Бібліографічний документ

1. I. Нормативно-правовые и другие официальные документы
2. I. Сущность и значение документации
3. II. Документация как элемент метода бухгалтерского учета
4. III. Основные требования, предъявляемые к документам
5. X. Действия участкового уполномоченного полиции при выявлении, пресечении и документировании (фиксировании) административных правонарушений
6. XV. Ведение участковым уполномоченным полиции служебной документации
7. А. Издания документальные (факсимильные, фоторепродукционные, дипломатические и пр.).
8. АКТОВІ, ДІЛОВОДНІ ТА СУДОВО-СЛІДЧІ ДОКУМЕНТИ
9. Анализ действующих документов
10. Артефакт: поняття і сутність. Коллекція документів як артефакт.
11. Архивные документы подтверждают существование Хеттского царства
12. Атрибуция на основе анализа документов

Реферування — процес аналітико-синтетичної переробки інформації, яка міститься в первинному документі, для вилу­чення з нього найважливіших за змістом відомостей (основних положень, фактичних даних, результатів, висновків) і створення на цій основі вторинного документа — реферативного.

Реферативний документ — це документ, що містить стис­лий виклад змісту первинного документа (основних ідей, ме­тодів і результатів дослідження, часу і місця його проведення і т. ін.). Його основу становить реферат — короткий виклад змісту першоджерела (книг, статей, доповідей) з певної теми, без додаткової інтерпретації або критичних зауважень авто­ра реферата. Реферат — це семантично адекватний, обмеже­ний малим обсягом і, водночас, якомога повніший виклад основного змісту первинного документа, що має постійну струк­туру і призначений для виконання багатьох функцій у вико­ристанні його споживачами різних категорій.

Основними функціями рефератів є: інформаційна, пошуко­ва, довідкова, сигнальна, адресна, комунікативна. Реферативні документи зараховують до вторинних фактографічних доку­ментів (довідки, таблиці, статті, реферати, реферативні огляди і т. ін.), основною функцією яких є орієнтація споживачів у документному потоці, скорочення фізичного обсягу первин­них документів при збереженні їхнього основного змісту.

Реферати використовують в усіх сферах інформаційної діяльності. Вони заповнюють сторінки реферативних журналів, з них формують пошукові масиви інформаційних систем будь- яких рівнів, вони супроводжують звіти про НДР, захищені дисертації, депоновані рукописи, статті тощо. Якісно складе­ний реферат, надрукований разом з первинною публікацією або перед виходом її у світ, допомагає споживачеві вчасно зорієнтуватися у змісті документа і прийняти рішення про доцільність його використання. Разом з тим реферат виконує кілька завдань: інколи заміняє первинний документ; слугує засобом сповіщення і поширення інформації про новітні досягнення науки, техніки, освіти, культури; допомагає пере­бороти мовні й термінологічні бар’єри, особливо в галузі при­кладних наук.

Серед основних видів реферативних документів розрізня­ють: реферативний журнал, реферативний збірник, експрес- інформацію, інформаційний листок.

Найпоширенішим видом інформаційного документа є ре­

феративний журнал (РЖ). Реферативний журнал — це періо­дичний документ журнальної або листової форми, що містить реферати опублікованих документів або їхніх частин. У РЖ публікують у систематизованому вигляді реферати документів

11 6-671 з певної галузі, проблеми, теми. Кожний номер РЖ становить єдність інформаційного повідомлення — певної сукупності рефератів (бібліографічних записів) і довідкового апарату. Специфіка РЖ полягає в характері бібліографічного запису реферату.

Основне призначення реферативного журналу — інформу­вання вчених і фахівців про поточні документи (видання) для ретроспективного пошуку відповідних наукових документів, а також щоб уникнути негативних наслідків розсіювання до­кументів з однієї і тієї самої тематики в журналах різних профілів, для надання допомоги в подоланні мовних бар’єрів. Крім того, РЖ дає змогу вченим і фахівцям без великих ви­трат часу стежити за досягненнями в суміжних сферах на­укової і практичної діяльності і використовувати їх у своїй галузі, а також бути засобом побічної оцінки наукової якості первинних документів (у формі рефератів відображають лише документи, що мають значний інтерес).

В Україні реферативні журнали видають Книжкова пала­та України, Національна бібліотека України ім. В.І. Вернад- ського, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, інші міжгалузеві й галузеві центри.

Наприклад, український реферативний журнал (УРЖ) “Джерело” — періодичне інформаційне видання, призначене для оперативного відображення змісту друкованих в Україні наукових видань з природничих, технічних, суспільних і гу­манітарних дисциплін. УРЖ виходить у 3 серіях:

Сер. 1. — Природничі науки. Медицина.

Сер. 2. — Техніка. Промисловість. Сільське господарство.

Сер. 3. — Суспільні та гуманітарні науки. Мистецтво.

Усі три серії УРЖ “Джерело” виходять з періодичністю 1 раз у 2 місяці (6 разів у рік). З останнім номером кожний передплатник одержує компакт-диск із записом інформації, акумульованої журналом за рік.

В УРЖ “Джерело” реферують монографії, збірники науко­вих праць, матеріали конференцій, посібники для вузів, сері­альні (періодичні та продовжувані) видання, автореферати дисертацій, препринти. Джерелом інформації для підготовки УРЖ є обов’язковий примірник творів друку України, що над­ходить до Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернад­ского (НБУ).

Матеріали для реферативного журналу готують за єдиною методикою з використанням Рубрикатора НБУ і розміщують у систематичному порядку згідно з основними діленнями Руб­рикатора. Аналіз змісту і систематизацію творів друку (документів) здійснюють фахівці відділу систематизації НБУ.

Допоміжний апарат УРЖ містить авторський покажчик та покажчик періодичних видань.

Кожному запису в УРЖ присвоюють номер, який має такі елементи: порядковий номер УРЖ у поточному році; літера, що відповідає певній галузі знання, згідно з Рубрикатором НБУ; порядковий номер реферату у випуску.

Запис у реферативному журналі поєднує бібліографічний опис документа, реферат (замість рефератів можна використовувати авторські резюме та анотації), а також шифр зберігання в На­ціональній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського. Твори друку (документи) можна одержати безпосередньо в бібліотеці, або замовити за допомогою міжбібліотечного абонемента (МБА).

Скорочення в бібліографічних описах видань зроблено від­повідно до ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Ско­рочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила” та ГОСТ 7.12-77 “Сокращение русских слов и словосочетаний в библиографическом описа­нии произведений печати”.

УРЖ “Джерело” представлене в мережі Internet:

· загальнодержавною реферативною базою даних “Украї­ніка наукова” http:// www. nbuv. gov. ua (Web -сервер Національ­ної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського) та http:// ipri. kiev. ua (Web -сервер Інституту проблем реєстрації інфор­мації НАН України);

· електронною версією журналу http:// t. kiev. ua / Djerelo / index. html (Web -сервер Інституту проблем реєстрації інфор­мації НАН України). База даних містить бібліографічні опи­си документів, реферати, шифри зберігання в НБУ, індекси Рубрикатора НБУ тощо. Пошук документів можна здійсню­вати за автором, назвою (чи за словами з назви) видання, на­звою журналу, тематичними розділами, роком видання, а та­кож за будь-яким терміном з тексту (крім службових слів). Результати пошуку можна записати у файл або ж роздруку- вати у вигляді тексту.

Іншим видом реферативного документа є реферативний збірник — періодичне, продовжуване або неперіодичне видання, що містить реферати неопублікованих документів. Це підбір рефератів з конкретних, вузьких проблем. У реферативному збірнику вміщують статті вітчизняних і зарубіжних авторів теоретичного й оглядового характеру, переклади, бібліографічні огляди і т. ін. Основна особливість реферативного збірника полягає в тому, що в ньому відображають неопубліковані й опубліковані документи відомчого характеру, тобто обмеже­ного поширення та доступності.

Різновидом реферативного документа є експрес-інформа- дія ¹. Експрес-інформація — це оперативний документ, який висвітлює найважливіші вітчизняні і зарубіжні досягнення у формі розширених статей, описів винаходів, скорочених пере­кладів і т. ін. Це може бути розширений реферат якого-не- будь виданого за досить короткий термін найціннішого пер­винного документа, що потребує оперативного оповіщення.

Інформаційний листок — це реферативний документ відо­мостей про передовий досвід або науково-технічні досягнення.

Найсуттєвіше значення має рівень інформативності рефе­ративного документа, тобто кількість та якість інформації, яку отримує з реферату споживач.

Інформативний реферат найповніше відображає зміст пер­винного документа, що досягається завдяки семантичному ана­лізу і кваліфікованому синтезу інформації. Як правило, у ньо­му вказують предмет і мету дослідження, викладають основні результати, наводять дані, що стосуються характеру, методів, умов дослідження, можливостей використання результатів, на яких наголошує автор. У ньому можуть наводити основні ха­рактеристики новітніх технологічних процесів, нових виробів і матеріалів тощо, а також наукову інформацію про законо­мірності, властивості предмета, явища і т. ін. Інформативний реферат містить фактографічну інформацію.

Короткому (індикативному) реферату властиві недостат­ньо глибокий семантичний аналіз первинного документа, брак докладної фактографічної інформації, загальність викладу теоретичних і практичних результатів та рекомендацій. Тому його використовують переважно для того, щоб прийняти рішен­ня про необхідність звернення до першоджерела. Особливі­стю індикативних рефератів є те, що для складання їх потрібно менше спеціальних знань, часу і зусиль, оскільки аналіз тек­сту первинного документа значною мірою здійснюють за на­звами розділів, підрозділів, пунктів. Текст реферату складається з набору ключових слів і словосполучень. Такі реферати особ­ливо характерні для звітів про науково-дослідні роботи, кан­дидатські і докторські дисертації тощо. Суть реферування таких документів полягає в тому, що з них вибирають найбільш значущі ключові слова або словосполучення, які становлять основу індикативного реферату. Індикативний реферат містить не всі фактографічні відомості первинного документа, а лише ті основні положення, які тісно пов’язані з темою документа, що підлягає реферуванню. Тобто, індикативним можна вва­жати реферат, у якому в описовій формі за допомогою ключо­вих слів і словосполучень передають основний зміст первин­ного документа і висновки.

Якість реферату залежить від того, наскільки глибоко вивче­но первинний документ. Тому основними елементами його змісту є головні компоненти наукової праці, а саме: об’єкт дослідження; конкретні властивості, особливості об’єкта, що вивчається; просторові і часові ознаки об’єкта; використані джерела інформації; отримані результати. Визначають акту­альність теми, оригінальність та рівень висвітлення матеріалу, коло конкретних споживачів, для яких призначено первин­ний документ.

Аналіз змісту першоджерела в реферуванні невіддільно пов’язаний із синтезом інформації, затим що її складові роз­глядають у логічній єдності і взаємодії. Синтез інформації — це поєднання корисної інформації, виявленої в результаті аналізу змісту первинного документа, в логічне ціле. У про­цесі синтезу утворюється новий документ, забезпечується взає­мозв’язок і логічний виклад цінної інформації, що відповідає

цільовому призначенню реферату. Отже, у створенні реферату аналіз і синтез як дві взаємопов’язані сторони інтелектуаль­ної діяльності невіддільні одна від одної.

Реферат має специфічну структуру, яку становлять такі складові: бібліографічний опис, текст і додаткові відомості.

Бібліографічний опис є невід’ємною частиною реферату. Назва праці, що підлягає реферуванню, у бібліографічному описі може бути в трьох варіантах: 1) без змін у бібліографічному описі, якщо первинний документ опубліковано українською мовою; 2) по можливості, в точному перекладі українською мовою, якщо первинний документ опубліковано іноземною мовою; 3) повністю або частково зміненою порівняно з назвою оригіналу, тоді її наново формулюють на основі вивчення тек­стової частини документа для адекватного вираження голов­ної теми або предмета документа. Нову назву або її змінену частину беруть у квадратні дужки. Цей метод застосовують здебільшого для підготовки реферативних журналів.

Текст реферату — скорочений виклад змісту первинного документа — подають у певній послідовності розкриття пере­лічених далі аспектів. Об’єкт дослідження є однією з найваж­ливіших складових реферату. Тут виявляються закономірності, властивості й ознаки, наводяться часові та просторові ознаки, наводяться характеристики пристроїв, засобів, речовин і т. ін. Методи дослідження наводять тоді, коли вони мають особливе значення для дослідження. Широко відомі методи лише вказу­ють без відповідних пояснень. Результати проведеної роботи, отримані в процесі спостережень, вимірювань, узагальнень тощо, відображають у рефераті в формі описових формулювань, циф­рових даних, таблиць, графічних матеріалів і формул.

Текст реферату має бути зрозумілим, конкретним, чітким, лаконічним, тобто не містити другорядної інформації: доказів, роздумів, опонування, прикладів. У ньому не слід вдаватися до громіздких речень і складних граматичних зворотів, які утруднюють розуміння змісту. У реферат не включають відо­мостей, відображених у бібліографічному описі документа. Не допускаються (крім виключних випадків за наявності очевид­них неточностей) критичні зауваження референта або довільна інтерпретація тексту первинного документа.

Реферати існують як складова первинного документа або як самостійний реферативний документ. Прикладом першо­го варіанта реферату є обов’язкова наявність його у звітах про науково-дослідну роботу. Реферат призначений для ознайом­лення зі змістом звіту. Він має бути стислим, інформаційним і містити відомості, які дають змогу прийняти рішення про доцільність читання всього звіту. Реферат слід розміщувати безпосередньо за списком авторів, починаючи з нової сторінки. Якщо список авторів не складають, реферат розміщують за титульним аркушем.

Тексту реферату в разі видання звіту передує повний бібліо­графічний опис звіту, який роблять відповідно до вимог чин­них стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Реферат має містити:

· відомості про обсяг звіту, кількість частин звіту, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел відповідно до переліку посилань (усі відомості наводять включно з даними додатків);

· текст реферату;

· перелік ключових слів.

Реферат може містити інформацію про умови розповсю­дження звіту (якщо такі висувають).

Текст реферату має відображати подану у звіті інформацію

і, як правило, у такій послідовності:

· об’єкт дослідження або розробки;

· мета роботи;

· методи дослідження та апаратура;

· результати і їхня новизна;

· основні конструктивні, технологічні й техніко-експлуа- таційні характеристики та показники;

· ступінь впровадження;

· зв’язок з іншими роботами;

· рекомендації щодо використання результатів роботи;

· галузь застосування;

· економічна ефективність;

· значущість роботи та висновки;

· прогнозні припущення про розвиток об’єкта дослідження або розробки.

Частини тексту реферату, про які немає відомостей, випус­кають. Реферат належить виконувати обсягом не більш як 500 слів, і, бажано, щоб він уміщувався на одній сторінці фор­мату А4.

Найдосконалішим видом вторинних документів, які повно і кваліфіковано висвітлюють не окремі першоджерела, а кон­кретну тему в згорнутому й узагальненому вигляді, є аналі­тичні документи. Довгий час аналітичні документи зарахо­вували до оглядових, об’єднуючи в групу оглядово-аналітич­них документів. У зв’язку зі зростаючою суспільною потребою в аналітичній інформації, специфікою складання, розмаїттям аналітичних документів, їх доцільно розглядати як самостійний вид вторинного документа.

Нині немає загальноприйнятої класифікації аналітичних документів. Однак основною ознакою класифікації вважається глибина аналізу змісту першоджерела. На цій основі виділя­ють такі види аналітичних документів: огляд стану питання, критичні, аналітичні, прогнозні огляди, аналітичні довідки, довідники, рейтинги, інформаційні звіти про діяльність, тема­тичні підбірки, дайджести, прес-релізи, досьє і т. ін.

Для класифікації аналітичних документів особливо важ­ливими є такі ознаки: функціональне призначення (предмет) аналізу; характер питань, що розглядаються; цільове і читацьке призначення; зміст (тематичні межі); глибина ретроспекції; форма викладу; спосіб розповсюдження, періодичність підго­товки і видання. Ця загальна класифікація, охоплюючи як

неопубліковані аналітичні документи, так і опубліковані, які видають бібліотеки, органи НТІ, центри інформаційного аналі­зу, видавництва та інші організації, значно полегшує орієнту­вання фахівців, учених, інформаційних фахівців у потоці пер­винних документів.

Аналітичні документи містять узагальнену інформацію, отриману в результаті всебічного, глибокого і критичного ана­лізу первинних документів, аргументовану оцінку стану і тен­денцій розвитку проблеми, що розглядається. їх створюють у процесі поглибленого аналізу і синтезу первинних документів з метою вилучення, оцінки, узагальнення і використання інфор­мації, що в них міститься. Для аналітичного документа ха­рактерною є наявність “аналітичної частини”, яку становлять як ідеї, концепції, погляди, висновки, запозичені з первинного документа, так і власні думки, ідеї, судження автора вторинного документа.

Аналітичні документи дають змогу уявити інформаційну модель проблеми. </

em> Це, перш за все, аналітичний огляд, інформа­ційно-аналітична довідка, інформаційний звіт про діяльність тощо. Саме ці документи, створювані внаслідок аналітико-син- тетичної переробки інформації з первинних документів, дають змогу всебічно висвітлити проблемну ситуацію. Для створен­ня таких документів застосовують як загальнонаукові мето­ди, так і інформаційно-прогностичні методики (контент-аналіз, івент-аналіз, моделювання, когнітивне карторування і т. ін.).

У загальному вигляді методика створення аналітичних документів — це методика інформаційного аналізу і синтезу, тобто зосередження на основних положеннях, фактах, даних з відкиданням надлишкової інформації. Більшість із зазначе­них інформаційних документів мають містити так звані вивідні знання про тенденції розвитку проблеми та шляхи її вирішення. Наявність нового (вивідного) знання в таких до­кументах породжує суперечність щодо зарахування їх до вто­ринних. Методи, які застосовують для створення аналітичних оглядів, інформаційно-аналітичних довідок, аналітичних за­писок та інших інформаційних документів, широко викори­стовують у процесах науково-пізнавальної діяльності. Саме тому аналітично-синтетична обробка документів належить до рівня наукової обробки документів. Аналітичні документи допома­гають зорієнтуватися не лише в потоці первинних документів, а й у змісті проблеми в цілому.

Цільове призначення аналітичного документа визначаєть­ся рішенням, яке споживач має прийняти на його основі. У зв’язку з цим інформаційні потреби для вирішення конкрет­них завдань можуть бути різноманітними, зокрема:

· отримати уявлення про зміст первинних документів з певної проблеми з метою відбору цінних джерел для поглиб­леного вивчення;

· оцінити стан і шляхи розвитку відповідної галузі на­уки і техніки з метою визначення місця проблеми, яка вирі­шується, поміж інших проблем;

· використати новітні досягнення своєї й інших галузей науки і техніки з метою підвищення ефективності створюва­ної техніки і технології;

· звернути увагу на проблему, яку вивчають з метою пока­зу позитивних і негативних сторін досліджень, що проводяться;

· оцінити інформаційну ситуацію в конкретній галузі на­уки з метою визначення найперспективніших рішень постав­леного завдання;

· визначити досягнутий рівень розвитку конкретної галузі науки і техніки й порівняти з ним рівень виконаної роботи;

· встановити наукову значущість ідей, теорій, концепцій, гіпотез, практичних рішень з метою використання їх у вирі­шенні конкретного завдання;

· виявити тенденції розвитку основної і суміжних галу­зей науки і техніки та встановити оптимальні технічні й еко­номічні показники нових об’єктів, які створюють.

Поиск по сайту:

Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.011 сек.)