індивідуальних особливостей, від рівня розвитку усного мовлення і від попередньої підготовки дітей. Тому роботу над читанням необхідно вести з врахуванням індивідувальних помилок дітей в техніці читання і в розумінні прочитаного, з врахуванням їх розвитку та досвіду.

Учитель має враховувати особливості психічного розвитку дітей та їх мовленнєве оточення: читання по складах; повторюваність слів; поспішність в читанні; пропуски, перестановки, заміни букв, слів; читання мовчки, а лише потім вголос та визначати на уроці як індивідуальну роботу, так і диференційовані завдання, що приведе до бажаних результатів. У післябукварний період необхідно приділяти увагу роботі по розвитку мовлення в зв‘язку з читанням оповідань, казок, віршів, в зв‘язку з

роботою над загадками, а також роботою по складанню невеликих творів за картинами і на теми із життя самих дітей. Значне місце посідає дослівний переказ

прочитаного, знайомство з особливостями усного мовлення: правильна вимова, гучність, темп мовлення.

Розвитку мовлення на даному етапі сприятиме цілеспрямована робота із вдосконалення знань дітей про такі важливі інтонаційні засоби виразності, як основний тон висловлювання (спокійний), темп (повільний, середній, швидкий), логічний наголос, а також про жести і міміку як засоби виразності усного мовлення. Необхідні спеціальні вправи на диференціацію голосного-тихого, повільного-швидкого мовлення або читання, ігрові вправи “Впізнай по голосу”, “Яким тоном ти скажеш (прочитаєш): веселим, сумним, жартівливим, серйозним…” і т.д. (Див.: Речь. Речь. Речь. / под ред. Т.А.Ладоженской. – М.: Педагогика, 1990).

Що стосується реалізації завдань з письма, то слід в практичній діяльності зосереджувати увагу на вправах, що спрямовані на практичне засвоєння учнями правильних написань слів:

Ø окремо;

Ø в коротких реченнях і невеликих зв‘язних текстах.

Надавати перевагу таким видам робіт як списування, письмо на слух слів, речень, невеликих зв‘язних текстів; складання речень за опорними словами і запитаннями та запис цих речень; відповіді на запитання; доповнення і розширення речень за запитаннями і т.д.

Проблеми малокомплектної школи довго будуть стояти на порядку денному в розв‘язанні загальних питань народної освіти.

Одне з актуальних питань цієї загальної проблеми є розробка шляхів вдосконалення навчально-виховного процесу в умовах одночасної роботи з 2-3 класами. Якщо брати 4-х річну школу, то слід зауважити, що найдоцільніше поєднання ми бачимо в 1-3 і 2-4 кл.

При складанні розкладу слід враховувати однопредметність уроків (читання – читання; письмо – урок мови; математика - трудове). Якщо в школі є 6-річні першокласники, то рекомендується навчання грамоти проводити по “зсунутому” розкладу.

Основною особливістю уроків в умовах малокомплектної школи є планування самостійної роботи, яка повторюється на уроці 4-5 разів від 5 до 10 хв. кожна.

Самостійна робота за змістом повинна базуватися на матеріалі, мати чітко визначені завдання з обов‘язковою наступною їх перевіркою.

До самостійної роботи можна віднести такі види завдань:

Ø Розгляд малюнків, визначення предметів, що зображені на них;письмо елементів букв, заштриховка трафаретів, графічне малювання, складання і запис речень; підготовка до аналізу звуків, речень, слів (добукварний період).

Ø Аналітико-синтетичні вправи, пов‘язані зі звуко-буквеним аналізом, словене і графічне малювання, переказ, письмо за зразком, творчі і репродуктивні списування; підготовка до читання і саме читання; робота з розрізною азбукою, словниково-логічні вправи (на класифікацію, групування, узагальнення), робота з дидактичним роздавальним матеріалом, робота з наочністю і ТЗН (лінгафонний кабінет).

Поиск по сайту: