Розвиток концепції людського капіталу

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ

4.1. Розвиток концепції людського капіталу. 1

4.2. Людський капітал як соціально-економічна категорія. 4

4.3. Інвестиції в людський капітал. 6

4.4. Аналіз зисків та витрат при інвестиціях в освіту. 9

4.5. Методи економічної оцінки ефективності інвестування в людський капітал. 11

В історії економічної думки останніх десятиріч однією з найвизначніших подій стало створення теорії людського капіталу. Значний вплив цієї теорії на весь подальший розвиток економічної науки інколи порівнюють з революцією в економічній думці.

Поняття людський капітал ввійшло в науку на початку 60-х років XX ст. в західній економічній літературі. Можна виділити дві основні причини виникнення інтересу до цього поняття. По-перше, це загальна закономірність розвитку сучасної науки в цілому, яка виявляється в концентрації уваги вчених на дослідженні проблем людини. По-друге, це визнання того факту, що активізація творчих потенцій людини, розвиток висококваліфікованої робочої сили є найефективнішим способом досягнення економічного зростання. Людський капітал визнаний найціннішим ресурсом, набагато важливішим, ніж природні ресурси або накопичене багатство. Саме людський капітал, а не матеріальні засоби виробництва, є наріжним каменем конкурентоспроможності, економічного зростання і ефективності.

Використовуючи теорію людського капіталу, можна логічно пояснити і глибше дослідити такі кардинальні проблеми, як людський розвиток, економічне зростання, розподіл доходів, роль і значення освіти та професійної підготовки в суспільному відтворенні, вікова динаміка заробітків, мотивація тощо. Зокрема ця теорія дає змогу визначити доцільність витрат, наприклад на навчання або на зміну місця роботи залежно від розміру майбутнього приросту доходів і тривалості їх одержання, що має не лише навчальне та виховне, але й мотиваційне значення для економістів. Ця теорія стала ідеологією значних інвестицій в освіту та розвиток людей на всіх рівнях, оскільки вони розглядаються як ефективне джерело економічного зростання.

При вивченні матеріалів цієї глави завдання студента полягає в тому, щоб чітко з'ясувати соціально-економічну сутність категорії людський капітал, її значення для соціально-економічного розвитку, зрозуміти специфіку інвестицій в людський капітал, навчитися визначати вигоди і витрати при інвестуванні в освіту і розраховувати показники ефективності інвестування в людський капітал.

Розвиток концепції людського капіталу

Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей.

Бурхливого розвитку теорія людського капіталу набула в другій половині нашого століття завдяки роботам американських вчених Гері (Гаррі) Беккера, Я. Мінсера, Теодора Шульца та інших. Офіційною датою народження цієї теорії традиційно вважається жовтень 1962 p., коли була опублікована серія статей, присвячених виключно проблемі людського капіталу. Однак за цей недовгий час нова теорія здобула багато прихильників і загальне наукове визнання. Підтвердженням цього стало присудження в 1979 р. і 1992 р. Нобелівської премії в галузі економіки професорам Чиказького університету (США) Т. Шульцу (за новаторскі дослідження економічного розвитку стосовно проблем країн, що розвиваються» та Г.С. Беккеру за значний внесок у розробку і популяризацію ідей теорії людського капіталу («за розповсюдження сфери мікроекономічного аналізу на цілий ряд аспектів людської поведінки і взаємодії, включаючи неринкову поведінку»).

Батьком концепції людського капіталу вважається американський економіст Теодор Вільямс Шульц. У праці «Інвестиції в людський капітал» він стверджував, що для країн з низьким рівнем економічного розвитку інвестиції в людей (в систему охорони здоров’я, освіти і науку) та сільське господарство є набагато важливішими, ніж капітальні інвестиції в машини та заводи.

Шульц доводив, що дохід від людського капіталу в економіці США більше ніж від фізичного.

За розрахунками Світового банку, в складі національного багатства США основні виробничі фонди складають 19%, природні ресурси – 5, а людський капітал 76%. В ЄС відповідні показники – 23, 2, і 74%; в Росії – 10, 40 і 50%.

Теорія «людського капіталу» була розроблена в 60-х роках ХХ ст. Гаррі Беккером. 1964 р. він видав монографію "Людський капітал: теоретичний і емпіричний аналіз". Головною ідеєю цієї праці є доказ економічної доцільності великих вкладень капіталу як приватного, так і на державному рівні у "людський фактор". Беккер переконливо показав, що значні витрати на освіту й підготовку майбутніх фахівців, на медичне обслуговування, різного роду соціальні програми, спрямовані на підтримку на належному рівні кадрів, рівноцінні за своєю віддачею інвестиціям у створення й придбання нового обладнання і технологій, що забезпечать у майбутньому ще більші прибутки як приватному бізнесу, так і всьому суспільству.

Беккер вперше почав розглядати поняття людського капіталу на макрорівні. З однієї сторони, працівник, який має значний нагромаджений специфічний капітал на одному підприємстві, частіше всього не може розраховувати на аналогічний рівень оплати праці на іншому підприємстві. З іншої сторони, такий працівник має більшу цінність для працедавця, а тому розвиток людського капіталу зменшує плинність кадрів на підприємстві

В наш час ця теорія посіла чільне місце в структурі економічних знань, їй присвячується багато науково-дослідницьких робіт, вона є обов'язковим предметом вивчення на економічних факультетах коледжів та університетів зарубіжних країн.

З позицій теорії людського капіталу доходи людей е закономірним підсумком раніше прийнятих рішень. Тобто людина, приймаючи те чи інше рішення, може безпосередньо впливати на розмір своїх майбутніх доходів. Можна значно підвищити майбутні доходи, вкладаючи кошти у свою освіту і професійну підготовку, здоров'я, культуру, збільшуючи тим самим свій власний (приватний) людський капітал.

При альтернативному підході природні здібності і якості людини у справі одержання грошових доходів оцінюються дуже високо. Деякі вчені вважають міру їх впливу навіть більшою, ніж вплив ост віти. Наприклад, П. Тобмен у результаті ряду досліджень дійшов висновку, що на частку генетичного потенціалу людини доводиться 45 % різниці в заробітках, на частку соціального походження — 12 %, а на частку освіти в тій мірі, в якій вона не є передавачем глибинніших факторів — лише близько 6 %4.

Отже, продуктивні якості і характеристики людини визнані особливою формою капіталу на підставі того, що їх розвиток потребує значних витрат часу і матеріальних ресурсів, і що вони, подібно фізичному капіталу, забезпечують своєму власнику грошовий дохід.

Поиск по сайту: