|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Призначення директиви препроцесораКоротка історія мови програмування С. Мова С була створена Денисом Річі в 1972р. для розробки операційної системи, щоб допомогти швидко писати програми. Ним почали користуватися для розробки потужних програм. Мова С була створена в 70-і роки спочатку не розглядалася як масова мова програмування. Вона планувалася для заміни асемблера, щоб мати можливість створювати такі ж ефективні й короткі програми, але не залежати від конкретного процесора. Вона багато в чому схожа на Паскаль і має додаткові можливості для роботи з пам'яттю. Нею написано багато прикладних і системних програм, а також операційна система Unix. Характеристика мови програмування. Мова характеризується такими властивостями: 1. Гнучкість. Обмеження програмування _ це обмеження вашої фантазії. Вона використовується при розробці · Операційних систем · Текстових редакторів · Графічних програм · Програм діловодства · Компіляторів інших мов. 2. Переносимість. Переносимість. – означає, що програму, написану для одної комп’ютерної системи можна скомпілювати на іншій 3. Модульність. С – модульна мова. Програму можна і треба писати в вигляді окремих підпрограм-модулі, які називаються функціями. Такі функції можна потім використати в інших програмах і для іншої мети. 4. Компактність. Словник дуже короткий. В ньому декілька фіксованих термінів, які називаються ключовими словами.(службовими). Вони служать для функціональних можливостей мови.
Структура програми на мові С Програма складається з таких елементів: 1. Директиви препроцесора, які спецефікують дії препроцесора по перетворенню тексту програми перед компіляцією 2. Опис змінної задає ім’я і атрибути змінної, приводить до виділення для неї пам’яті, задає явно або неявно початкове значення 3. Визначення функції специфікує тіло функції, яке є складним оператором (блоком), що містить оператори і описи (об’явлення). Щоб програма могла бути скомпільована і визначена, вона повинна мати хоч би одне визначення функції. Якщо програма має декілька функцій, то серед них виділяється одна головна, яка повинна мати ім’я main(). З неї починається виконання програми, вона задає порядок дій і керує решту функціями.
Етапи обробки програми. Початкова програма, підготована на С у вигляді текстового файлу, проходить 3 етапи обробки: 1) препроцесорне перетворення тексту; 2) компіляція; 3) компонування Призначення директиви препроцесора. Після трьох етапів обробки інформацій формується виконавчий код програми. Завдання препроцесора – перетворення тексту програми до її компіляції. Правила препроцесорної обробки визначає програміст за допомогою директив препроцесора. Директива починається з #. Кожна бібліотечна функція С має відповідний опис в одному із заголовкових файлів. Список заголовкових файлів визначений стандартом мови. Вживання директиви include не підключає відповідну стандартну бібліотеку, а тільки дозволяє вставити в текст програми опис із зазначеного заголовкового файлу. Після виконання препроцесорної обробки в тексті програми не залишається жодної препроцесорної директиви. Приклад програми на С: #include <stdio.h> //препроцесорна директива void main() //функція { //початок printf(“Hello! “); //друк } //кінець
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |