Продуктивні методи праці. Сучасне обладнання, інструменти та пристрої

Вступ

Радіомеханік – фахівець з ремонту та обслуговування радіотехнічного обладнання.
Професія радіомеханік – найбільш інтелектуальна з усіх робітничих професій через її складність та універсальність.
Як напрямів радіотехніки, так і спрямувань професії багато. Домінуючою, всеохоплюючою та найбільш універсальною є професія радіомеханік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури.
На перший погляд область діяльності професії порівняно вузька, бо пов’язана лише з радіомовленням і телебаченням, проте практично немає галузі господарства, у якій би не знайшлося застосування знанням та умінням фахівців даної професії.
Радіомеханіками в основному працюють чоловіки, хоча обмежень для жінок у цій галузі немає.

Становлення та розвиток професії радіомеханік невіддільні від історії радіотехніки, зокрема телебачення, а також електроніки. За період свого існування вимоги до фахівців цієї професії змінювались, проте незмінними залишались творчий аналітичний підхід та необхідність постійно бути в курсі досягнень науки, техніки і технологій.
Усе почалося з винайдення радіо (Олександр Попов, 7 травня 1895р.). Уже наступного року після демонстрації свого винаходу – першого у світі радіоприймача – О.С.Попов передав першу радіограму на відстань 250м з текстом: «Генріх Герц». Винахід радіо та його практична реалізація принесли російському вченому широке визнання. Так на службу людству вперше було поставлено відкриті німецьким вченим Генріхом Герцом електромагнітні коливання (1888р.). А до цього були теоретичні обґрунтування їх наявності (Фарадей – 1831р. і Максвелл – 1864р.).
Значний вклад у практичний розвиток радіотехніки вніс італієць Гульєльмо Марконі. У 1901р. він здійснив радіопередачу через Атлантичний океан (3500км). У 1907 році американський інженер Лі де Форест винайшов підсилювальну лампу тріод, що значно прискорило розвиток радіозв’язку.
Невдовзі з’явились перші ентузіасти-радіолюбителі, що займались радіоелектронікою. Це був початок ХХ століття. Престиж тих, хто займався цією справою, неймовірний, адже можливість почути когось за сотні кілометрів була справжнім дивом. Нам, що звикли до всеохоплюючого мобільного радіозв’язку, високоякісного телебачення, Інтернету – важко уявити таке. А в ті часи радіоелектроніка і професія радіомеханік, започаткована радіолюбителями, робили свої перші кроки. Учні Попова готували перші кадри радіоспеціалістів. Їх випускали: Офіцерська електротехнічна школа у Петербурзі, Мінний офіцерський клас у Кронштадті і навіть Петербурзький електротехнічний інститут. Спеціалістам знаходилась робота на флоті, радіотелеграфних станціях. У 1918 році у Нижньому Новгороді було засновано радіолабораторію з майстернями. Це стало першим етапом на шляху до організації у Росії державного радіотехнічного інституту.
Ідеї передачі на відстань зображення витали у науковому просторі ще у другій половині ХІХ століття. Значну роль у розвитку телебачення відіграли вчені Олександр Столєтов і Борис Розінг (Росія). Істотну роль у розвиток телебачення вніс і наш співвітчизник Борис Павлович Грабовський, який у 1926 році, перебуваючи в Ташкенті, продемонстрував свій винахід – першу повністю електронну систему передачі рухомих зображень.
30-ті роки – період впровадження ідеї телебачення. Регулярні телепередачі розпочалися у Москві 1-го жовтня 1931 року. Перші механічні телевізори були недосконалі, з дуже маленьким розміром екрану. Паралельно розвивалось електронне телебачення, яке триває і донині.
Розвиток радіо і телебачення був би неможливим без фундаментальних відкриттів та винаходів, які дозволили просунути технології та розвинути елементну базу. Останні дозволили лише за півстоліття досягти фантастичних результатів: значне зменшення ваги, габаритів та споживання електроенергії апаратурою, вражаюче чітке і природнє зображення на великорозмірному плоскому екрані телеприймача. Все це перетворює сучасне телебачення у своєрідне явище культури, а професія радіомеханіка стала ближче до культури.
Найважливіші етапи «революції», які змінили радіоелектронні пристрої, а з ними і професію радіомеханік:
† 1947 рік – відкриття транзисторного ефекту американськими фізиками Джоном Бардіном і Уолтером Браттейном; у 1956 році вчені стали лауреатами Нобелівської премії; розпочалася ера новітньої електроніки та мікроелектроніки
† 1959 рік – американським інженером Джеком Кілбі і незалежно Робертом Нойсом створена перша інтегральна мікросхема
† 1966 рік – англійські вчені Чарль Као і Джордж Хокхем запропонували застосовувати волоконні світловоди для передачі інформації.
Розвиток телебачення та інформаційно-обчислювальних технологій призвели до появи всередині ХХ століття електронно-обчислювальних машин (ЕОМ).
Від радіоприймача Попова до найскладніших електронно-обчислювальних машин, телебачення високої чіткості та новітніх систем навігації пройшла радіоелектроніка за порівняно нетривалий проміжок часу. Нині увесь світ вкритий мережею теле і радіомовних станцій, мобільного радіозв’язку. Радіоелектронне обладнання на штучних супутниках Землі дозволяє обслуговувати і вивчати не тільки Землю, а і космічний простір. А різноманітне побутове електронне обладнання від теле і радіоприймачів до програвачів компакт-дисків і радіотелефонів давно вже стали предметами першої необхідності.

Продуктивні методи праці. Сучасне обладнання, інструменти та пристрої

Поиск по сайту: