Система масової комунікації

Система масової комунікації.

Від характеру залежить система масової комунікації. Класичною є така

система (схема 1), в основі якої лежать суб’єктно-об’єктні зв’язки (комуні-

кант як суб’єкт, виконує активну роль у спілкуванні; комунікат як об’єкт,

виконує пасивну роль у спілкуванні й залежить від комуніканта):

Комунікант

|

Повідомлення (висловлювання)

|

Засоби спілкування

|

Комунікат

|

(ефективна) реакція комуніката

Схема 1.

Класична система масової комунікації відображає природу масового спіл-

кування, суть якої полягає в тому, що комунікант завжди воліє до “підкорен-

ня” комуніката, отримання ефекту порозуміння, згоди, але при цьому не бе- реться до уваги чи навіть не допускається конфлікт між комунікаторами,

який виражається у “непокірності” комуніката, у його небажанні розуміти,

співпереживати, реагувати відповідним чином.

“Непокірність” комуніката розглядається як чинник, що знижує ефектив-

ність масового спілкування, заважає порозумінню, якого прагне комунікант.

Схема класичної системи масової комунікації завжди відображає спілку-

вання, що має успішний результат, коли стовідсоткову ефективність комуні-

каційного процесу забезпечено.

Класична система масового спілкування приховує в собі глибинну суть

суспільства як цілісного соціального організму, необхідною умовою норма-

льної життєдіяльності якого є порядок, що забезпечується системою соціаль-

них норм. Так, на думку правознавців, під суспільним порядком слід розумі-

ти врегульованість, стабільність, узгодженість, злагодженість відносин, пев-

ну гармонію в поведінці людей. “ Суспільний порядок не виникає сам по собі,

він — наслідок урегульованості, упорядкованості соціальних відносин ” (Тол-

качова Н. Звичаєве право.— К, 2006.— С. 37). Призначення масової комуні-

кації якраз і полягає у поширенні та підтриманні суспільного порядку, ос-

кільки вона оперує насамперед категорією соціальної поведінки аудиторій,

людей, мас, натовпів, публік, інших соціальних утворень.

Таким чином, природа масової комунікації не в забезпеченні особистих

бажань, а в суспільних інтересах, потребах, завданнях. Однак вона може ви-

ступати проміжною ланкою в забезпеченні особистих бажань (збагачення,

зведення рахунків тощо), бути засобом власного задоволення, але все одно

масова комунікація залишається формою соціального регулювання, впливу

на великі групи, є засобом соціального перерозподілу, гуртування людей, за-

лучення їх на свій бік (наприклад, у політичній боротьбі), хоч кінцево резу-

льтати соціального регулювання можуть бути засобом власного задоволен-

ня, навіть маніякальної насолоди з того, що вдалося підкорити для своїх ко-

рисливих цілей величезні групи людей, здійснити керування ними, вплинути

на долю мільйонів, цілу країну, а то й увесь світ!

Вивчення реального процесу масової комунікації переконує в тому, що

спілкування може проходити різні проміжні етапи: від невизначеності — до

взаємозгоди; від невизначеності — до конфлікту; від невизначеності — че-

рез конфлікт — до порозуміння і т. д. Тобто пасивна роль комуніката зміню-

ється активною роллю. Через те класична система масового спілкування мо-

же мати варіанти. Одним із них є система з суб’єктно-суб’єктним зв’язком

(суб’єктно-суб’єктний підхід до масової комунікації, коли масі відводиться

активна роль у процесі спілкування — схема 2).

Уявлення про масу як суб’єкта передбачає її здатність фільтрувати інфор-

мацію, брати до уваги тільки те, що відповідає системі масових цінностей,

масовим настроям, громадській думці. В результаті реакція комуніката може_ бути неефективною з точки зору мовця, але все одно якийсь ефект та буде

отримано.

Комунікант

|

Поиск по сайту: