Визволення із заслання

Заборона в’їзду до обох столиць (Москви та Петербурга – “хороша свобода: собака на привязи”).

В Астрахані поляк Томаш Зброжек написав у його щоденнику: “Хай буде благословен день, коли небо дозволило мені особисто познайомитись з тобою, гордий і мужній оповідачу слова правди”.

Капітан судна, яким мав плисти Шевченко, що мав матеріальну скруту і не міг собі дозволити білет першого класу, особисто запросив поета до найкращої каюти, а білет віддали бідарям, що не мали коштів узагалі.

Найдовшою була зупинка у Н.Новгороді. Саме у Н.Новгороді доля піднесла Шевченкові багато сюрпризів:

v встиг закохатися (актриса Катерина Піунова),

v зустрів давніх і нових друзів-опозиціонерів і людей “независимого человеческого чувства”,.

v зустрівся і близько зійшовся із декабристом Іваном Олександровичем Анненковим. “Седой, величественный, кроткий изгнанник в речах своих не обнаруживает и тени ожесточения… Благоговею перед тобою, один из первозванных наших апостолов!» У Нижньому жила і дружина Анненкова Поль, колишня гувернантка його братів, яка все покинула і поїхала в далекий і страшний Сибір, щоб підтримати свого коханого. Її подвиг в ім’я кохання став основою роману Дюма “Чорний тюльпан” та спогадів Герцена, якими захоплювався Шевченко “Не знаю, скоро ли я удостоюсь счастия взглянуть на эту беспримерную, святую героиню», – робить запис у щоденнику Шевченко.

Загалом у цей час Шевченко дуже багато читає. За дуже короткий термін йому вдалося познайомитися з великою часткою літератури, що побачила світ протягом проклятого десятиліття. Особливу увагу поета привертає нелегальна література, зокрема “Колокол” Герцена і “Полярная звезда” Іскандера, на титульній сторінці якої він побачив портрети “первых наших апостолов-мучеников”, “понесших свой крест в пустынную Сибирь, во имя человеческой совбоды”. Ці портрети так тяжко вразили поета, що він себе розважив мрією:

“Как бы хорошо было, если бы выбить медаль в память этого гнусного события (страти декабристів). С одной стороны портреты этих великомучеников (повішених декабристів) с надписью “П е р в ы е р у с с к и е б л а г о в е с т и т е л и с в о б о д ы”, а на другой стороне медали - портрет неудобозабываемого Тормоза с надписью “Н е п е р в ы й р у с с к и й к о р о н о в а н н ы й п а л а ч”(розрядка автора).

Можна припустити, що саме ці зустрічі, роздуми стали поштовхом до написання антисамодержавних, антитоталітарних творів “Неофіти” і “Юродивий”, що народились саме у Новгороді. Сам автор підкреслив: “Поползновение большое чувствую к писанию”.