Біотичне районування суші

Спроба створення системи регіонів суші для біоти в цілому була почата П. П. Второвим і М. М. Дроздовим (1978, рис.54). Число біотичних царств дорівнює семи (вони відповідають у загальному за рангом областям, що виділялися раніше фауністами, і в палеотропічному регіоні трохи дрібніше флористичних царств, виділених А. Л. Тахтаджяном). Царства підрозділяються на області (трохи більші, чим флористичні області, за А. Л. Тахтаджяном).

Спостерігається загальна тенденція збільшення розмірів біотичних царств суші на північ. Ці царства (з півдня на північ) такі:

1. Антарктичне царство розглядається в межах, близьких до меж флористичного царства. Воно розпадається на області: 1) Магелланову, 2) Хуан-Фернандеську, 3) Циркумполярну, 4) Новозеландську. Таким чином, біота цього царства зближає південну частину Південної Америки з Антарктидою. Антарктичними островами й Новою Зеландією.

2. Австралійське царство підрозділяється на області: 1) Материкову, 2) Новогвінейську, 3) Фіджійську, 4) Новокаледонську.

Таким чином, при виділенні меж Австралійського царства варто керуватися тим, що у флорі й особливо фауні Нової Гвінеї простежуються австралійські коріння. З антарктичних елементів згадаємо види південного бука, наявні також в Австралії, на Тасманії, на Новій Зеландії й в антарктичній частині Південної Америки. Значна кількість елементів, подібних із флорою орієнтального (східного) царства, має менше значення.

3. Орієнтальне (східне) царство включає області: 1) Індійську, 2) Індокитайську, 3) Малайську й 4) Тихоокеанську. Отже, острівні системи Тихого океану, за винятком тих, які відносяться до Австралійського й Антарктичного царств, є орієнтальними. При цьому рівень відмінностей Гавайських островів від інших острівних груп недостатній, щоб виділяти цей архіпелаг в особливу область. Його статус відповідає підобласті тихоокеанської області.

Рис.54. Біотичне районування суші

І. Орієнтальне царство. Області: 1 — Індійська; 2 — Індокитайська; 3 — Малайська; 4 — Тихоокеанська. ІІ. Ефіопське царство. Області: 1 — Суданська; 2 — Конголезька; 3 — Калахарі-Намібська; 4 — Атлантична. III: Мадагаскарське царство. IV. Капське царство, V. Австралійське царство. Області: 1 — Материкова; 2 — Новогвінейська; 3 — Фіджійська; 4 — Новокаледонська. VI. Антарктичне царство. Області: 1 — Магелланова; 2 — Хуан-Фернандеська; 3 — Циркумполярна; 4 — Новозеландська. VII. Неотропічне царство. Області: 1 — Карибська; 2 — Гвіанська; 3 — Амазонська; 4 — Південно-Бразильська; 5 — Андійська. VIII. Голарктичне царство. Області: 1 — Арктична циркумполярна; 2 - Європейська; 3 - Ангарська; 4 — Середземноморська; 5 — Сахаро-Синдська; 6 — Ірано-Туранська; 7 — Центральноазіатська; 8 – Східно-Азіатська; 9 — Канадська; 10 — Міссісіпська; 11 - Кордільєрська; 12 — Сонорська (за Второвим й Дроздовим, 1978)

4. Мадагаскарське царство займає Мадагаскар і острова, що тяжіють до нього, і на області не підрозділяється.

5. Капське царство розуміється в тім же обсязі, як і при флористичному підрозділі суші й приблизно в тих же межах. На області не підрозділяється.

6. Ефіопське царство (останнім часом його воліють називати Афро-Передньоазіатським) включає області: 1) Суданську (це найменування більше відповідає її межам, що виходять до Атлантичного океану на півночі й на півдні від Конголезької, чим назва Східно-Африканська), 2) Конголезьку, 3) Калахарі-Намібську, 4) Атлантичну (включає острова Св. Олени й Вознесіння).

7. Неотропічне царство включає області: 1) Карибську, 2) Гвіанську, 3) Амазонську, 4) Південно-Бразильську, 5) Андійську.

8. Голарктичне царство. На відміну від П.П.Второва й М.М.Дроздова, які виділяли самостійні Палеарктичне й Неоарктичне царства, А.Г.Воронов вважає Голарктичне царство єдиним. Ця точка зору була обґрунтована раніше. Голарктичне царство підрозділяється на області: 1) Арктичну циркумполярну, що охоплює північні частини обох континентів, 2) Європейську, 3) Ангарську, 4) Середземноморську, 5) Сахаро-Синдську, 6) Ірано-Туранську, 7) Центральноазіатську, 8) Східноазіатську, 9) Канадську, 10) Міссісіпіську, 11) Кордільєрську, 12) Сонорську. На відміну від А.Л.Тахтаджяна, А.Г.Воронов вважає, що підстав для того, щоб рахувати область тайги й широколистих лісів загальною для обох континентів, недостатньо. Слід тільки зазначити, що в Ангарській області неоарктичний елемент виражений сильніше, ніж у Європейській, що й дає підставу до поділу цих двох областей.

При характеристиці фауни й флори біотичних царств і областей була показана принципова можливість виділення біотичних регіонів, незважаючи на ті розходження в межах і рангах регіонів, які існують при флористичному й фаунистичному розподілі. Підкреслимо, що біотичне районування суші ґрунтується на її флорі й фауні, і рослинний покрив із тваринним населенням при цьому районуванні до уваги не береться.

Поиск по сайту: