Види вербальної комунікації

• Контакт масок — формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти і враховувати особливості особистості співрозмовника. Використовуються звичні маски (ввічливості, чемності, байдужості, скромності, співчутливості тощо) — набір виразів обличчя, жестів, стандартних фраз, що дозволяють приховати дійсні емоції, відношення до співрозмовника.
• Світське спілкування — його суть у безпредметності, тобто люди кажуть не те, що думають, а те, що належить говорити в подібних випадках; це спілкування закрите, тому що точки зору людей на те чи інше питання не мають ніякого значення і не визначають характеру комунікації. Наприклад: формальна ввічливість, ритуальне спілкування.
• Формально-рольове спілкування — це такий вид спілкування, при якому його зміст, засоби регламентовані соціальними ролями партнерів по спілкуванню: вчитель і учень, лицар і дівчина, співробітник міліції і порушник, стюардеса і пасажири літака тощо..
• Ділове спілкування — це процес взаємодії в спілкуванні, при якому відбувається обмін інформацією для досягнення певного результату. Тобто це спілкування цілеспрямоване. Воно виникає на основі і з приводу певного виду діяльності. При діловому спілкуванні враховують особливості особистості, характеру, настрою співрозмовника, але інтереси справи більш значущі, ніж можливі особисті розбіжності.
• Духовне міжособистісне спілкування (інтимно-особистісне) — розкриваються глибинні структури особистості.

5. Правила складання текстових матеріалів Написання вдалих текстів - один з найважливіших факторів PR-заходів. Правильно складена мова збере більше слухачів. Побудований за правилами журналістики текст має більше шансів на публікацію. Представляємо основні правила створення текстових матеріалів.

Ірина Вікторівна Альошина, кандидат економічних наук, заступник завідувача кафедрою маркетингу Державного університету управління.

Написання текстів - промов, новинних релізів, аналітичних статей, рекламних текстів, описів продуктів і послуг, листів редактору, репортажів, нарисів, есе - вимагає спеціальних знань і навичок.

7.Уныверсальні правила складання тесктових матеріалів

1.Простота пропозицій. «Не більше однієї ідеї і не більше одного образу в одному реченні» - по Бабелю.

Пропозиції повинні представляти собою трохи більше, ніж підмет і присудок і доповнення. Короткі пропозиції забезпечують витонченість і швидкість викладу історії. Вони допомагають досягти ясності. Так, пропозиції довжиною 8 слів і менше читаються дуже легко. А пропозиції з 29 слів і більше дуже важкі для читання.

Ритм тексту визначається поєднанням пропозицій, що мають певну довжину. Парад пропозицій приблизно однакової довжини - кожне з яких складається з 10-15 слів, створює враження монотонності, одноманітності і нудьги. Найбільш вдалим вважається ритм, створюваний пропозиціями: довге, коротке, дуже коротке, трохи довше. При цьому середня довжина речення не повинна перевищувати 20 слів. Ще краще, якщо це буде 12-15 слів.

Для визначення легкості читання англомовного тексту («читабельності») існує кілька показників.

Так, формула Флеша (Flesch Formula, FF) використовується шляхом випадкового вибору з великого тексту як мінімум двох зразків тексту розміром 100 слів; короткий текст оцінюється повністю. Розраховується кількість пропозицій, слів і складів (цифри, абревіатури, символи і слова з перенесенням вважаються як одне слово). Середня довжина пропозиції розраховується шляхом ділення числа слів на число пропозицій. Середня довжина слів розраховується шляхом ділення числа складів на число слів.

2. Дивовижність. Незвичайне має властивість залучати публіку, будити її допитливість. Незвичайне порушує буденність і повсякденність і тому притягує увагу.

3. Популярність головної дійової особи. Саме цим обумовлений інтерес широкої публіки до подій з життя зірок, президентів країн і глобальних компаній, лауреатів Нобелівських премій і мультимільйонерів.

4. Конфлікт, або драматизм подій. Конфлікт, або протиріччя - діалектичний джерело розвитку подій. По суті, всі події - дозвіл будь-якого конфлікту або суперечності - інтересів, бажань, воль. Драматичність подій - це наявність в їх розвитку трьох стадій - конфлікт, напружене очікування, розв'язка. Увага публіки привертає саме протиставлення прагнень, бажань - так само, як і колірний контраст у візуальному образі. При бажанні та вмінні практично будь-яку подію можна представити у драматичному розвороті.

Привертає увагу і рух - тобто розвиток, розгортання подій в динаміці; в просторі та часі. Використання образного опису і метафор також надає тексту привабливість.

Фокус новини може становити подія або деякий суб'єкт - персона, організація, продукт. Саме новина є предметом спільного інтересу у відносинах організації із засобами масової інформації.

Написання вдалих текстів - один з найважливіших чинників результативності PR-заходів і кампаній. Правильно складена мова збере більше слухачів і прихильників. Матеріал статті, побудований спеціалістом PR за правилами хорошої журналістики, має більше шансів на розміщення в пресі.

8 Характеристика тесксту новин, що заслуговуэ на увагу редакторыв газет

9 правила підготовки публічного виступу

В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів:

ідготовка до будь-якого ораторського монологу починається з визначення його теми і мети. Тему визначає або сам автор, або ті, хто запрошує його виголосити промову. Назва виступу повинна бути ясною, чіткою, по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів (Наприклад: "Чи потрібні нам атомні електростанції?", "Стан охорони праці і техніки безпеки в цеху № 5", "ПРО підготовку до проведення сертифікації виробів".

При розробці повістки для нарад необхідно особливу увагу звертати на формулювання тем доповідей і повідомлень. Теми повинні орієнтувати людей на участь в обговоренні конкретних проблем. Тому доцільно "розшифровувати" пункт порядку денного "Різне", "ПРО різне" - людина буде мати можливість заздалегідь підготувати і продумати свій виступ. Деякі промови не мають назв: привітальна, мітингова й інші.

Приступаючи до розробки тексту, необхідно визначити мету виступу. Виступаючий повинен ясно представляти, якої реакції він домагається. Основні цілі публічного монологу - повідомлення і вплив. Оратор може поставити задачу інформувати слухачів, дати певні відомості.

Або він розраховує схвилювати аудиторію, сформувати у людей переконання, уявлення, що стануть мотивами їх поведінки, тобто призиває до будь-яких дій. Часто ці цілі перехрещуються, сполучаються в одному виступі. Свої цілі і задачі варто повідомити слухачам.

Важливо оцінити склад майбутньої аудиторії, заздалегідь настроїтися на своїх слухачів, з огляду на такі фактори: освітній рівень, напрямок освіти (гуманітарна, технічна...), пізнавальні інтереси, стать, вік, ставлення до теми і до оратора.

Завжди легше говорити, звертаючись до однорідного (гомогенного) складу (дилетанти, фахівці, колеги, студенти, люди однакових політичних поглядів і т. д.). Ніж однорідніше аудиторія, тим однодушніша реакція на виступ.

Звертаючись до молоді, не можна загравати, лестити, повчати, дорікати в незнанні, некомпетентності, підкреслювати свою перевагу, ухилятися від гострих проблем і питань.

Перед слухачами з високим рівнем професійної чи наукової підготовки не можна виступати, якщо немає нових поглядів, підходів до рішення проблеми, не можна допускати повтори, тривіальні судження, демонструвати свою перевагу, зловживати цифрами, цитатами, ухилятися від суті проблеми.

У неоднорідній (гетерогенній) аудиторії виголошувати промову сутужніше. Якщо публіка різна по складу, треба, по можливості, адресувати який-небудь фрагмент кожній групі. Варто заздалегідь подумати про те, що сказати окремим, особливо авторитетним, важливим персонам, якщо ви знаєте, що вони прийдуть.

Необхідно також з'ясувати чисельність аудиторії. Великою кількістю слухачів складніше керувати. У величезній масі людині легковірний, схильний до знеособлювання, не здатний до критики, бачить усе в чорно-білих фарбах, реагує на емоції. Чим більше аудиторія, тим простіше, наочніше, образніше варто говорити.

Знання своїх слухачів, "прицільна" підготовка промови набувають особливе значення під час обговорення якого-небудь важкого питання у вузькому колі фахівців, ділових людей.

Варто довідатися, у якій обстановці буде проходити виступ - у залі, у кабінеті, чи є там кафедра, стіл, мікрофон...

Кафедра допомагає сконцентрувати увагу на ораторі, за нею треба розташовуватися вільно, невимушено, установивши і намагаючись зберігати постійно відстань у 20 - 30 сантиметрів між ротом і мікрофоном.

Треба з'ясувати також після яких інших промов планується ваш виступ. Адже кожна наступна промова повинна бути цікавіше по змісту і формі, ніж попередня.

Наступна ступінь докомунікативного етапу - "кодування" - складання тексту - починається з добору матеріалу. Щоб виступ вийшов змістовним, краще використовувати не одне джерело, а кілька. Джерела матеріалу підрозділяються на групи:

Безпосередні - матеріал, добутий автором з життя шляхом спостережень, власного досвіду:

• знання, практика;
• особисті контакти, бесіди, інтерв'ю;
• уява - уявне створення нових картин, образів, проектів на основі минулого досвіду з елементами творчості.

Опосередковані:

• а) офіційні документи:
• б) наукова і науково-популярна література;
• в) художня література;
• г) статті газет і журналів;
• д) передачі радіо і телебачення;
• е) довідкова література: енциклопедії, словники;
• ж) результати соціологічних опитувань.

Варто пам'ятати, що "живий" досвід завжди добре сприймається слухачами, він переконливий і йому вірять.

Матеріал публічного виступу може бути теоретичним і фактичним. Насиченість промови тим або іншим типом матеріалу залежить від жанру. Так, у звітній доповіді потрібно приводити безліч фактів, щоб довести положення і переконати слухачів. Матеріал виступу повинен бути достовірним. Попередньо перевіряють точність інформації, цифр, дат, цитат, імен.

Систематизуючи матеріал, оратор створює план, продумує композицію, логіку викладу, складає і редагує текст.

Підготовка письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті. Писати слід на окремих аркушах, на одній стороні. Досвідчений оратор може обмежитися складанням тез, конспекту або розгорнутого плану виступу.

Репетиція являє собою проголошення тексту думкою або вголос, краще перед дзеркалом. Треба знайти таку позу, у якій ви почуваєте себе легко і зручно, і постаратися її запам'ятати; вивчити обличчя - розправити нахмурені брови, мімічні зморшки, що набігають на чоло; продумати жести, прийоми встановлення контакту. Досвід показує, що на кожну хвилину виступу приходиться 20 - 25 хвилин підготовки. Якщо виступ ретельний розроблено, то в момент зустрічі зі слухачами виступаючий буде триматися впевнено.

10. Невербальна комунікація

До засобів невербальної комунікації належать:
1. Мова тіла: а) статична експресія — фізіогноміка (експресія обличчя й фігури, зумовлена будовою тіла); артефекти (прикраси, манера одягатися, зачіска, косметика); система запахів (природні, штучні); б) динамічна експресія — текесика (система дотиків, потиску руки, поплескування); просодика (характеристика голосу, темп, тембр, висота, гучність, наголошування, акцент); екстралінгвістика (використання пауз, покашлювання, сміху, позіхань, плачу); кінесика (комунікативно значущі рухи): виражальні рухи (міміка, жести, пантоміміка, постава, поза, хода); контакт очей (спрямованість руху, частота контакту, тривалість); авербальні дії (дії з предметами, тілесні рухи — почісування, потирання рук).
2. Міжособистісний простір: а) дистанція; б) взаємне розміщення під час спілкування.
3. Часові характеристики: а) час спілкування; б) запізнення; в) затримка дій.
Не всі з цих засобів рівнозначні, проте кожен з них легко зчитується учнями, підсилюючи або нейтралізуючи враження від слів і дій педагога.

Поиск по сайту: