В останню тяжкую минуту

Тарас Шевченко

ІІІ період творчості

Цикл “В казематі”

Перші поезії після арешту були написані в казематі Петропавлівської фортеці Þ цикл під назвою “В казематі” з посвятою “Моїм соузникам посвящаю”, тобто усім заарештованим братчикам.

Цикл включає 13 поезій різного жанрово-стильового звучання.

Основні мотиви:

v лихо-недоля, v самотність, v смерть на чужині, v туга за Україною

Об’єднуються в тематичний комплекс, сутність якого визначається одним словом “неволя”.

У циклі, що розпочинає увесь творчий доробок періоду заслання, були атрибутовані основні мотиви творчості цього періоду:

v морально-психологічні,

v філософські,

v теми творчості.

Два ліричні потоки:

Ø єднає свій голос з голосом народу (стилізація);

Ø індивідуальний, автобіографічний.

Характерна ознака більшості поезій: побудовані у формі внутрішнього діалогу самого із собою. В цих поезіях Шевченко надзвичайно відвертий і щирий. Перед нами оголена страждаюча душа людини, несправедливо позбавленої людських прав, а найстрашніше – свободи. Тому в своїх поезіях, що замінили йому співбесідника, сповідальника, поет шукає причин цієї ситуації, оплакує вільне минуле, шукає сил, опори витримати ці моральні, духовні і фізичні тортури, що чекають на нього протягом усього терміну покарання.

Найпершого опертя шукає поет у братії – однодумців кириломефодіївців. Тому й звертається до них у циклі “В казематі”. Духовним життєствердним стрижнем, стрижнем єднання і любові для них має стати любов до України. І перший, і останній вірш має заклик, який творить своєрідну композиційну рамку циклу:

Любітеся, брати мої,

Украйну любіте

І за неї, безталанну,

Господа моліте…

(“Згадайте, братіє моя…”)

Смирітеся, молітесь Богу

І згадуйте один другого.

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть”

(“Чи ми ще зійдемося знову…”)

Почуття любові до України набуло в ліриці цього часу небаченого раніше драматизму, високого трагічного пафосу довічної розлуки з рідним краєм, з його “убогим людом”. Це почуття часом переходить у крик, ридання, як у вірші “Заросли шляхи тернами”, але вони маліють перед тривогою за долю України.

“Мені однаково…”

Конкретизована авторська життєва позиція, позиція бранця-невільника, фізично поневоленого, але духовно нескореного, морально цільного.

Патріотична ідея медитації має до певної міри значення особистого заповіту поета.

Твір морально-філософського плану: центральна проблема - вибір між особистим і суспільним.

Поиск по сайту: