Серійне виробництво і початок комплексної програми збуту

Затвердження проекту вищим керівництвом є сигналом його передачі в серійне виробництво і здійснення комплексної програми його збуту.

У процесі розгортання серійного виробництва закінчуються роботи, початі на попередніх етапах процесу (створення упаковки, тари, розробка реклами, підготовка товаросупроводжувальної документації, технічних інструкцій тощо). Іншими словами, закінчується комплексна підготовка до випуску новинки на ринок у повному обсязі.

Таким чином, розглянутий процес носить складний ітеративний характер. Роботи на різних етапах можуть бути об'єднані чи проводитися паралельно. Тому в ході роботи над продуктом необхідна гнучкість при виникненні факторів і ситуацій, внаслідок чого приходиться проводити переоцінку отриманих результатів, а іноді змінювати й ідеї, що лежать в основі рішення.

При проектуванні послуги, на відміну від процесу проектування продукції, необхідно враховувати наступні фактори:

1) Участь покупця.

2) Неможливість зберігання послуг.

3) Мінливість попиту на послуги.

4) Індустріалізація у розробці послуг означає усунення клієнта від виробництва.

5) Якість сервісу.

6) Ефективність сервісу.

7) Покупця можна розглядати, як робочу силу (процес самообслуговування).

8) Можливість гнучкого використання робочої сили (використання неповного робочого графіку).

9) Автоматизація надання послуг (торгові автомати).

10) Централізація процесів надання послуг.

Планування матеріального забезпечення

За умов загострення конкуренції головними факторами виживання підприємств стає підвищення економії від масштабів виробництва та зниження загальновиробничих та адміністративних витрат. У результаті цього в кінці XX століття МЗ перетворилося на один з важливих факторів конкурентоспроможності підприємства. Якщо раніше під МЗ розуміли лише операції, пов’язані з переміщенням фізичних. об’єктів, то тепер — способи і методи координації відносин підприємства з його постачальниками і споживачами в конкурентному середовищі. МЗ вирішує завдання пошуку найкращого реагування підприємства на потреби ринку і забезпечення найбільш економічного варіанту їхнього співіснування.

Для здійснення МЗ необхідний відповідний інструментарій, який допомагає управляти рівнем матеріально-енергетичних витрат. У зв’язку з цим першочерговий інтерес вимикають системи планування та інформації. В процесі стратегічного планування приймаються рішення, які мають підношення до структури мережі товаропросування. Оперативне і поточне планування МЗ — засіб регулювання і контролю використовуваних у виробництві сировини, матеріалів, готових виробів. Його завдання полягає в розвитку контактів, діалогів між різними службами підприємства, посиленні координації їх діяльності та підпишення мотивації по відношенню до завдань МЗ.

Для досягнення поставленої мети щодо організації МЗ на підприємстві необхідно постійно виконувати такі роботи:

— проведення маркетингових досліджень ринку постачальників окремих видів ресурсів. Вибір постачальників рекомендується здійснювати за системою таких критеріїв: наявність ліцензії і достатнього досвіду роботи в даній галузі; високий організаційно-технічний рівень виробництва; надійність і прибутковість діяльності; забезпечення конкурентоспроможності продукції; оптимальна ціна продукції; проста схема і стабільність поставок;

— нормування потреби а конкретних видах ресурсів;

— розробка організаційно-технічних заходів по зниженню норм і нормативів витрачання ресурсів;

— пошук нових каналів та ефективних форм МЗ виробництва;

— планування МЗ виробництва;

— організація доставки, зберігання і підготовки ресурсні до виробництва;

— організація забезпечення ресурсами робочих місць;

— облік і контроль використання ресурсів;

— організація збору і переробки відходів виробництва;

— аналіз ефективності використання ресурсів;

— стимулювання поліпшення використання ресурсів.

Конкретну форму забезпечення МЗ підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його отримання, кількості пропозицій, прості, ціни та інших факторій.

Одним з шляхів удосконалення матеріального забезпечення підприємства є планування потреби в матеріалах на утворення виробничих запасів.

Запаси — будь-які ресурси підприємства, які призначені для використання, але тимчасово не використовуються. Запасами можуть бути сировина, паливо, обладнання, машини, товари, електроенергія тощо. Виробничий процес не може забезпечуватися без наявності запасів матеріально-технічних ресурсів, без їх поступового використання. Основна причина, що обумовлює необхідність створювати запаси, є та, що в реальних умовах неможливо забезпечити сумісність моменту створення певного ресурсу з моментом його використання. Таким чином, створений ресурс до моменту його використання знаходиться у вигляді запасу.

Планування процесу формування виробничих запасів є елементом системи управління виробничо-господарською діяльністю, складовою частиною плану матеріально-технічного забезпечення, полягає в розробці і впровадженні системи планування економічно обгрунтованої величини виробничих запасів і організації їх ефективного використання. Запаси сировини і матеріалів повинні бути мінімальними, однак їх розміри мають забезпечити безперебійну роботу підприємства.

В ринкових умовах планування на підприємстві виробничих запасів грунтується на нових вимогах до організації постачань, формуванні та використанні запасів па всіх стадіях виробничого процесу з метою мінімізації загальних витрат підприємства. Система організації постачань повинна забезпечити оперативність, мобільність, необхідну ефективність роботи підприємства. Ця система призначена враховувати ризики при нестійкому попиті на продукцію, коли неминуче виникають невизначеності, пов’язані з ймовірністю існування додаткових матеріальних витрат і неможливістю достатньо точної оперативної оцінки більшості витрат. Оцінка можливого ризику підприємств и умовах невизначеності умов організації матеріального постачання відноситься до однієї із найбільш складних і мало досліджених проблем. В загальному вигляді можна стверджувати, що підприємство має відмовитися від прийнятого способу постачання матеріальних ресурсів, якщо ризик перевищує припустимий рівень.

Поиск по сайту: