Сутність і класифікація оборотного капіталу підприємства

У процесі виробництва незамінну роль відіграє оборотний капітал як один з найважливіших факторів, що значно впливає на формування собівартості продукції.

Оборотний капітал підприємств представлений такими активами, що призначені для виробничого споживання чи реалізації протягом операційного циклу або протягом 12 міс. з дати балансу, а також грошовими коштами та їх еквівалентами. При цьому під операційним циклом розуміють проміжок часу з моменту придбання запасів для здійснення господарської діяльності до часу отримання коштів від реалізації виробленої за їх участю продукції. За своїм економічним змістом категорія оборотного капіталу може бути визначена як сукупність оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди — це грошовий вираз предметів праці, що знаходяться на стадії виробничих запасів і незавершеного виробництва, які беруть участь лише в одному циклі виробництва і повністю переносять свою вартість на створюваний продукт. Оборотні фонди з економічного погляду є авансованою вартістю на стадії виробництва. За своєю функціональною роллю вони істотно різняться між собою в процесі виробництва. Відповідно до вказаної ознаки виділяють такі їх групи: виробничі запаси, незавершене виробництво.

Виробничі запаси — це предмети праці, які не вступили ще в стадію виробничого споживання. До виробничих запасів сільськогосподарського походження відносять корми, насіння і посадковий матеріал, підстилку, сільськогосподарську сировину для промислової переробки, дорослу птицю, кролів. Виробничі запаси промислового походження представлені в аграрних підприємствах мінеральними добривами, отрутохімікатами, нафтопродуктами і твердим паливом, запасними частинами, малоцінними і швидкозношуваними предметами, що використовуються протягом не більше одного року, будівельними матеріалами для поточного ремонту тощо.

Незавершене виробництво — це та частина оборотних фондів, яка вже виробничо спожита, але готової продукції ще не одержано. Як бачимо, ці оборотні фонди знаходяться на стадії виробництва, їх величина залежить від масштабів виробництва і виробничого напрямку підприємства, рівня його спеціалізації на головній галузі.

Фонди обігу – вони не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, а лише обслуговують його, будучи водночас результатом цього виробництва. До фондів обігу включають готову продукцію, товари, одержані векселі, дебіторську заборгованість за розрахунками та іншу поточну дебіторську заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти в національній і іноземній валюті, інші оборотні активи.

Готова продукція — це така продукція, що призначена для реалізації заготівельним і переробним підприємствам, для продажу на біржах, кооперативних крамницях, сільських ринках, для продажу і видачі в рахунок оплати праці працівникам аграрних підприємств, для громадського харчування тощо. Якщо продукція не відповідає вимогам для її реалізації, то вона відображається у складі незавершеного виробництва.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги — це кошти, які повинні надійти підприємству від інших суб’єктів ринку за продану їм продукцію, надані послуги і виконані роботи, як оплата за одержані векселі тощо. В дебіторську заборгованість за розрахунками включають заборгованість з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів та з внутрішніх розрахунків. Зокрема, тут відображається заборгованість фінансових податкових органів, різні переплати за податками; суми авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів; суми нарахованих підприємству дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню; заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

Поточні фінансові інвестиції – це такі інвестиції, які здійснюються на строк не більше одного року і можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них відносять короткострокові комерційні ринкові цінні папери, казначейські векселі, депозитні сертифікати, інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом одного року.

Важливою складовою фондів обігу є грошові кошти та їх еквіваленти. Вони представлені грошовими коштами в касі, на поточних та інших рахунках в банках (ці кошти можуть бути вільно використані для поточних операцій), а також еквівалентами грошових коштів. Вони являють собою короткострокові фінансові інвестиції, які є високоліквідними, вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і для яких притаманний незначний ризик зміни вартості.

Також оборотний капітал класифікують за наступними ознаками:

1. Залежно від джерел формування оборотного капіталу - власний та позиковий оборотнийкапітал. Власний оборотний капітал (робочий капітал) - це та частина оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. «Власні» вони тому, що їх фінансування здійснюється з допомогою довгострокових джерел, а отже, немає необхідності у їхньому швидкому використанні для погашення заборгованості. Він визначається як різниця між поточними активами та поточними зобов’язаннями. Позичений оборотний капітал формується у формі банківських кредитів та кредиторської заборгованості. Такий поділ оборотного капіталу має важливе значення для визначення фінансової стійкості підприємства, а також він дозволяє зробити висновки щодо здатності підприємства розраховуватися по короткострокових боргах та наявності фінансових ресурсів для розширення своєї діяльності.

2. Залежно від методів планування - нормовані та ненормовані. Такий поділ оборотного капіталу викликаний необхідністю визначення оптимальної потреби в оборотних засобах. До нормованих оборотних засобів відносять усі виробничі оборотні фонди, а також частину фондів обігу, що перебуває у вигляді залишків нереалізованої готової продукції на складах підприємства. Решта оборотних фондів, тобто відвантажена споживачам, але не сплачена продукція та всі види грошових коштів і розрахунків, відноситься до ненормованих оборотних засобів. Відсутність норм не означає, що розміри цих елементів оборотних активів можуть змінюватися довільно і безгранично і що за ними відсутній контроль.

3. За періодом функціонування оборотний капітал прийнято поділяти на постійний та змінний. Постійна частина оборотних активів - незмінна частина їх розміру, яка не залежить від сезонних та інших коливань поточної діяльності підприємства. Змінна частина являє собою варіативну їх частину і відображає додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди, пов’язані із сезонним збільшенням обсягів виробництва та реалізації продукції; формування запасів сезонного зберігання. Поділ оборотного капіталу на постійну та змінну частину необхідний в частині прийняття рішень стосовно вибору конкретних джерел їх фінансування.

7. Характеристика структури оборотного капіталу в процесі кругообігу.

Оборотний капітал знаходиться у постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу. Його запас на кожній стадії повинен бути таким, щоб забезпечити неперервну роботу підприємства. Загальний обсяг авансованих вкладень в оборотний капітал залежить від таких факторів:

обсягу виробництва сільськогосподарської продукції та продукції переробки;

умов матеріально-технічного постачання;

умов реалізації і розрахунків;

собівартості власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що виробничо споживаються в процесі виробництва;

виробничого напрямку підприємства.

Оборотні виробничі фонди і фонди обігу, знаходячись у постійному русі, забезпечують безперебійний кругообіг коштів. При цьому відбувається постійна ї закономірна зміна форм авансованої вартості: із грошової вона перетворюється товарну, а потім у виробничу, знову в товарну і грошову. Тобто Оборотні засоби підприємства за операційний цикл проходять три основні стадії:

Перша стадія обігу – оборотні засоби у грошовій формі використовуються для придбання сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів;

Стадія виробництва - матеріальні ресурси надходять у виробництво і поступово перетворюються на запаси готової продукції;

Третя стадія обігу – розпочинається з поступлення готової продукції на склад підприємства і закінчується отриманням виручки від реалізації продукції.

Рух коштів відбувається за наступною схемою.

Потреба в оборотному капіталі, необхідна для забезпечення ефективного і безупинного функціонування виробництва, істотно залежить від часу знаходження авансованих коштів на кожній стадії кругообігу, що відбувається в такій послідовності:

,

де ГК — грошові кошти; ВЗ — виробничі запаси; НВ — незавершене виробництво; ГП — готова продукція; КР — кошти в розрахунках.

Особливістю руху авансованих оборотних засобів є те, що не всі вони здійснюють повний кругообіг, оскільки певна частина готової продукції не реалізується, а спрямовується на відновлення і поповнення виробничих запасів з метою подальшого використання в наступному циклі виробництва (наприклад, корми, насіння).

Час повного кругообігу авансованих елементів оборотного капіталу залежить від часу їх знаходження на кожній стадії. Тому стає очевидним, що загальна швидкість руху авансованих засобів є прямо пропорційною швидкості їх руху на окремих стадіях. Іншими словами, чим менше часу ці засоби знаходяться на кожній із стадій їх послідовного руху, тим менше часу потрібно для повного кругообігу оборотного капіталу, і навпаки. Затримка авансованих оборотних засобів на певній стадії неминуче призводить до уповільнення кругообігу, порушує послідовність просування коштів і, як наслідок, погіршуються умови відтворення, що негативно позначається на кінцевих результатах виробництва.

На швидкість кругообігу оборотного капіталу впливає низка факторів. На виробничій стадії головним фактором є технологія виробництва. На стадії обігу вирішальну роль відіграють організаційні фактори, пов’язані з реалізацією продукції і системою розрахунків.

Поиск по сайту: