 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Класифікація протиалергійних препаратів
План.
1. Протизапальні засоби.
2. Протиалергійні засоби.
3. Імунотропні препарати.
І.
Протизапальні лікарські засоби поділяють на 2 групи:
Ø стероїдні протизапальні препарати – глюкокортикоїди;
Ø нестероїдні протизапальні препарати - ненаркотичні анальгетики.
Механізм протизапальної дії глюкокортикоїдів:
Ø пригнічують фермент фосфоліпазу А2, яка на певному етапі бере участь в утворенні простагландинів – медіаторів запалення;
Ø гальмують утворення інших медіаторних речовин – брадикініну, лейкотрієнів, гістаміну, серотоніну;
Ø знижують чутливість тканинних рецепторів до медіаторів запалення;
Ø послаблюють продуктивну й альтернативну фази запалення.
Препарати глюкокортикоїдів (преднізолон, дексаметазон, гідрокортизон, тріамцинолон) застосовують для лікування тяжких форм ревматизму, ревматоїдного артриту, поліартритів.
Механізм протизапальної дії нестероїдних протизапальних препаратів:
Ø пригнічують фермент циклооксигеназу і порушують синтез простагландинів;
Ø пригнічують активність інших медіаторів запалення (гістаміну, серотоніну);
Ø зменшують енергозабезпечення в ділянці запалення;
Ø пригнічують підкіркові больові центри.
Класифікація НПЗП
1. Похідні індолу – індометацин (метиндол), суліндак.
2. Похідні фенілоцтової кислоти – диклофенак – натрій (вольтарен, ортофен).
3. Оксиками – піроксикам, моваліс.
4. Похідні пропіонової кислоти – ібупрофен, напроксен.
5. Похідні пиразолону – анальгін.
6. Похідні кислоти саліцилової – кислота ацетилсаліцилова, аспізол, ацелізин.
Застосовують НПЗП при міальгіях, артритах, радикулітах, бурситах, ревматизмі, болю на фоні травматичних пошкоджень.
ІІ
Алергія - це реакція організму у відповідь на дію алергена, яка має певний клінічний перебіг: дерматит, анафілактичний шок, бронхіальна астма, алергічний риніт. Відповідно до цього застосовують комплекс методів лікування, до складу якого входять протиалергічні лікарські засоби.
Розрізняють 3 стадії в розвитку алергічних реакцій:
Ø імунологічну – утворення антитіл;
Ø вивільнення медіаторів алергії;
Ø реакції органів і систем на ці медіатори.
Лікарські препарати різних фармакологічних груп впливають на всі стадії розвитку алергії.
Класифікація протиалергійних препаратів.
1. Антигістамінні препарати (блокатори гістамінових рецепторів).
1.1. Антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС – димедрол, супрастин, тавегіл, дипразин (піпольфен).
1.2. Антигістамінні препарати, що мало впливають на ЦНС – діазолін, фенкарол, гісманал, алергодил, Кларитин (лоратидин).
2. Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори (перешкоджають виділенню медіаторів алергії): глюкокортикоїди, кромолін-натрій (інтал), кетотифен.
3. Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій.
3.1. Адреноміметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид).
3.2. Бронхолітики.
3.3. Препарати кальцію.
Гістамін – це тканинний амін з виразною біоактивністю. Йому належить провідна роль у генезі алергічних та анафілактичних реакцій. Синтезується і накопичується у тканинних базофільних гранулоцитах (тучні клітини), а також у тромбоцитах, еозинофільних гранулоцитах, лімфоцитах і різних біологічних рідинах.
При патологічних процесах, а також після надходження в організм деяких хімічних речовин, вивільнений гістамін циркулює в крові, проникає у тканини, збуджує Н-гістаміночутливі рецептори, що призводить до розвитку відповідних реакцій.
Антигістамінні препарати блокують гістаміночутливі Н-рецептори і запобігають дії на них гістаміну; усувають або зменшують такі ефекти гістаміну: спазм бронхів, кишок, підвищення тонусу міометрія, зниження артеріального тиску (частково), збільшення проникності стінки капілярів з розвитком набряку, гіперемію, свербіння.
Димедрол - антигістамінний препарат з виразною протиалергійною, седативною, снодійною, протиблювотною та місцевоанестезувальною дією; посилює дію засобів, що пригнічують ЦНС. Тривалість дії 4-6 годин.
Застосовують при кропив’янці, алергійному дерматиті, риніті, полінозі (сіній гарячці), для посилення дії снодійних, анальгезивних та засобів для наркозу.
Побічна дія - сонливість, зниження працездатності.
Супрастин – справляє менш виражену протиалергійну дію, ніж димедрол, меншою мірою пригнічує ЦНС. Тривалість дії 8-12 годин.
Застосовують при анафілактичному шоку, набряку Квінке, кропив’янці, свербежі, алергійному дерматиті, риніті.
Дипразин – має подібну дію.
Діазолін – антигістамінний препарат для внутрішнього застосування з меншим седативним ефектом.
Застосовують при алергії на ліки, продукти (кропив’янка, свербіж, алергійний дерматит).
Побічна дія: подразнення слизової оболонки шлунка.
Антигістамінні засоби з дуже слабким седативним ефектом – фенкарол, тавегіл, лоратидин.
Поиск по сайту: