АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Оболонки очного яблука

Читайте также:
  1. I ступень – объектив- центрическая система из 4-10 линз для непосредственного рассмотрения объекта и формирования промежуточного изображения, расположенного перед окуляром.
  2. А). варочного оборудования
  3. А. Подготовка педагога к проведению оздоровительно-тренировочного занятия
  4. Активная подвижность нижнего легочного края , методика проведения, нормативы. Диагностическое значение изменений активной подвижности нижнего легочного края.
  5. Анатомия и физиология лимфаденоидного глоточного кольца. Отличия строения небных миндалин от остальных. Анатомо-топографические предпосылки хронического тонзиллита
  6. Анатомия, физиология глоточного кольца Пирогова-Вальдейера.
  7. Без предварительного установления точного текста не может существовать ни история, ни теория литературы.
  8. Билет. –субъекты рыночного хозяйства. Модель кругооборота доходов и расходов.
  9. В 2. Функции основного, вспомогательного и обслуживающего производств сборочно-сварочного предприятия.
  10. В какую стадию ночного сна человек видит сновидения?
  11. Верхнє меню оболонки Norton Commander.
  12. Визначення геш-функції. Побудова геш-функції, виходячи з блочного шифра.

1) зовнішня оболонка, або фіброзна — складається з двох частин — непрозорої білкової оболонки (склери), яка оточує очне яблуко (становить 5/6 його поверхні), і прозорої рогів­ки, яка вкриває передній полюс очного яблука (1/6 поверхні). Місце переходу рогівки в склеру називається лімбом. Зовніш­ня оболонка найміцніша з усіх трьох оболонок, виконує захис­ну функцію, завдяки їй очне яблуко зберігає притаманну йому форму;

2) середня, або судинна, — поділяється на три частини: райдужку, війкове тіло, власне судинну оболонку. Ця оболон­ка виконує трофічну функцію. Власне судинна оболонка, роз­ташована між склерою і зоровою частиною сітківки, є зад­ньою, найбільшою частиною судинної оболонки, яка вистилає 2/3 внутрішньої поверхні склери. Війкове (циліарне) тіло — це продовження передньої частини судинної оболонки, воно складається з війкового (циліарного) м'яза та війкових відростків. Війковий м'яз, натягуючи прикріплений до капсули криш­талика війковий поясок, змінює кривину кришталика і вико­нує функцію акомодації. Війкові відростки утворені судинни­ми сплетеннями, які продукують водянисту вологу.Райдужка — утворює передню частину судинної оболонки і має круглий отвір (зіницю). Основу райдужки утворюють два м'язи: м'яз — звужувач зіниці і м'яз — розширювач зіниці. Райдужка відіграє роль діафрагми, яка регулює кількість сві­тлових променів, які потрапляють в око, завдяки чому в тем­ноті зіниця розширюється, а на світлі — звужується (зіничний рефлекс). У райдужці міститься пігмент, від кількості якого за­лежить колір очей;

3) внутрішня оболонка, або сітківка, — прилягає своєю зо­внішньою поверхнею до судинної оболонки на всьому шляху аж до зіниці, а внутрішньою — до склистого тіла. У сітківці виділяють дві нерівні частини: задню, більшу, яка сприймає світлові подразнення (зорова частина сітківки), і передню, меншу, яка не містить світлочутливих елементів і називається сліпою частиною сітківки.

Зорова частина сітківки склада­ється з десяти шарів. Усі шари сітківки, окрім зовнішнього піг­ментного, утворені нейронами, три види яких є основними:

фотосенсорні нейрони (їхні дендрити утворюють палич­ки і колбочки). Палички — це рецептори сутінкового вечір­нього бачення, світлочутливі, розкидані по всій сітківці (їх близько 130 млн), дають інформацію про контури предмета, його переміщення. Колбочки — це рецептори денного бачен­ня, кольорочутливі, розміщені в ділянці жовтої плями (їх бли­зько 7 млн), дають інформацію про колір предмета, чітку його форму;

біполярні (провідникові) нейрони — передають інформацію;

оптично-вузлові (оптико-гангліозні) нейрони, аксони яких формують зоровий нерв.

Сліпа частина сітківки складається із двох шарів: пігмент­ного та шару епітеліальних клітин.

На задній поверхні зорової частини сітківки помітне добре виражене овальної форми підвищення — диск зорового нерва — тут збираються аксони гангліозних нервових клітин сітківки, які, проникаючи через склеру, утворюють стовбур зорового нерва. У ділянці диска знаходиться сліпа пляма (у цій ділянці сітківка складається лише із шару нервових волокон, усі інші шари — відсутні, тому ця ділянка не є зоровою).

Латеральніше від сліпої плями (на 3—4 мм назовні) на сіт­ківці є ще одна специфічна ділянка, так звана жовта пляма, вона круглої або овальної форми, з невеликим заглибленням у центрі — центральною ямкою (тут містяться тільки колбоч­ки) — це місце найкращого сприйняття зорових подразнень.

Ядро очного яблука — це прозорі середовища ока:

кришталик (lens) — прозоре, двоопукле утворення. Влас­на речовина кришталика не має судин та нервів і складається з кришталикових волокон, які є видозміненими епітеліальни­ми клітинами. Зовні кришталик оточений капсулою. У капсу­лу вплітаються волокна війкового пояска (зв'язки), які сполу­чають кришталик з війковим тілом. Завдяки цьому кришта­лик змінює свою форму під час скорочення та розслаблення циліарного м'яза і, таким чином, є пасивною частиною акомо­даційного апарату ока. Кришталик є основним світлозаломлю-вальним середовищем;

склисте тіло (corpus vitreum) — прозора маса желеподіб­ної речовини, розташована в порожнині між кришталиком і сіт­ківкою;

передня камера ока знаходиться між рогівкою і райдуж-кою, заповнена водянистою вологою;

задня камера ока розміщена між райдужкою і кришта­ликом та війковим тілом, теж заповнена водянистою вологою, яка відтікає у венозну пазуху склери, що знаходиться у ділян­ці лімба.

Передня і задня камери очного яблука сполучаються між собою через зіницю. Таким чином, око складається із двох систем:

1) оптичної системи світлозаломлювальних середовищ (ро­гівка, водяниста волога камер ока, кришталик, склисте тіло. Чітке бачення здійснюється тільки за умови прозорості залом­лювальних середовищ ока);

2) рецепторної системи сітківки (світлочутливі клітини з їхніми закінченнями у вигляді паличок та колбочок, з якими зв'язаний зоровий нерв).

Додаткові органи

1. Повіки (palpebrae) — це шкірні складки (верхня і ниж­ня), які під час змикання повністю прикривають очне яблуко. У товщі повік містяться хрящі, м'язи та залози. За допомогою повік відбувається дозування сили світлового подразнення, за­хист ока від висихання та запобігання потраплянню в око дрі­бних пилових частинок. Передня поверхня повік вкрита тон­кою шкірою, яка легко збирається у складки. Задня поверх­ня повік вистелена сполучною оболонкою, або кон'юнктивою. Кон'юнктива — тонка, рожевого кольору слизова оболонка, що вкриває задню поверхню повік та передню поверхню очно­го яблука, за винятком рогівки. У цій оболонці є поодинокі ке­лихоподібні клітини, що секретують слиз.

2. Руховий апарат (м'язи ока): верхній прямий м'яз ока, нижній прямий м'яз ока, присередній прямий м'яз ока, біч­ний прямий м'яз ока, верхній косий м'яз ока, нижній косий м'яз ока — ці м'язи здійснюють рух очного яблука. М'яз — пі­діймач повіки не виконує окорухової функції, але належить до м'язів ока.

3. Сльозовий апарат (apparatus lacrimalis) складається зі сльозових залоз та системи шляхів, що проводять сльозову рі­дину. Сльозова залоза розміщена у верхньозовнішньому куті орбіти і складається з кількох груп складних альвеолярно-трубчастих залоз, серозних за типом секреції. До складу сек­рету входить бактерицидна речовина — лізоцим. Сльоза виді­ляється сльозовою залозою і потрапляє в кон'юнктивальний мішок, далі потрапляє в сльозове озеро, із нього через верхню та нижню сльозові точки сльоза потрапляє у верхні та нижні канальці, які, зливаючись, утворюють сльозовий мішок, ниж­ній кінець якого переходить у нососльозову протоку, яка від­кривається у нижній носовий хід.


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)