ХІ. Системи пожежної сигналізації

Функціональним призначенням системи пожежної сигналізації є ви­явлення осередку пожежі на початковій стадії її виникнення, щоб здійснити відповідні заходи: евакуацію людей, виклик пожежників, включення устано­вок пожежогасіння тощо.

Запуск системи пожежної сигналізації може здійснюватися як автома­тично, так і вручну.

Автоматична система пожежної сигналізації - система, в якій сигнал про пожежу може формуватися автоматично.

Ручна система пожежної сигналізації - система, в якій сиг­нал про пожежу може видаватися вручну.

Система пожежної сигналізації повинна:

ü швидко виявляти місце виникнення пожежі;

ü надійно передавати сигнал про пожежу на приймально-контрольний прилад, а також до пункту прийому сигналів про пожежу;

ü перетворювати сигнал про пожежу у форму, зручну для сприймання персоналом захищуваного об'єкта;

ü залишатися нечутливою до впливу зовнішніх факторів, що відмінні від факторів пожежі;

ü швидко виявляти та передавати сповіщення про несправності, що перешкоджають нормальному функціонуванню системи.

Система пожежної сигналізації не повинна:

ü піддаватися впливу інших систем, з'єднаних або не з'єднаних з нею;

ü повністю або частково пошкоджуватися під впливом факторів пожежі до їх виявлення.

Компоненти, які можуть входити до складу системи пожежної сигналізації, наведені на рис.17.

Блоки І, III, IV присутні у складі системи пожежної сигналізації, і є необов'язковими складовими частинами системи.

Передавання та приймання сигналів про пожежу та несправності засобів пожежної сигналізації на захищуваних об'єктах може здійснюватись по загальному каналу зв'язку, тобто блоки VI, VII, VIII, IX можуть бути суміщені.

Обладнання та з’єднувальні елементи, наведені на схемі, скомпоновані по трьох групах:

група А — обладнання для забезпечення місцевої сигналізації;

група В - додаткове обладнання для забезпечення зовнішнього контролю системи пожежної сигналізації;

група С - додаткове обладнання для включення автоматичних засобів протипожежного захисту.

Працездатність систем пожежної сигналізації характеризується не тільки спрацюванням у разі виникнення пожежі, але й можливістю нормального функціонування після закінчення або в процесі дії зовнішніх факторів, наприклад, корозії, вібрації, удару, електромагнітного випромінювання.

Пожежний сповіщувач - це пристрій для формування сигналу про пожежу. Він являє собою частину автоматичної системи пожежної сигна­лізації, до складу якої входить один або більше чутливих елементів, які постійно або через рівні проміжки часу контролюють один або декілька фак­торів пожежі та забезпечують подавання на приймально-контрольний прилад сповіщення про пожежу. Рішення про подавання сигналу про пожежу приймається на рівні сповіщувача або приймально-контрольного приладу.

Пожежні сповіщувачі класифікуються за цілим рядом ознак залежно від виду контрольованого параметра (явища), за способом реагування на контрольовані параметри, за конфігурацією чутливого елемента тощо. Кла­сифікатор пожежних сповіщувачів наведений в табл. 8.

Тепловий пожежний сповіщувач - автоматичний пожежний сповіщувач, який реагує на певне значення температури та (чи) швидкість її наростання.

Димовий пожежний сповіщувач - автоматичний пожежний сповіщувач, який реагує на аерозольні продукти горіння.

Радіоізотопний пожежний сповіщувач - димовий пожеж­ний сповіщувач, який спрацьовує внаслідок впливу продуктів горіння на іонізаційний струм робочої камери сповіщувача.

Оптичний пожежний сповіщувач -димовий пожежний спо­віщувач, який спрацьовує внаслідок впливу продуктів горіння на поглинан­ня або розсіювання електромагнітного випромінювання сповіщувача.

Пожежний сповіщувач полум’я - реагує на електромагнітне випромінювання полум'я.

Комбінований пожежний сповіщувач -реагує на два (та більше) фактора пожежі.

Автономний пожежний сповіщувач - являє собою пристрій, компоненти якого, необхідні для виявлення пожежі та подавання звукового сигналу, розміщені в одному корпусі.

Пожежний сповіщувач максимального типу - формує спо­віщення про пожежу у разі перевищення за певний період часу встановлено­го значення контрольованого параметра.

Пожежний сповіщувач диференціального типу - формує сповіщення про пожежу у разі перевищення за певний період часу встанов­леного значення зміни швидкості контрольованого параметра.

Точковий сповіщувач - реагує на параметр (явище), що контро­люється поблизу його компактного чутливого елемента.

Лінійний сповіщувач - реагує на виникнення фактора пожежі уздовж певної безперервної лінії.

Основні характеристики пожежних сповіщувачів: поріг спрацьовування, інерційність, зона дії, надійність і конструктивне виконання.

Поріг спрацьовування – мінімальна величина контрольованого параметра (швидкість його зміни), при якій спрацьовує сповіщувач.

Інерційність – час від початку впливу контрольованого параметру на сповіщувач до моменту його спрацьовування.

Зона дії – площа підлоги (стелі), на якій встановлений один сповіщувач. У технічній документації на сповіщувачі вказується максимальна зона дії, перевищення якої приводить до втрати ефективності сигналізації.

Надійність – властивість пожежних сповіщувачів зберігати працездатність стану призначений час у визначених умовах експлуатації.

Конструктивне виконання – звичайне, морське, тропічне і вибухобезпечне для різних умов експлуатації (температури навколишнього середовища, щодо вологості, наявності вібрації, агресивних і вибухонебезпечних середовищ і т.п.)

Існують, в основному, два види комплексів пожежної сигналізації: об'єктові та централізовані. З об'єктових комплексів інформація надходить до диспетчерської (охорони) об'єкта, і далі черговий передає її по телефону до пожежної охорони. З централізованих комплексів сповіщення яро поже­жу передається через канал зв'язку (телефонну станцію або радіоканал) до пульта централізованого спостереження (ПЦС).

Функції приймально-контрольних приладів (станцій пожежної сигнал­ізації) такі:

ü фіксація тривожних повідомлень від пожежних сповіщувачів;

ü контроль справності ліній зв'язку сповіщувачів зі станціями;

ü контроль працездатності сповіщувачів;

ü забезпечення електроживлення всіх блоків та елементів;

ü перемикання на резервні джерела живлення у разі відмови основного джерела з індикацією відмови;

ü подавання команд керування на пристрій забезпечення безпеки лю­дей у разі пожежі та на установки пожежогасіння.

Розробка алгоритму й функцій системи пожежної сигналізації вико­нується з урахуванням пожежної небезпеки об'єкта та архітектурно-плану­вальних особливостей.

Контрольні питання

1. Способи припинення горіння.

2. Характеристика основних вогнегасних речовин (води, піни, порошків, діоксиду вуглецю, галогенів вуглеводних).

3. Класи пожеж.

4. Вимоги до пожежних щитів.

5. Призначення, порядок приведення до дії, основні технічні характеристики, недоліки повітряно пінних вогнегасників.

6. Призначення, порядок приведення до дії, основні технічні характеристики, недоліки хімічно-пінних вогнегасників.

7. Призначення, порядок приведення до дії, основні технічні характеристики, недоліки вуглекислотних вогнегасників.

8. Призначення, порядок приведення до дії, основні технічні характеристики, недоліки порошкових вогнегасників.

9. Призначення хладонових вогнегасників.

10. Рекомендації щодо оснащення приміщень вогнегасниками.

11. Визначення необхідної кількості та типу вогнегасників.

12. Призначення та переваги вогнегасників спеціального призначення.

13. Класифікація і вимоги до стаціонарних установок пожежогасіння.

14. Внутрішнє протипожежне водопостачання.

15. Вимоги до систем пожежної сигналізації.

16. Види та основні характеристики пожежних сповіщувачів.

Список літератури

1. Пожежна безпека: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України/ А.П.Рожков - Київ, Пожінформтехніка, 1999 – 256 с.

2. Методичний посібник з питань експлуатації та застосування вогнегасників / Л.А. Присяжнюк та ін. - Київ: Основа, 1997 – 150 с.

Зміст

Поиск по сайту: