Схема і техніка селекції

Селекцію ріпаку ведуть за схемою, прийнятою для перехреснозапильних рослин. При випробуванні селекційного матеріалу на одній ділянці найчастіше застосовуємо метод половинок, при якому частину насіння висівають для випробування, а частину — для розмноження на ізольованих майданчиках. Не можна визначати вміст ерукової кислоти в олії і глікозинолатів в насінні і шроті при сумісному вирощуванні низькоерукових і низькоглікозинолатних сортів з сортами, що мають високий вміст даних речовин. Інакше унаслідок перехресного запиленні в насінні буде підвищена кількість цих з’єднань. У Швеції найбільш перспективні популяції, одержані при гібридизації, і відібрані F2 або F3 вирощують методом пересівання 4—5 років, потім відбирають елітні рослини індивідуально-сімейним або oбмежено-масовим добором.

Для визначення вмісту ерукової кислоти застосовують газову або паперову хроматографію, метод ядерного магнітного резонансу — останній з яких можна використовувати для визначення вмісту ерукової кислоти і глікозинолатів. Для оцінки вмісту глікозинолатів застосовують електроколориметричний метод.

Генетично модифікований ріпак

Біотехнологічний (б/т) ріпак у 2006 р. займав 4,8 млн га (20% загальносвітової площі) порівняно з 3,6 млн га в 2003 р. У табл.1. наведена світова інформація щодо розповсюдження, виду дозволу, призначення та вбудованої ознаки генетично модифікованих ліній (ГМЛ) ріпаку.

У контексті аналізу можливих наслідків для довкілля від вивільнення і використання біотехнологічних рослин велика увага приділяється також аналізу можливого вертикального та горизонтального перенесення генів від генетично модифікованого культурного ріпака до його близьких родичів та диких спів родичів. Аналіз здатності до перезапилення багатьох рослин показав, що воно дійсно може відбуватися як у лабораторних, так і природних умовах.

Напевно, найбільше число досліджень з вивчення можливості перенесення генів між окремими організмами присвячено аналізу таких процесів серед хрестоцвітих. Між видами роду Brassica є генетичні зв’язки. Однак, успішна гібридизація культурного ріпака з співродічами у природніх умовах залежить від ряду факторів. Найбільш суттєва умова успішного здійснення міжвидової гібридизації — певний період квітіння, висока спорідненість видів, фізична відстань між рослинами, наявність векторів переносу пилку і т.ін.

Потрібно також враховувати, що схрещування між двома видами можливе лише за умови, коли вид, що запилюється, має рівень плоїдності принаймні такий же високий, як і той, що запилює.

Висновок

Під час проходження навчальної практики із «Селекції та насінництва сільськогосподарських культур» в Івано-Франківському інституті агропромислового виробництва я ознайомилась із структурою інституту, його спеціалізацією, методиками проведення лабораторних досліджень. Теоретично набула навиків виконання досліджень. Ознайомилась із біологічними особливостями культури ріпаку озимого. Ознайомилась із методиками визначення якісних показників насіння хрестоцвітих культур. Навчилась визначати та описувати біологічні властивості та цінні господарські ознаки окремих сортів та сортозразків ріпаку харчового технічного напрямків використання. Розглянула схему селекційного процесу розсадників 1-го і 2-го років вивчення. Ознайомилася з чотирма типами сортів: («0», «0⁺», «00», «000»).

Список використаної літератури:

1. Вавилов Н.И. Теоретические основы селекции. - М.: Наука, 1987.

2. Зозуля О.Л., Мамалига В.С. Селекція і насінництво польових культур. - К.: Урожай, 1993.

3. Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І. Селекція та насінництво польових культур. - К.: Вища шк., 1994.

4. Молоцький М.Я., Васильківський С.П., Князюк В.І. Селекція та насінництво польових культур: Практикум. - К.: Вища шк., 1995.

5. Гужов Ю., Фукс А., Валичек П. Селекция и семеноводство культурных растений. - М.: Агропромиздат, 1999.

6. Киндрук Н.А., Сечняк Л.К., Слюсаренко О.К. Экологические основы семеноводства и прогнозирование урожайных качеств семян озимой пшеницы. - К.: Урожай, 1990.

7. Селекция технических и полевых культур. - К.: Урожай, 1978.

8. Справочник по семеноводству / Под ред. Н.В. Лободы. - К.: Урожай, 1991.

Поиск по сайту: