Вивчення нового заняття

Клас: 5

Тема заняття. Виготовлення одягу народної ляльки.

Мета. - навчальна: навчити учнів практично виготовляти елементи одягу для народної ляльки; формувати вміння користуватися приладдям та інструментом для виготовлення народної ляльки; формувати навички організації робочого місця та безпечної праці.

- розвивальна: розвивати точність, пам’ять та просторову увагу; формувати і розвивати естетичні почуття, образне мислення, фантазію, розвивати комунікативні навички, толерантність, розуміння інших, довіри, відкритості до людей, вміння зблизитися з ними.

- виховна: виховувати акуратність, дисциплінованість, естетичний смак; виховання здатності осмислення дитиною ролі і значення традицій в житті народу, в побуті і в повсякденній діяльності

Матеріали: - лялька,

- різнокольорові шматочки тканини,

- намистинки,

- різнокольорові стрічки,

- тасьма, та ін..

Інструменти. - ножиці,

- голка,

- нитки для шиття.

Тип заняття. Комбіноване.

Хід заняття.

Організаційний момент.

Перевірка присутності учнів та їх готовності до заняття.

Актуалізація опорних знань.

Бесіда (фронтальна).

· Які види ручних швів ви вивчали?

· Виконання якого шва ви найбільше пам’ятаєте?

· Чи часто ви використовуєте дані шви у повсякденному житті, окрім уроків трудового навчання?

· Які ви знаєте правила безпечної праці при роботі з ножицями, голками і ін..?

· З яких природніх матеріалів можна виконувати ляльку-мотанку?

Мотивація навчальної діяльності.

Набуті знання необхідні для виготовлення ляльки - оберегу, яка водночас може служити іграшкою, так і можу бути прикрасою в оселі.

Повідомлення теми заняття.

Повідомлення мети заняття.

Вивчення нового заняття.

Оскільки люди займалися землеробством та скотарством (садили льон та коноплі, вирощували овець, корів, свиней), то й одяг вони ткали і шили з цих рослин та овечої шерсті. Мальовничим був костюм українки. Вбрання складалося з довгої вишитої сорочки, з картатої вовняної тканини плахти, оздобленого вишивкою фартуха. На голові у дівчини був вінець, а в заміжньої – очіпок або хустка. Різноманітними були прикраси: привіски, намисто, сережки, браслети, вінки прикрашали різнокольоровими стрічками. Тож наслідуючи костюм україночки, сьогодні на занятті створимо вбрання для ляльки - мотанки.

Гра "Захисна аура для ляльки".

Сісти зручно, заплющити очі. Уявити зроблену ляльку. Уявити навколо неї ауру ляльки. Якого вона кольору?

Якщо темних, то розкажи, щоб ти хотіла побажати ляльці, щоб її настрій покращився?

Якщо світлого, то якою радістю,на твою думку, може поділитись лялька з тобою?

А тепер уяви свою ауру. Якого вона кольору? Розкажи ляльці про свої мрії, почуття (або хвилювання, тривогу).

Пояснення:

Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, плахту, фартушок. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній. Обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які означають достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка,хустка або віночок – що символізує зв'язок з небом. А український віночок – не просто прикраса, а й оберіг, "знахар душі". В сиву давнину їх носили тільки дівчата, плели їх із живих квітів і вважали, що в них є чаклунська сила, яка здатна захистити їх від будь-якого лиха. Плести віночки – то ціла наука. Всього в українському віночку дорослої дівчини – 12 квіточок: деревій, барвінок, незабудки, квіти вишні або яблуні, грона калани, безсмертник, любисток, волошки, ромашки, мак, чорнобривці та ружі. Ще до вінка в’язалися стрічки. Найпершу у віночку – посередині, в’яжуть світло-брунатну стрічку – символ землі-годувальниці. З двох сторін від брунатної – жовті стрічки – символ сонця. За жовтими – світло-зелені – символ краси і молодості. Потім в’яжуться блакитні стрічки – символ води. Жовтогаряча – символ хліба. Далі в’яжуть фіолетову стрічку – символ мудрості людини. Наступна стрічка – малинова – символ душевності, щирості. Рожева – символ достатку. В’язали й білу стрічку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому – місяць. Якщо стрічка була не вишита, то її не прив’язували, бо це символ пам’яті про померлих. Коли дівчина росла сиротою, то в косу вона вплітала не червону або рожеву стрічку, а блакитну.

Народна іграшка є в будь-якій країні, і у кожної - свій національний характер, тому що в іграшках відображається людська історія.

Селянські ляльки були дуже простими, робилися в основному з ганчірок за допомогою традиційних прийомів. В кожній місцевості були свої способи їх виготовлення. От як робили ляльок в Полтавській, Київській і Черкаській областях: брали шматок білої тканини, клали по-серединці шматок непотрібної тканини і перетягували суворою ниткою - голова ляльки готова. Залишилося надіти на неї хусточку, а до кінців скручування прив'язати яскраві латочки. Ось і вся лялька! У будь-якій саморобній іграшці відобразилися кращі риси слов'ян: вони прості, життєрадісні і мирні.

Народна іграшка — один iз найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що належить до унікальних явищ культури. Вона прикрашає наш побут, є предметом дитячої гри, засобом виховання та розвитку дитини, об'єктом творчості, декоративною оздобою, сувеніром. Саме вона, як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені – в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна, десь глиняна, а ще десь – зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки – незмінні, і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу. Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до дочки, як священний переказ...

У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. У спрощеному вигляді цей архаїчний міф простежується і в народних казках, наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину.

До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. На Волині старі люди бережуть пам’ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку – «Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх до сьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців.

Також у волинських селах ще донедавна зустрічалися обряди «проводів русалок», що їх здійснювали на Зелені свята. Під час цього обряду жінки танцюють із солом’яними ляльками в руках. Очевидно, в давні часи ці ляльки символізували душі померлих, тим більше, що вважалося, що русалками стають діти та незаміжні дівчата, які вмерли наглою або насильницькою смертю.

Повір’я, що лялька – це вмістилище душ померлих предків – породило певні традиції їх створення в різних народів. Наприклад, у деяких культурах ляльки можна було створювати тільки в певні пори року, і робити їх могли тільки люди, що пройшли спеціальні ритуали посвячення.

В Україні її знають, як ляльку-мотанку, і тут вона відома з незапам’ятних часів, і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації… Українська народна лялька - яскравий своєрідний вид народної спадщини, що має багаті, глибокі традиції. Лялька-мотанка є одним із найдавніших символів української культури. Поряд з рушником, лялька виконувала важливу функцію – оберегу. Саме цей фактор і визначив основні характеристики та методики їх створення. Назва лялька-мотанка пов'язана з тим, що технологія виготовлення полягає не в шитті, але в нанизуванні ниток та стрічок. До вміння робити ляльки відносились дуже серйозно та відповідально. Саме тому, цьому ремеслу навчали із раннього дитинства.

В Україні, ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.

Очевидно, цей звичай іде ще від часів матріархату, коли саме жінка була головою роду, і вважалося, що в ляльку, яку везла до нової оселі молода жінка, вселяється дух Праматері Роду, його Хранительки.

При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення лише вбрання ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки.

В основі української ляльки-мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об’ємна деталь – це голівка. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Майстер (а частіше – майстриня) змотує спіраль – символ безконечності Буття і вічності (спіраль, як основу для обличчя мотаної ляльки), і покриваючи її шматинкою, вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику.

Кожна лялька-мотанка повинна бути одягнена у вишиванку, спідницю та запаску. Всі елементи підбираються у відповідності із регіональними та географічними особливостями, і при цьому кожний з предметів одягу також виконує роль оберегу. Так наприклад, спідниця є символом землі, сорочка позначає три життєві часи - минуле, теперішнє та майбутнє. Обов'язковими вважались також такі атрибути, як різні барвисті та кольорові намиста або вишиванки, які персоніфікували благополуччя й достаток. І звичайно, невід’ємним елементом одягу був головний убір. Це могла бути шапка, хустка або що не-будь інше, але головний убір обов'язково повинен був бути присутнім на ляльці, тому що він символізує зв'язок з небом.

Колись виготовляти ляльки уміли в кожній родині. Цим ремеслом зазвичай займалися бабусі та матері. Бо лялька призначалася для дівчинки і мала, відповідно, жіночу природу. Іграшки були з полотна, льону, соломи, дерева, глини, тіста, сиру, плодів. Такі ляльки не шкодили здоров'ю дитини, а навпаки розвивали її духовний світ. Прекрасний символ і водночас чудова іграшка, історія якої нараховує тисячоліття, лялька-мотанка виникла на теренах нашої держави ще в часи пізнього палеоліту, як сакральна річ.

В останні роки дуже популярними стали ляльки-мотанки. Їх можна побачити в кожному сувенірному магазині, а влітку майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки є невід’ємною частиною чи не кожного фестивалю.

Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі - від Аляски до Австралії, від Африки до України. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені - в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна, десь глиняна, а ще десь - зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки - незмінні, і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу. Головне призначення ляльки - берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до дочки, як священний переказ. Але є лялька, яку в тій чи іншій формі знали на всіх континентах. Це мотана, або вузлова лялька, виготовлена з м’якого матеріалу - шкіри або тканини і з ниток. Очевидно, перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.

У наш час майстри, які працюють з традиційною народною лялькою відзначають позитивний вплив, який має процес виготовлення такої ляльки на психіку людини. Виготовлення ляльки-мотанки - це свого роду психотерапія, яка бере свої витоки в глибокій давнині, яка допомагає зняти певні психологічні травми. Наприклад, помічено, що діти-сироти, які пройшли майстер-класи по виготовленню ляльки, стають врівноваженішими, і разом з тим, вони роблячи свою лялечку, формують образ своєї майбутньої матері. Так само, жінки, які в період вагітності, проходять майстер-клас, формують для своєї дитини щастя, здоров’я, успіх.

Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі.

Практична робота.

Виготовлення спідниці, блузки, фартуха, сарафану та головного убору для ляльки.

Підсумки заняття.

- Що нового ви дізнались на занятті?

- Чому навчилися?

- Які кольори ви застосували для одягу ляльки?

- Яка основна функція ляльки-мотанки?

- Оцінювання учнів.

Домашнє завдання.

Принести все необхідне для виготовлення прикрас для народної ляльки.

Поиск по сайту: