Є. Маланюк «Нариси з історії нашої культури»

Слово „культура", так часто надуживане, часом зовсім стерте, походить від латинського слова, зв'язаного з поняттям обряду („культ"). Існує і друге слово, що у деяких народів заміняє слово „культура" — це слово „цивілізація", зв'язане з латинський словом „цівітас" — місто. Ці два слова, властиво, окреслюють те саме. Під прийнятим у нас словом „культура" розуміємо все те, що створене людиною. Підкреслюємо створене, а не зроблене механічно, бо справжні культурні факти, є наслідком творчого'акту. Очевидно, що це слово, це поняття є аж надто гнучке і може мати багато, в залежності від речення, відтінків, навіть значень. Як не фаховець, позволю собі навести простий життьовий приклад. Либонь року 1922 в польськім таборі для інтернованих, де була певна частина нашої Армії (6. дивізія ген. М. Безручка), з'явилися окремі групи з російських відділів Савінкова. В нашім бараці опинилося кілька людей, а серед них кілька бувших вищих урядовців (якийсь прокурор з Петербургу і інші). Ці люди, дуже занедбаного вигляду, лежали сливе 6 цілий час на брудних сінниках і навіть лежачи харчувалися з менажок. Зате цілий той час поміж їжею і спанням вони присвячували спогадам про „,блістательний" Петербург, славні ресторани і те, що і як вони там їли. Робило це все на нас враження жалісне, але і відпихаюче, якесь „антисанітарне". До цієї ж групи належав досить літній чоловік з виразною військовою поставою, бідно (як всі), але дуже охайно одягнений. Він мав з собою сина-підлітка. Робив враження старого старшини, знаного в старій Росії типу „вічного капітана". Вони з сином тримались осторонь від нас також. Коли приходила пора їжі, цей старий сотник виймав зі скриньки чистий рушник — о, диво! — вишиваний, розстеляв його на якімсь стільчику, син ставив на нім менажку з юшкою, вони хрестились, виймали ложки і повагом їли. Ці — батько й син (яких національність — після обсервації їх способу харчування — була для нас ясна), творили разючий контраст з „петербуржцями", неголеними, розкуйовдженими, забрудненими, з їх масними анекдотами й смакуваннями і з їх безнадійним занепадом, що нагадував героїв Достоєвського. І коли я згадую — на тлі таборового вбожества і безнадії, на тлі петербурзьких „бувших людей" — отих „малоросів", батька й сина, я кажу собі: то булла — культура. То було те, що створилося на нашій землі протягом століть і тисячоліть, всоталося в кров і жили, і чого жадні скити, половці, гуни, татари і навіть москалі — не всилі були знищити. Ми є свідками і, почасти, учасниками страшних подій, коли наш національний організм всіма способами і засобами нищать, калічать, що більше намагаються винатурити, вийняти з нього його духовий зміст і вкласти, натомість, цілком інший. Ворогові ходить про витереблення того, що Шевченко називав в людині „образ Божий". І ми бачили і бачимо колосальний внутрішній спротив нашого національного організму, велетенську потенціяльну силу в нім, що змушує — мимо всіх обставин — виймати, фігурально кажучи, отой рушник і перехреститися перед тим, як їсти навіть невольницьку юшку. Відомий німецький історіософ Освальд Шпенґлер, автор голосної в свій час (початок 20-х років) праці „Унтерґанґ дес Абендляндес", гостро розрізняє поняття „культури" (з ЇЇ невідмінним складником духової творчости) від секундарного поняття „цивілізації" (з її механічною репродукцією вже роблених, а не „творених" речей). Не в словах, розуміється, справа: уживаючи слова „сівілізасйон", французи, напр., розуміють те саме, що німці Шпенґлер під словом „культура"*). Але мусимо нині ствердити, щонайменше, дві великі істини: 1) Чи ми маємо на думці „культуру", чи „цивілізацію", комплекс „культуро-цивілізації", як загальне правило, є єдиний неподільний (парляменти існують по багатьох країнах, але лише в Англії парлямент є органічним складником англійської культури, залишаючись по інших країнах лише „ознакою цивілізованосте", нерідко скарикатуризованою). 2) Немає культури (чи, як хто воліє, „цивілізації") без коріння, без генетичної лінії і без обличчя, звичайно, національного (хоч часом, але досить поверховно.

Поиск по сайту: