|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Інтелектуальність лірикиІнтелектуальна проблематика наявна поезіях, в яких головним героєм є думка поета. Такі поезії здебільшого мають медитативний характер. Шевченкова “мисляча поезія” чи ”поезія думки”, як називають її науковці, висвітлює філософські погляди поета на тогочасні і “вічні” проблеми буття, вона передає образ широкого світу з його тривогами і суперечностями, які відбиваються на долі самого автора чи долі його народу. Ідилічність лірики Деякі твори цього часу мають ідилічний характер. Це своєрідні оази, “повітряні замки” фантазії, як їх називає дослідниця М.Коцюбинська. У поетові постійно жила потреба ідеалізації Þ “Садок вишневий” та подібні міражі. Будуючи такі “замки”, щоб хоч ненадовго побути в них в часи духовних і моральних випробувань, Шевченко ні на хвилину не забував, що це ілюзія, яку дійсність жорстоко розвіює. Вона була йому конче потрібна як духовний прихисток. Він повинен був мати такі оази, інакше його вразлива, тонко відчуваюча душа не витримає, надламається. Отже, автор прагнув зберегти душу з допомогою таких ідилій. В цих поезіях він уособлював своє уявлення про спокій, добро, той ідеал, що його він бачив у народному моральному середовищі, в природі. Але завжди свідомо приймав усе це як ідилію, не вірячи в її реальність, як не вірив своїм “повітряним замкам”. Естетика романтизму Від естетики романтизму - ідея, відповідно до якої весь світ являє собою, по суті, художній твір, певну концентрацію про художню виразність усього довколишнього. Саме через призму такого сприйняття поет оцінює природу сущого і природу суспільства. ßßß Основний принцип творчості: світ має бути прекрасним, в ньому має панувати добро. Якщо ж в ньому перемагають зло і ненависть, цей зовнішній світ втрачає своє естетичність, а отже, природність. У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. … І ти осталася, небого. І не осталося нікого З тобою дома. Наготи Старої нічим одягти І витопить зимою хату. А ти нездужаєш і встати, Щоб хоч огонь той розвести. … Де ділася Краса твоя тая, Що всі люде дивувались? Пропала, немає! Стилю його лірики не властиві штучність, орнаментальність, тобто “залітературеність”. Цей стиль – сама простота. Це ніби розмова поета самим з собою, в якій аналізується душевний стан і ставлення до світу, шукаються відповіді на питання, які його хвилюють. Його ліриці характерна Ø експресивність, Ø бурхливість і напруженість думки-переживання, Ø драматизм ßßßß Кожний вірш – це “вибух почуттів”. “Захалявні книжечки” В перші роки заслання, перебуваючи в Орській фортеці, в Кос-Аралі, в Оренбурзі - “захалявні книжечки” - чотири окремі невеликі зошити, писані в 1847-1850 рр. Кожна річна книга складалася з декількох тоненьких зошитків – усього їх 27. І довелося знов мені На старість з віршами ховатись. Мережать книжечки, співати, Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |