Об’єднання Китаю. Встановлення влади Гоміндану

Країни Азії, Африки та Латинської Америки в перші десятиріччя ХХ століття

Гандізм – соціально-політичне та релігійно-філософське вчення, розроблене Махатмою Ганді, що стало ідеологією індійського національно-визвольного руху.

Гоміньдан – буквально: «Китайська Національна Народна партія» — консервативна політична партія Китаю, що утворилася на континенті, але була змушена переміститися на Тайвань.

Персоналії:

М. Ганді (1869-1948) – один із керівників та ідеологів національно-визвольних рухів Індії. Його філософія ненасилля вплинула на національні та міжнародні рухи прихильників мирних змін.

Чан Кайши (1887-1975) – військовийі політичний діяч Китаю, що очолив Гоміньдан 1925 року після смерті Сунь Ятсена; президент Китайської Республіки, маршал і генералісимус.

Мустафа Кемаль Ататюрк (1881-1938) – видатний державний і політичний діяч Туреччини, турецький генерал; перший президент Туреччини; лідерТурецької війни за незалежність проти поділу колишньої Османської імперії після І Світової війни.

Об’єднання Китаю. Встановлення влади Гоміндану

Національно-визвольна боротьба. “Рух 4 травня”

· У 1912 р. після Сіньхайської революції Китай було проголошено республікою.

· У країні створено Національно-народну партію Гоміндан, яка поставила собі мету — перетворення Китаю на сильну національну державу у вигляді парламентської республіки.

· Ідейним керівником партії був Сунь Ятсен, який висловив мету партії у трьох народних принципах: націоналізм, демократизм, процвітання.

· Реальна влада після ліквідації імператорської влади перейшла до місцевих військових угруповань («мілітарістів»)., що не підкорялися центральному уряду. Китай розпався на окремі ворогуючі частини. Дотого ж країна залишалася поділеною між великими державами — Англією, Францією, Японією, США.

· У 1919 р. на Паризькій мирній конференції було ухвалено рішення про передачу Шаньдунського півострова Японії, війська якої захопили цю територію під час Першої світової війни.

· Це рішення викликало хвилю невдоволення в Китаї. Стало приводом до розгортання антиімперіалістичної, національно-визвольної боротьби. Боротьбу розпочали студенти Пекіна. 4 травня 1919 р. вони вийшли на демонстрації та мітинги з вимогами до уряду повернути півострів, звільнити прояпонськи налаштованих чиновників та оголосити бойкот японських товарів.

· Рухтривав понад два місяці і закінчився тим, що уряд пішов на деякі поступки: було знято з посад прояпонських чиновників, звільнено заарештованих студентів, китайська делегація не підписала Версальського миру.

· Рух, який отримав назву “Рух 4 травня”, сприяв зростанню національної самосвідомості, утворенню політичних партій та організацій лівого спрямування, що виступали за об`єднання країни, звільнення від іноземного засилля і проведення соціальних реформ.

· У 1921р. було створено Комуністичну партію Китаю (КПК), яка вбачала в революції єдиний засіб відродження країни. Її засновником був пекінський професор Лі Дачжао. Дуже швидко КПК стала впливовою силою у містах Китаю.

Національна революція1925–1927 рр.Об`єднання Китаю

· Визначною подією на шляху до відновлення національної єдності й суверенітету Китаю стали події 1925-1927 рр., значною мірою інспіровані (органзовані, спровоковані) СРСР.

· Напередодні цих подій у Китаї були три впливові політичні сили, що виборювали владу: офіційний уряд у Пекіні, Гоміндан на чолі з Сунь Ятсеном і КПК.

· У 1921 р. Червона армія радянської Росії, протидіючи японській агресії на Далекому Сходіі борючись проти антибільшовицьких сил, оволоділа територією Зовнішньої Монголії. Розгорівся конфлікт із китайським урядом, який вважав цю територію частиною Китаю.

· За рекомендацією Комінтерну у 1923 р. у Гуанчжоу (Південь Китаю) було утворено уряд із представників Гоміндану і КПК. Була створена спільна армія. Комуністи діяли спільно з Гомінданом. Очолив уряд Сунь Ятсен. Але напередодні революційних подій 1925 р. він помер.

· Поштовхом до революційних подій став розстріл англійськими поліцейськими мирної демонстрації текстильщиків у Шанхаї, яка проходила під гаслом вигнання з країни колонізаторів.

· 30 травня 1925 р. на знак протесту в Шанхаї спалахнуло повстання, підтримане всіма верствами суспільства (“Рух 30 травня”). Могутній страйковий рух, що охопив 500 тис. робітників міста проходив під гаслом: «Проженемо заморських чортів!».

· Це було стихійне патріотичне піднесення, яке дало поштовх початкові національної революції.

Мета революції:Уряд у Гуанчжоу оголосив себе національним і почав боротьбу за об’єднання Китаю

відновлення суверенітету Китаю;

ліквідація мілітаристських угруповань;

об’єднання країни;

проведення соціально-економічних перетворень із метою модернізації Китаю.

Головнокомандувачем армії Гоміндану став Чан Кайші.

· Унаслідок бойових дій війська Чан Кайші восени 1926 р. взяли Ухань, у лютому 1927 р. — Нанкін, у березні того ж року — Шанхай. Після захоплення Нанкіна Чан Кайші переніс туди столицю і створив національний уряд

· Чан Кайші, який мав авторитет, але тяжився союзом із КПК, що робив його маріонеткою СРСР, вдався до рішучих дій. У квітні 1927 р. він влаштував масові розстріли комуністів у Шанхаї, тобто здійснив переворот, установивши особисту владу.

Завдяки таким діям Чан Кайші зміг об’єднати Китай під своєю владою. Спроба комуністів підняти повстання в Наньгуні зазнала невдачі. Після цього дипломатичні зв’язки між СРСР і Китаєм було розірвано.

· КПК стала на шлях партизанської боротьби проти Гоміндану. Спалахнула громадянська війна, яка з перервами тривала до початку 50-х років ХХ ст.

Індія

Поиск по сайту: