Вибір цілі та точки прицілювання

Для успішного виконання завдань у бою необхідно:

- постійно спостерігати за полем бою;

- швидко і правильно готувати дані для стрільби;

- уміло вести вогонь по цілях у різних умовах бойової обстановки як удень, так і вночі, для знешкодження групових та найбільш важливих одиночних цілей застосовувати зосереджений вогонь;

- спостерігати за результатами вогню та вміло його коректувати;

- слідкувати за використанням патронів у бою та приймати заходи до своєчасного їх поповнення.

При діях автоматника в спецопераціях потрібно вибирати найбільш важливі цілі. Це особовий склад противника — групи, або окремі особи (кулеметник, гранатометник, снайпер, офіцер), які ведуть вогонь з різних положень, а також на автомототранспорті.

У бою, вогонь відкривають за командою командира або самостійно, в залежності від ситуації.

Під час руху на бронетранспортері або автомобілі автоматник приймає надійне положення, враховуючи умови дороги та віддачу автомата при стрільбі, а також швидкість автотранспорту.

З двох рівних за важливістю цілей слід обрати для знешкодження ближчу та найбільш вразливу.

У разі появі, під час стірільби нової, більш важливої цілі швидко перенести вогонь на неї.

Для вибору прицілу, точки прицілювання та цілика необхідно визначити дальність до цілі та врахувати умови, які можуть вплинути на дальність та направлення польоту кулі.

Приціл, цілик та точка прицілювання вибираються з таким розрахунком, щоб при стрільбі середня траєкторія проходила крізь середину цілі.

При стрільбі з відстані до 400 м вогонь ведеться з прицілом 4 або П і ціликом О, прицілюватись слід у нижній край або в середину, якщо ціль висока.

При стрільбі на дальність більше 400 м приціл встановлюється відповідно до дальності цілі і ціликом 0.

За точку прицілювання береться середина цілі.

Дальність до цілі визначається окомірно, при цьому дальність до цілей та місцевих предметів визначається за відрізками місцевості.

Вночі дальність до освітлених цілей визначається так як і вдень.

Значне відхилення зовнішніх умов від табличних змінює дальність польоту кулі або відхиляє її від площини стрільби.

За табличні умови стрільби приймаються: температура повітря + 16⁰ С, відсутність вітру та перевищення місцевості над рівнем моря, кут місця цілі не більше 15⁰.

При низьких температурах точку прицілювання слід вибирати на верхньому краю цілі.

Поправка на боковий вітер береться в той бік, звідки дме вітер.

Так при вітрі зліва точка прицілювання виноситься ліворуч, а при вітрі справа праворуч.

Основи стрільби — це теоретичні положення, знати які необхідно для розуміння процесів, що відбуваються під час стрільби, і для засвоєння прийомів стрільби.

Правила стрільби — це основні положення і реко­мендації щодо підготовки і ведення стрільби по різних цілях і в будь-яких умовах з найменшим витрачанням боєприпасів і часу.

ПОСТРІЛ

Пострілом називається викидання кулі з каналу ство­ла під дією порохових газів, що утворюються при згорянні порохового заряду. Постріл відбувається за дуже малий проміжок часу (0,001-0,06 с). Від удару бойка по капсулю патрона виникає полум'я, від якого загоряється порохо­вий заряд; при цьому утворюється велика кількість дуже нагрітих газів, які збільшуються в об'ємі і створюють високий тиск, що діє в усі боки з однаковою силою. Під тиском газів 250-500 кгс/см² куля зсувається з місця, врізається у нарізи і набуває обертального руху. Порох продовжує горіти, відповідно кількість газів (об'єм і тиск) в каналі ствола збільшується. Найбільшого значення (2880 кгс/см²) тиск газів досягає, коли куля пройде 4-6 см шляху. Потім внаслідок збільшення швид­кості руху кулі об'єм закульного простору збільшується швидше, ніж приплив нових газів, і тиск починає падати. До моменту вильоту кулі з каналу ствола тиск дорівнює 300-900 кгс/см². Однак швидкість руху кулі в каналі ство­ла зростає, оскільки гази, хоч і менше, продовжують на неї тиснути. Куля рухається по каналу ствола з безперервно зростаючою швидкістю і викидається назовні в напрямі осі каналу ствола. Розжарені гази, що витікають з каналу ствола услід за кулею, при зустрічі з повітрям утворюють полум'я й ударну хвилю, яка є джерелом звуку при пострілі. Порохові гази при вильоті кулі з каналу ствола впливають на неї на відстані 10-15 см (мал. 45).

Початковою швидкістю кулі називається швидкість. -а якою >-уд*т залишає канал ствола., тобто швидкість руху кулі біля точки вильоту. Початкова швидкість кулі — одна з найважливіших характеристик бойових властивостей зброї. Збільшення початкової швидкості збільшує даль­ність польоту кулі, її пробивну й убивчу дію, зменшує вплив зовнішніх умов на її політ. Величина початкової швидкості кулі залежить від довжини ствола, маси кулі, маси порохового заряду та інших чинників.

Оскільки тиск газів у каналі ствола діє в усі боки з од­наковою силою, при пострілі він не тільки виштовхує кулю вперед, а й відштовхує назад зброю. Рух зброї (ствола) на­зад під час пострілу називається віддачею. Віддача стрі­лецької зброї відчувається як поштовх у плече, руку, гру­ди. Дія віддачі характеризується величинами швидкості та енергії. Швидкість відбою зброї приблизно у стільки разів менша від початкової швидкості кулі, у скільки разів куля менша від зброї. При пострілі ствол зброї вібрує, внаслідок чого дулова частина ствола у момент вильоту кулі може та­кож відхилитися від початкового положення в будь-який бік (уверх, вниз, праворуч, ліворуч). Відхилення збільшується при неправильному використанні упора для стрільби, забрудненні зброї тощо.

У момент пострілу ствол автомата, залежно від кута підіймання, займає певне положення. Політ кулі в повітрі починається по прямій лінії як продовження осі каналу ствола у момент вильоту кулі. Ця лінія називається лінією метання. При вильоті кулі у повітрі на неї діють дві сили: сила тяжіння і сила опору повітря. Сила тяжіння дедалі більше відхиляє кулю вниз від лінії метання, а си­ла опору повітря вповільнює рух кулі, намагаючись пере­кинути її головною частиною назад. Під дією цих двох сил куля продовжує політ по кривій, що знаходиться нижче від лінії метання. Крива лінія, яку описує центр ваги кулі при польоті в повітрі, називається траєкторією (мал. 47).

Прямим пострілом називається постріл, у якого тра­єкторія польоту кулі не піднімається над лінією прицілю­вання вище цілі на всьому своєму шляху (мал. 48). Прак­тичне значення його полягає в тому, що в напружені моменти бою стрільба може вестися без перестановки при­цілу; у цьому випадку точка прицілювання вибирається за нижнім обрізом цілі.

Простір за укриттям, що не пробивається кулею від йо­го гребеня до точки зустрічі, називається прикритим про­стором. Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути уражена при даній траєкторії, називається мертвим (не уражуваним) простором. Частина прикрито­го простору, на якому ціль може бути уражена, — це уражуваний простір

Закріплення нових знань і умінь – опитування.

1. Яке завдання вогневої підготовки?

2. Дайте коротку характеристику сучасної стрілецької зброї.

3. Порядок чищення та зберігання зброї.

4. Що називається пострілом?

5. Що називається початковою швидкістю кулі і від чого вона
залежить?

6. Дайте визначення траєкторії.

7. Що таке прикритий, мертвий, уражуваний простір?

Домашнє завдання.

1. Підручник «Захист Вітчизни» (2010 р.) стор. 107-108, 132 - 135.

Викладач ________________

Поиск по сайту: