Позиковий капітал характеризується наступними основними позитивними

Вилучений капітал

Власний капітал характеризується наступними основними позитивними особливостями:

1. Простота залучення, так як рішення, пов’язані із збільшенням власного капіталу,

приймаються власниками та менеджерами підприємства без згоди на те інших

господарських суб’єктів.

2. Більш високою можливістю генерування прибутку у всіх сферах діяльності, так як при його

використанні не потрібна сплата судного проценту у всіх його формах.

3. Забезпечення фінансової рівноваги розвитку підприємства, його платіжоздатності в

довгостроковому періоді, а відповідно й зниження ризику банкрутства.

Власному капіталу притаманні наступні недоліки:

1. Обмеженість обсягу залучення.

2. Висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування

капіталу.

3. Невикористовувана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових коштів, так як без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, яке використовує тільки власний капітал, має найвищу

фінансову рівновагу, але обмежує темпи свого розвитку (так як не має змоги забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів в періоди сприятливої кон’юктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позичковий капітал — це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок не повернутих позичкових джерел, які повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі.

Позиковий капітал характеризується наступними основними позитивними

особливостями:

1. Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному

рейтингу підприємства, коли є застава або гарантії поручника (рус. – поручителя).

2. Забезпечення росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого

розширення його активів та зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності.

3. Більш низька вартість в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту

«податкового щита» (вилучення витрат по його обслуговуванню з податкообкладаємої

бази при сплаті податку на прибуток).

4. Здатність генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності

власного капіталу).

Недоліки використання позикового капіталу:

1. Залучення позикового капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в

господарській діяльності підприємства – ризик зниження фінансової рівноваги і втрата

платіжоздатності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання

позикового капіталу.

2. Активи, які сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу норму прибутку,

яка знижується на суму виплачуваємого судного проценту у всіх його формах (проценту за

банківський кредит, лізингової ставки, купонного проценту по облігаціям, вексельного

проценту за товарний кредит…)

3. 3. Висока залежність вартості залученого капіталу від колихань кон’юктури фінансового

ринку.

4. Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), так як надання кредитних

ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб’єктів (кредиторів), потребує

відповідних сторонніх гарантій або задатку

Таким чином, підприємство, яке використовує позиковий капітал, має більш високий

фінансовий потенціал свого розвитку ( за рахунок формування додаткового обсягу

активів ) та можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, але в

більшій мірі генерує фінансовий ризик та загрозу банкрутства

При прийнятті рішення щодо формування моделі оптимального управління капіталом менеджерам підприємства слід враховувати важливі фактори, деякі з яких можуть взаємно впливати один на одного:

- фаза підйому чи спаду ділової активності підприємства та прогнозовані тенденції

щодо їх зміни;

- специфіка сфери господарської діяльності підприємства;

- схильність менеджерів до ризику. Використання позик викликає зниження рівня

фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. На прийняття рішення щодо

формування оптимальної структури капіталу буде впливати те, який рівень ризику буде

вважати прийнятним керівництво підприємства;

- стабільність обсягів обороту коштів у господарському процесі. Якщо підприємство

випускає конкурентоспроможну продукцію, що користується незмінним платоспроможним

попитом на ринку, то його пасиви можуть бути сформовані з використанням більшої частки позик, оскільки вищою є гарантія їх погашення;

- співвідношення між постійними і змінними витратами. Висока частка постійних

витрат зумовлює недоцільність формування значної частки позик у структурі фінансування, і навпаки;

- стратегічної орієнтації підприємства. При формуванні обсягу і структури джерел

капіталу слід враховувати стратегічні цілі, що стоять перед суб’єктом господарювання;

- податкове навантаження. Високий рівень оподаткування зумовлює для підприємства

брак коштів, необхідних для забезпечення його активної виробничо-збутової діяльності,

впровадження нововведень тощо, а це змушує вдаватися до залучення кредитних ресурсів. Крім того, високі ставки податку на прибуток призводять до того, що підприємству стає доцільно використовувати ефект фінансового левериджу, при якому відсотки за користування позиковими коштами відносяться на витрати виробництва і тим самим зменшують суму сплаченого податку;

- склад майна підприємства. Ті суб’єкти господарювання, які володіють активами, що

можуть легко виступати як застава для кредиторів, володіють більшими можливостями

залучення позикових засобів;

- рівень відсоткових ставок на ринку. Високі процентні ставки впливають на зростання

вартості залучених позик, що створює додаткове фінансове навантаження на підприємство та призводить до збільшення середньозваженої вартості капіталу;

- репутація підприємства в очах позичальників. На формування конкретних умов

кредитної угоди, зокрема, встановлення терміну кредитування і розміру платежів по кредиту,

впливає імідж позичальника, що склався у фінансових установах, зокрема, кредиторів.

Негативна репутація призведе до утруднення процесу кредитування та погіршення його умов.

Здійснюючи процеси оптимізації капіталу підприємства, пропонуємо виділяти чотири

основних етапи (див. рис. 1).

На першому (підготовчому) етапі необхідно прийняти рішення щодо необхідності

оптимізації капіталу, встановити її цілі та завдання, визначитися з переліком основних джерел зовнішньої та внутрішньої інформації, а також здійснити формування інформаційної бази,необхідної для проведення дослідження.

На другому етапі здійснюються аналітичні процедури щодо оцінювання стану та

ефективності використання капіталу, визначаються фактори, що впливають на обсяг, структуру та ефективність його використання, а також враховуються різні аспекти їх дії.

Третій етап охоплює безпосередньо заходи з оптимізації капіталу як за його обсягом,

так і за структурою. Оптимальна величина розміру капіталу формується під впливом таких чинників, як галузеві особливості діяльності підприємства, стадія його життєвого циклу,наявність чи відсутність прогресивних технічних засобів і технологій, перспективи розширення виробництва чи реалізації продукції, необхідність фінансування нових розроблень та маркетингових заходів, вкладення у фінансові активи та інші напрями фінансування. Як відомо, при визначенні обсягів залученого капіталу можуть використовуватися прямий та непрямий

методи. Перший метод базується на детальному плануванні потреб підприємства у капіталі за його основними активами, зокрема, основними засобами, нематеріальними активами, товаро- матеріальними запасами, грошовими коштами, довготерміновими та поточними фінансовими інвестиціями тощо. Непрямий (опосередкований метод) пов’язаний з використанням показника

капіталомісткості продукції, для якого властиві суттєві відмінності за галузями господарства, за масштабами діяльності суб’єкта, рівня технологічного оснащення тощо Наступний елемент оптимізації капіталу – це вибір його оптимальної структури. Як

відомо, структура капіталу – це співвідношення між власними та позиковими засобами, які використовує підприємство у своїй господарській діяльності. До переваг формування капіталу з власних джерел слід віднести відсутність кінцевого терміну використання залученого капіталу, економію на відсотках порівняно із залученням кредиту, а до недоліків – загрозу втрати контролю при управлінні підприємством, більшу обмеженість обсягу залучених коштів та невикористання можливості економії на сумі податкових платежів.

Вибір оптимальної структури може передбачати такі цілі: досягнення максимальної

рентабельності власного капіталу, мінімізацію середньозваженої вартості джерел фінансування,зниження ризику втрати фінансової стійкості.

http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/2124/1/GEB_2012_v34_No1-G_Mashliy_O_Mosiy-Model_of_managing_business_and__43.pdf

Поиск по сайту: