Класифікація кредитів

Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Виходячи зі своєї консенсуальної природи, кредитний договір є двостороннім, оскільки правами й обов'язками наділені обидві сторони (ч. З ст. 626 ЦК).

Він, на відміну від договору позики, є завжди оплатним, оскільки позичальник за одержаний кредит сплачує кредитодавцю проценти.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум з моменту надання кредиту позичальнику (зарахування на його рахунок).

Розмір процентів та порядок їх сплати мають бути передбачені кредитним договором.

На формування розміру процентів впливає ціла низка факторів, як-от: кредитний ризик, наявність забезпечення, попит і пропозиція, які склалися на кредитному ринку, строк користування

Або

2.2 Кредитний договір є консенсуальним, двостороннім та оплатним.

[1.Залежно від моменту виникнення прав і обов'язків у сторін договору розрізняють договори консенсуальні і реальні.

- Консенсуальні договори - це договори, які вважаються укладеними з моменту досягнення угоди зі всіх істотних умов у формі, необхідній за законом.

-Реальними називаються договори, в яких для виникнення прав і обов'язків недостатньо угоди, а необхідна ще й передача речі (речей).

2. За розподілом прав і обов'язків між сторонами договори можуть бути односторонніми і двосторонніми.

Є двостороннім – одна і інша сторона мають права і обов’язки.

3. Є оплатним – тобто передбачається плата за умовами договору. ]

3. Сторонами кредитного договору є кредитодавець — банк або інша фінансова установа, яка відповідно до законодавства України може надавати кредити, має відповідну ліцензію НБУ, і позичальник — фізична чи юридична особа, що одержує кошти для підприємницьких або споживчих цілей.

Номінально позичальником може бути будь-яка юридична або фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності.

Проте факт набуття зазначеними особами статусу "позичальника" (тобто можливість отримання ними кредиту) залежить від положень нормативних актів, що встановлюють особливості укладення кредитних договорів того чи іншого виду, а також у кінцевому підсумку - від волі кредитодавця - особи, яка надасть грошові кошти.

Наприклад, п. З Правил торгівлі у розстрочку дозволяє продаж товарів у розстрочку фізичним особам, які мають постійний доход і постійно проживають у населеному пункті, де знаходиться суб'єкт господарської діяльності (продавець).

Що стосується власне кредитодавця, під час прийняття рішення про видачу кредиту ним аналізується як кредитоспроможність позичальника, так й інші чинники (напрями використання грошових коштів, забезпеченість виконання кредитного договору тощо).

4. Предметом кредитного договору є кошти (національна чи іноземна валюта).

Кредитний договір укладається у письмовій формі незалежно від суб’єктного складу або суми кредиту.

5. Зміст договору кредиту становлять права та обов'язки сторін.

Кредитодавець має право:

– відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у випадку порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений;

– здійснювати контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням;

– підтримувати ділові контакти з позичальником.

Кредитодавець зобов’язаний проводити перевірку стану збереження заставленого майна, що має бути передбачене кредитним договором.

У разі виявлення фактів використовування кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов’язань позичальника за кредитним договором у встановленому законодавством порядку.

Позичальник має право:

вимагати надання йому кредитодав- цем кредиту;

відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, незалежно від підстав лише до встановленого договором строку його надання, повідомивши про це кредитодавця, якщо інше не встановлено договором або законом,

Якщо позичальником є суб'єкти господарської діяльності, то вони можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Якщо позичальником є фізична особа, то кредит може бути надано лише у формі споживчого кредиту та тільки у національній грошовій одиниці.

Класифікація кредитів

1) за строком користування:

o з терміном погашення до 3 місяців включно;

o з терміном погашення від 3 до 12 місяців включно;

o з терміном погашення більше 12 місяців;

2) за цільовим призначенням:

o споживчі;

o підприємницькі;

3) за рівнем забезпеченості:

o незабезпечені;

o забезпечені (застава, завдаток, неустойка, порука, притримання, гарантія);

4) за рівнем дотримання позичальником встановленого режиму сплати:

o кредит з нормальним режимом сплати;

o прострочений кредит. Простроченим є кредит, за яким порушення встановленого режиму сплати не перевищує 365 днів;

o неповернений кредит. Неповерненим є кредит, за яким порушення встановленого режиму сплати перевищує 365 днів;

o безнадійний кредит. Безнадійним є кредит, за яким існує впевненість у його неповерненні та за яким є підтвердження про неможливість здійснення стягнення або минув термін позовної давності.

6. Виділяють також комерційний кредит, надання якого не є окремим правочином, а може передбачити як одну із умов у відплатних договорах.

За комерційного кредиту в договорі зазначається положення, згідно з яким одна сторона надає іншій стороні відстрочення або розстрочення виконання певного обов'язку (оплати товарів, передачі майна, виконання робіт).

Надання такого кредиту пов'язане з тим договором, умовою якого воно є.

Комерційним кредитуванням можна вважати будь-який незбіг у часі зустрічних обов'язків за укладеним договором, коли товари поставляють (роботи виконують, послуги надають) раніше їх оплати, або платіж здійснюють раніше за передачу товарів (виконання робіт, надання послуг).

Як правило, комерційний кредит не потребує юридичного оформлення в окремому документі та існує в силу однієї з умов основного договору. Проценти, що стягуються за користування комерційним кредитом (в тому числі суми авансу, попередньої оплати), є платою за користування грошовими коштами.

Якщо в основному договорі, за яким має бути виконано зобов'язання з оплати товарів, виконання робіт, надання послуг, не встановлено спеціальних умов щодо комерційного кредиту, то до нього застосовують положення ЦК щодо договору кредиту. Виключається також застосування до умов про комерційний кредит положень ЦК щодо кредитного договору в разі, якщо це суперечить суті основного зобов'язання (наприклад, положення ст. 1056 ЦК щодо можливості односторонньої відмови від надання кредиту не може бути застосовано до комерційного кредиту).

Поиск по сайту: