 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Патологічні порушення при гіпоксії
При виснадженні або недостатності пристосувальних механізмів розвиваються патологічні порушення. Ведучою ланкою їх патогенезу є зниження енергоутворення. Нестача кисню призводить до енергетичного голодування, яке лежить в основі більшості порушень при гіпоксії.
Наслідки енергодефіциту різнобічні. Знижується синтез білків, гормонів, РНК, ДНК, ФЛ, а також нейромедіаторів, порушуються активний транспорт, функції мембран, поділ клітин і регенеративні процеси. порушується обмін електролітів.
Особливо слід сказати про активацію ПОЛ при гіпоксії. Тобто до гіпоксичного ушкодження приєднується перекисне (яке в свою чергу гальмується монооксидом азоту на його попередником L-аргініном).
Ушкодження мембран – суттєва ланка патогенезу гіпоксичних порушень.
Порушення окисно-відновлювальних реакций призводить до метаболічних порушень та накопичення продуктів неповного окиснення, багато з яких є токсичними.
З клітинних органел при гіпоксії найбільшої уваги заслуговують мітохондрії. Мікроскопія виявляє ушкодження мітохондрій, яке полягає в набуханні, вакуолізації і деградації (руйнуванні та частковій редукції крист). Щодо ядра, то структурні порушення проявляються гіперхроматозом і руйнуванням. При ушкодженні мембран лізосом відбувається вихід активних протеолітичних лізосомальних ферментів в цитозоль; їх руйнівна дія посилюється на фоні дефіциту макроергів.
Порушення в органах і фізіологічних системах. В умовах гіпоксії ушкодження окремих органів і систем залежить від їх порівняльної чутливості до гіпоксії, яка зумовлена 1) інтенсивністю обміну речовин, тобто потребою тканини в кисні; 2) потужністю гліколітичної системи, тобто здатністю виробляти енергію без участі кисню; 3) запасами енергії у вигляді макроергічних сполук; 4) потенційною можливістю генетичного апарату забезпечити пластичне закріплення гіперфункції.
З усіх цих точок зору в найнесприятливіших умовах перебуває нервова система. Порушення збудливості, провідності і скорочуваності міокарда клінічно виявляються аритмією, причому скорочувальні елементи більш стійкі, ніж провідна система.
Порушення легеневої вентиляції супроводжується порушенням ритму дихання, набуваючого характер періодичного дихання Чейна-Стокса.
Спостерігається пригнічення рухової функції травного каналу, зниження секреторної активності шлунка, кишок і підшлункової залози. В печінці порушується система мікросомального окиснення, страждає детоксикація ендогенних метаболітів і ліків,гальмуються синтетичні процеси. Початкова поліурія змінюється порушенням функції нирок і сечоутворення. У тяжких випадках гіпоксії знижується температура тіла внаслідок зниження обміну речовин і порушення терморегуляції. У корі надниркових залоз первинна активізація змінюється виснадженням. Знижується імунітет, порушується система гемостазу.
Чутливість до гіпоксії. Новонароджені (людина і тварини) більш стійкі до гіпоксії внаслідок наявності фетального гемоглобіну та більш стійких проти гіпоксії ізоформ ферментів. В еволюції чутливість до гіпоксії підвищується і водночас формуються більш складні пристосувальні механізми. Організм в дитячому віці та в період новонародженності особливо чутливий до гіпоксії. Функціональний стан нервової системи, вихідний рівень обміну речовин відіграють вирішальню роль в стійкості організму до кисневого голодування.
Поиск по сайту: