М. Грушевський «Хто такі українці і чого вони хочуть?»

Коли проминули перші, радісні тижні всеросійського, визволення і проявилися грізні познаки реакці" й безладдя —коАИ великоруська буржуазія стада на слизьке виводити російсі^ку революцію й підгравати правим елементам, що чекали на її провал, а в різних областях Російської держави почали зазначатися прояви анархії й розкладу. Українська Центральна Рада, волею українського народу поставлена на сторожі його волі й справи, не могла зіставатися спокійним глядачем того всього. Вона звернулася до Центрального Тимчасового Уряду Росії, тоді вже оновленого представниками соціалістичних партій, закликаючи його до спільної роботи. Подаючи до його відома домагання українського народу, які повинні були прийнятись Центральним Російським Урядом, вона віддавала йому до помочі, для забезпечення революційних здобутків, ладу і свободи в Російській державі всі сили організованого українського народу і навзаєм домагалася від Центрального Уряду, щоб він дав свою згоду й призволення на ті заходи і способи, які потрібні були для забезпечення певної й міцної спілки України з Росією, для укріплення нового свободного ладу на Україні й забезпечення національних потреб українського народу. Російський Центральний Уряд по довгих міркуваннях і ваганнях сі домагання відкинув. Тоді Українська Центральна Рада, сповняючи волю всеукраїнських зборів селянства і війська українського, постановила приступити сама до будови нового життя України, аби запобігти анархії й безладдю, що грозили її захопити. Вона сказала своє перше слово до українського народу, як його власть, у своїм Універсалі й почала організувати свої виконавчі органи для ведення різних справ, щоб забезпечити свободу і лад, права й інтереси трудящого люду України від усякої небезпеки. Се слово її і діло було прийняте з радістю і послухом свідомим українським народом і тими людьми, які хотіли жити в згоді і спільній праці з ним на українській землі. Але викликали также злі слова і криві толкування серед людей нетямущих або неприхильних. Я випускаю сю книжку, щоб запобігти тим невірним і злим толкуванням.

Я був в Українській Центральній Раді від перціих днів її роботи, і ні одне засідання її не відбулося-без моєї присутності. Я брав участь в укладанні її оповіщень і її Універсала. Моє слово не слово Центральної Ради,— але слово чоловіка, свідомого її діяльності, її планів і намірів, і я сподіюся, що те, що я скажу, поможе краще розуміти їх тим, які не розуміють їх тепер.

Як зложилася Українська Центральна Рада

Велика хвиля визволення поставила перед українським наріодом великі завдання. Треба було забезпечити волю України, відновити її старее народовластя право народу самому правити всіми своїми справами. Діло велике, час такий, якого не було від часів Хмельниччини — упустити його не можна було. Треба було відложити все інше, а взятися до «його діла— до забезпечення політичних прав українського народу й інтересів трудящого люду. Для сього зараз же, як упав старий режим, українці всіх партій і вайрямків постановили об'еднатись у спільній, одностайній політичній організації;на весь час, поки не буде осягнена спільна мета: широка національно- територіальна автономія України в федеративній демократичній Російській республіці, інакшими словами поки українському народові разом з представниками інших народів України не буде забезпечене право рішати всі справи свого краю иа місці, у Всенародних зббрах чи Соймі України, тільки деякі справи віддаючи на рішення і під управу Думи і Правительства Російської республіки. Потребу такого об’єднання піднесла в перших же днях революції стара політична організація українська, на тому двадцять літ, а останніми літами звана Товариством Українських Поступовців (ТУП).

Поиск по сайту: