Розвиток теорій міжнародної торгівлі в умовах еволюції моделей суспільно-економічних формацій

Протягом більшої частини ХХ ст. в основі теорії міжнародної торгівлі лежали праці Давида Рікардо, опубліковані на початку XIX ст. і доповнені Елі Хекшером і Бертілом Оліном в 1920-х р. Відповідно до цієї теорії, основним рушієм міжнародної торгівлі служать порівняльні переваги країн у виробництві тих або інших товарів. Згідно Рікардо, порівняльні переваги визначаються міждержавними розходженнями в продуктивності праці, згідно Хекшеру й Оліну - різницею в запасах факторів виробництва, але головний висновок у цих двох теорій однаковий: чим менше схожі дві країни одна на одну, тим більший повинен бути товарообмін цими країнами.

Подібні ідеї нової теорії міжнародної торгівлі більше десятка років, чекали дослідника, який би формалізував їх у вигляді математичної моделі. Цією людиною став Пол Кругман.

Нова теорія торгівлі фокусує увагу переважно на проблемах розвитку виробничої спеціалізації розвинених країн, конвергенції їхніх виробничих структур і структури попиту, а також на проблемах ведення міжнародної торгівлі між розвиненими країнами, яка за останні десятиліття набула внутрішньо-секторного характеру. Крім цього, значна увага приділяється зростанню ролі транснаціональних корпорацій у світовому господарстві та їх впливу на розвиток і характер міжнародної спеціалізації розвинених країн.

У моделі П. Кругмана [7], представленої в 1991 році, ускладнено умови шляхом включення чинника міжнародного руху капіталу й робочої сили, разом із транспортними витратами. Із тих пір ця модель стала базовою для вивчення економічної географії й міжнародної торгівлі. Сама модель занадто складна, це пояснюється тим, що в ендогенну епоху навіть незначна різниця факторів може стати причиною серйозних наслідків. Приміром, щоб знизити транспортні витрати, компанія намагається робити свій товар ближче до кінцевого споживача.

П.Кругман намагався показати, що виробник, бажаючи скоротити виробничі витрати і транспортні витрати, прагне до концентрації виробництва, причому ближче до тих регіонів, де для товару є максимально великий ринок. У міжнародній торгівлі це означає, що кожна країна прагнутиме нарощувати експорт тих промислових товарів, для яких існує досить місткий її власний внутрішній ринок. При цьому власна міжнародна спеціалізація визначатиметься не абсолютною, а порівняльною перевагою перевагу.

Отже, оскільки компанії прагнуть реалізувати порівняльну перевагу і розміщувати своє виробництво ближче до найбільших потенційних ринків, економічна активність і інновації мають тенденцію до концентрації в просторі. У термінології П.Кругмана [6], виникає «ядро», куди зрештою стікаються капітал і фахівці-професіонали. Мережеві взаємодії, у тому числі між окремими індивідуумами і фірмами, прискорюють впровадження інновацій і приводять до швидкого розвитку колосальної економічної агломерації, таких як Силіконова долина. Виникнення подібних кластерів нерідко пояснюється історичною випадковістю. За П. Кругманом розвиток кластерів є закономірним, зокрема розділення економічного простору на розвинений протестантський «промисловий північ» і периферійний католицький «південь», що спостерігається як в окремих країнах, так і в глобальному масштабі.

З цього ж положення витікає ще один цікавий наслідок, а саме — це все має тенденцію до дезурбанізації або поступового зсуву центрів економічної активності. Коли всі фірми одного профілю сконцентровані в «ядрі», компанія, що вирішила переміститися у периферію, стає там практично монополістом. Вона дістає доступ до дешевшого місцевого ринку праці і місцевих постачальників, може уникнути надмірних витрат, пов'язаних із зростанням, наприклад, вартості землі. Чи ця тенденція буде переважаючою чи ні залежить від багатьох чинників, зокрема від того, чи[6]:

- зможуть компанії отримувати на новому місці ті самі «зростаючі скалярні доходи», пов'язані із зростанням масштабу виробництва та економією на транспортних витратах;

- зможуть компанії утримати ззовні «ядра» кваліфіковані кадри;

- нададуть регіональні органи влади цим компаніям певні преференції.

Зрештою в колись периферійній економіці можуть виникнути нові промислові кластери, як це було в Японії, Південній Кореї і сьогодні відбувається в Китаї.

Важливу роль при розгляді міжнародної торгівлі відіграє міграція факторів виробництва. Із розробленої моделі П. Кругмана випливає, що саме сила наступних трьох ефектів буде визначати стійкість рівномірного розподілу до міграції:

- ефект місцевого ринку: тенденція монополістичних фірм розміщувати виробництво ближче до більших ринків й експортувати товари на малі ринки;

- ефект вартості життя: вона нижче в тих районах, де розташовано більше промислових фірм, тому що у вартості вироблених ними товарів менше транспортних витрат;

- ефект конкуренції: фірми, що знаходяться в системі недосконалої конкуренції, прагнуть розміщувати виробництво в тих районах, де менше конкурентів.

За аналогією з фізичними явищами, сили, що стимулюють агломераційні процеси, одержали назву доцентрових, а сили, що діють у протилежному напрямку, - відцентрових. Які сили «переможуть» в економіці - залежить від параметрів економії від зростаючого масштабу виробництва, еластичності заміщення у функції попиту й розміру транспортних витрат.

У роботі П. Кругмана продемонстровано, як взаємодія цих трьох параметрів визначає динаміку розміщення виробництва в економіці: чи будуть регіони зближуватися у своєму економічному розвитку або, навпаки, віддалятися одне від одного. Інтуїтивно можна погодитися з висновком про те, що економія від зростаючого масштабу у виробництві підсилює агломераційні процеси. Більше того, існує критичний рівень економії від зростаючого масштабу в промисловому виробництві, при перевищенні якого при всіх інших рівних умовах симетрична рівновага є нестійкою, а агломераційні процеси самопідсилюються. Тобто розвиток економіки за принципом «центр-периферія» стає неминучим. Якщо ж розмір економії від масштабу нижче критичного рівня, то залежно від комбінації параметрів можливе домінування в економіці як доцентрових, так і відцентрових сил. При цьому високі транспортні витрати й висока еластичність заміщення різновидів промислового товару підсилюють відцентрові сили, приводячи до зближення регіонів.

Таким чином, ґрунтуючись на досить простій й інтуїтивній моделі, П.Кругман звів воєдино картину розміщення виробництва в просторі, що і до нього багато хто намагалися описати, але зуміли лише відбити окремі її моменти. Подальший розвиток цих ідей як самим П.Кругманом, так і його колегами, серед яких особливий внесок внесли М. Фуджита [4] й Т. Венаблз [3], привело до того, що даний підхід виріс у цілу область економічної науки, що одержала назву нової економічної географії, у свою чергу показавши значний вплив на розвиток досліджень регіональної економіки.

Отже, заслуга П. Кругмана в тому, що він не просто пояснив всі ці складні тенденції в світовій і регіональній економіці, але і розробив моделі, що дозволяють оцінити вклад кожного чинника, що визначає рівновагу локальної і глобальної економічної активності. Кругман також зміг замінити метафори моделями, які створюють основу для аналізу економічних процесів.

У сучасних умовах жодна країна не в стані забезпечити виробництво абсолютно всіх благ, необхідних для народного господарства і населення. Участь у міжнародній торгівлі визнається об'єктивно необхідним і неминучим. Світова торгівля на сучасному етапі - традиційна і найбільш розвинена форма міжнародних економічних відносин. За деякими оцінками, на частку торгівлі припадає близько 80% всього обсягу міжнародних економічних відносин. Активний розвиток світової торгівлі вносить багато нового і специфічного в процес розвитку національних економік. Завдяки розвитку міжнародної торгівлі відбулася кардинальна трансформація економічного укладу, політичного устрою, змінилися культурно-ціннісні переваги більшої частини населення. Пішли в минуле ідеологічні постулати, що визначали розвиток країни протягом десятиліть. Міжнародної торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу. Національні виробничі розходження визначаються різними факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. теорія конкурентних переваг.

Сьогодні на підвалинах постіндустріального суспільства закладається нова епоха в історії суспільства. Зумовлена стрімким розвитком науки і знань, вона формується у великомасштабну науково-технологічну революцію, характеризується становленням постіндустріальних соціально-економічних систем, глобалізацією економіки й економічної науки світу [5,с.251]. Інформаційне суспільство (англ. Information society) — За концепцією постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне суспільство, є: збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства; збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задовільнення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг. Щабель в розвитку сучасної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства, зростанням долі інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті (ВВП), створенням глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задовільнення їхніх соціальних і особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах. Інформаційне суспільство настає внаслідок інформаційно-комп'ютерної революції й базується на інформаційній технології, «інтелектуальних» комп'ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку. Це забезпечує кожній особі (закріплюється законодавчими актами) будь-яку інформацію і знання та зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та інше). Завдяки цьому забезпечується найбільший прогрес і свобода людини, можливість її реалізації [6].

Динаміку зростання експорту та імпорту можна побачити у табл. 1. Світова торгівля послугами є одним з секторів світового господарства, що найшвидше зростає в країнах з інформаційно-орієнтованою економікою. За оцінками фахівців, міжнародна торгівля послугами подвоюється кожні 7—8 років порівняно з 15 роками, необхідними для аналогічного збільшення обсягу експорту товарів.

Таблиця 1. Динаміка світової торгівлі послугами у 1970—2006 рр. (млрд. дол. США)

* розраховано авторами за даними Світової організації торгівлі (www.wto.org)

Розвиток інформаційного суспільства як суспільно-економічної системи в деяких регіонах світової економіки, зокрема в Європі супроводжується розвитком міжнародної торгівлі в цих регіонах. Детермінований розвиток теорій міжнародної торгівлі від суспільно-економічної формації проявляє себе переосмисленні змінних міжнародної торгівлі. Результатом переосмислення методологічних основ міжнародної торгівлі проявляється в наступних теоріях, що звились в умовах розвитку міжнародної торгівлі США та Європи. На нашу думку виникнення теорій міжнародної торгівлі невід’ємно пов’язано з розвитком і зміною суспільно-економічних формацій. Теорія Майкла Портера та інших характерних теорій, на нашу думку є проявом тенденцій міжнародної торгівлі, які в свою чергу є частиною системи економіко суспільних формацій [7]. Аналіз теорій міжнародної торгівлі та систематизація періодизацій суспільно-економічних формацій виявляє внутрішній механізм розвитку теорій який знаходиться в діалектичній єдності свого розвитку (рис.3.1).

Рис.3.1. Розвиток теорій міжнародної торгівлі в умовах еволюції моделей суспільно-економічних формацій

Отже, періодизація розвитку теорій міжнародної торгівлі нерозривно пов’язана з формаціями суспільно-економічних відносин. Першою з них є аграрне суспільство. Теоріями, що сформувались в період встановлення аграрного суспільства є: теорія меркантилізму; теорія "цін — золота — потоків"; теорія абсолютних переваг; теорія відносних переваг. Наступним етапом в розвитку теорій міжнародної торгівлі є перехід людства до індустріального типу суспільства. Теоріями, що сформувались в період встановлення до індустріального типу суспільства є: теорія розміру країни; теорія співвідношення факторів виробництва; теорія порівняльних переваг; парадокс Леонтьєва. Наступним етапом в розвитку теорій міжнародної торгівлі є перехід до такої суспільно-економічної формації як постіндустріальне суспільство. Теоріями, що сформувались в період встановлення постіндустріального суспільства в деяких регіонах світу є: неомеркантилізм; теорія вирівнювання цін на фактори виробництва; теорія подібності країн; теорія конкурентних переваг. Проте проаналізовані теорії міжнародної торгівлі не є статичними аксіомами. Сучасні науковці виявляють нові тенденції розвитку світової економіки та людства в цілому і ці глобальні новації розвитку мають значний вплив на трансформацію теорій міжнародної торгівлі. Фундаментальні дослідження російських вчених Б.Н. Кузика та Ю.В. Яківця «Цивилизации; теорія, история, диалог, будущее», та, розроблений російськими та казахськими вченими глобальний прогноз «Будущее цивилизаций» на період 2050 р. (в 10-ти томах), людство з кінця XX ст. вступило в нову фазу [11, с.325]. Основний зміст сучасної фази розвитку людства міститься в тому, що вона знаходиться на межі глобальних циклів. Це період глибоких потрясінь, що докорінно змінюють картину світу і потребують від людства сприйняття сутності змін, що проходять, розробки довгострокової стратегії розвитку в епоху ризиків та загроз. Безумовно, це докорінно змінює характер розвитку міжнародних економічних відносин та міжнародної торгівлі в умовах глобалізації та домінування ТНК на міжнародних ринках [13]. В таких умовах перспективними напрямами досліджень є теоретичні опрацювання сучасних тенденцій міжнародної торгівлі.

Поиск по сайту: