В. Винниченко «Заповіт борцям за визволення»

Незважаючи на моє пояснення, дане мною в пресі, через що я не беру активної участі в громадському жит­ті української еміграції, до мене не перестають зверта­тися члени її з запитаннями, докорами, вимогами, навіть обвинуваченнями. Вони обґрунтовують свої звернення приблизно такими аргументами. (Я з певним зусиллям буду наводити їх. Я знаю, що це наведення буде скида­тись на самовихваляння. Але в інтересі насамперед істи­ни, а крім того, тих ідей, які я маю викладати, я мушу наводити і вислови людей, прихильних до мене). Вони такі, ті аргументи:
... «Ви брали участь у перших рядах революційної боротьби на відродження нашої державності! і свободи, починаючи з перших органів її (Революційної Україн­ської Партії, РУП) 1902 р. і кінчаючи революцією 1917— 1920 pp. Ви стояли на чолі першого Уряду її, Генераль­ного Секретаріату Центральної Ради Української На­родної Республіки. Ви були ініціатором і найвідпові­дальнішим будівничим тих форм, у яких вона вилива­лася. Ви були автором Чотирьох Універсалів, які тепер у революційних колах еміграції звуться «Скрижалями Української Революції». Ви були так само ініціатором, організатором і проводирем революції проти німецької окупації та реакції створеного нею «гетьману» і головою того Вищого Органу, який провадив її, головою Дирек­торії Української Народної Республіки.
Отже, ви краще, ніж хто інший, повинні пам'ятати способи й засоби наших колишніх перемог і розуміти причини наших поразок. Ваші подальші виступи як на Україні, так і на еміграції показують, що ваше життя не перестає бути пройняте труднощами і болями нашого народу в боротьбі його за своє остаточне визволення. Чого ж ви мовчите? Чого ваші виступи такі рідкі?».
«Так,— большевизм і стара українська еміграція зро­били все, щоб унеможливити вам їх. Ми знаємо причини цього: большевизм бачить у вас свого клясового і особистого противника. Старі, колишні царські «чиновники», сини поміщиків, фабрикантів, бюрократів не могли так само на еміграції, як і на Україні, погодитись з сином робітників і селян, не могли стерпіти його критики їхньо­го поводження і всякими способами усували його від впливу на еміграційне громадянство, вони навіть, як са­мі казали, «виключили вас з нації» за ту критику, вас, якого стільки українців називають «гордістю українсько­го народу».
«Ми все це знаємо. Але от прийшли ми, такі самі, як і ви, сини робітників і селян, члени так званої «нової еміграції», і ламаємо грати того ізолятора, в який заса­дили нас більшовики і стара еміграція. Тепер ви мати­мете вільну трибуну, з якої можете промовляти до всіх, хто має вуха, щоб слухати. Правда, нова еміграція ще не зовсім добре зорієнтована. Вона під окупацією біль­шовизму не мала змоги зазнайомитись з фактами нашої революційної історії, вона довідалась про них головним чином од старої еміграції й, повіривши їй, сприйняла деякі з них так, як виставляли їх старі емігранти. Одним із таких фактів було вороже ставлення до вас. Нова еміграція цієї ворожости не сприйняла, бо в своїх свідо­міших представників вона мала інше ставлення до вас, винесене з України, де вона пам'ятала і знала вас інак­ше, ніж представляла стара еміграція. Вона устами цих представників і виявила своє ставлення до вас у численних листах, у яких вони, як ви самі казали, висловлю­вали вияви високої оцінки вас як політичного діяча і письменника».

«Правда,— ширша маса нової еміграції ще не вияви­ла свого ставлення до вас у повній мірі. Виїмкові обставини, в яких вона опинилася, страх перед можно­владцями всякого роду, як чужими, так і своїми, що ставляться до вас вороже, впливають на вияви її став­лення, в неї ще є певна стриманість. Ця стриманість, очевидно, дала вам підставу зробити висновок, що ви — «непотрібні українській еміграції» і що вам надалі тре­ба усунутись од участи в її життю. Ми, свідомі члени Нової Еміграції, заявляємо Вам: це — помилковий вис­новок, ви — потрібні нам (деякі додають: «ви — навіть необхідні»). Ваш досвід, ваші знання, ваші якості, вияв­лені вами в процесі 50 років вашої політичної і культур­ної діяльности, спрямованої на визволення і щастя укра­їнської нації, все промовляє за те, що ви були, є і будете корисним українській еміграції, як і всій Україні, а тим самим ви були, є і будете потрібні нам. Отже, ви не має­те ні національного, ні морального прова утримуватись от участи в нашому життю, це — ваш обов'язок стати ближче до нас і разом з нами служити справі всебічного визволення нашого народу».

Поиск по сайту: