Методи юридичної деонтології

Розділ І

Ознаки деонтології як науки:

1) є суспільною наукою, оскільки вивчає діяльність юриста в суспільстві; його взаємодію з клієнтами, які представляють різні соціальні групи; служить меті врегулювання суспільних відносин правовими засобами. Під час здійснення професійних повноважень юрист постійно стикається з необхідністю вирішувати (а деколи в лічені хвилини) складні проблеми, за якими стоїть життя і честь людей. Ухвалення юридичних рішень вимагає від професіонала-юриста великої напруги моральних сил, мобілізації досвіду і знань, глибокого розуміння ступеня відповідальності перед клієнтом, колективом, в якому він працює, перед суспільством;

2) є юридичною наукою, оскільки джерелами її вивчення є не тільки етичні стандарти, що містяться в деонтологічних і етичних правилах, розроблених і прийнятих різними національними і міжнародними юридичними співтовариствами (адвокатів, нотаріусів, суддів і т. д.), але і нормативні акти, що офіційно закріплюють спеціальний правовий статус юристів — службових і посадових осіб.

Останні, як правило, визначають напрямок формування правової культури адвоката, прокурора, слідчого, нотаріуса або працівника певного відомства. Звідси випливає можливість проникнути в глибини тієї або іншої юридичної спеціальності, розкрити їх особливості і вести мову про деонтологію адвоката, судді, нотаріуса, прокурорського працівника, державного виконавця, працівника податкової поліції, органів внутрішніх справ чи міліції (поліції) тощо;

3) є нормативною наукою, оскільки визначає і обґрунтовує соці­альні нормативні приписи — етичні, правові та інші рекомендації, дозволи, заборони і зобов'язання (веління, імперативи), що пред'яв­ляються до юриста будь-якої професії — про правила поведінки, норми спілкування, тактику взаємодії як з колегами, так і з клієнта­ми тощо. Ці правила поведінки не індивідуалізовані, розраховані на необмежене число аналогічних ситуацій, що виникають в ході юри­дичної діяльності. Нормативи культури служать головним способом регуляції професійної поведінки юриста;

є інтегрованою і разом з тим цілісною наукою, в якій не мо­жна механічно відокремити психологічне, політичне, етичне і есте­тичне від юридичного, можливо лише виділити психологічну, полі­тичну, етичну, естетичну, економічну, екологічну, інформаційну підсистеми культури особи юриста, які знаходяться в розвитку

Предмет юридичної деонтології — система норм та вимог, що загалом визначає соціально-правовий режим професійного спілкування юриста з колегами і клієнтами, а також основні види юридичних професій та характер юридичної практики у співвідношенні її з наукою і освітою.

Методи юридичної деонтології

Метод юридичної деонтології — це сукупність логічних при­йомів і конкретних способів обґрунтування системи знань про тео­ретичне осмислення і практичне застосування деонтологічних нор­мативів (стандартів) культури поведінки юриста. Слід враховувати, що поняття методу включає поняття про всяку планомірну діяль­ність і її практичну ефективність.

Методи юридичної деонтології:

— філософські;

— загальнонаукові;

— міждисциплінарні,

— спеціальні (конкретні).

Загальним методом юридичної деонтології є діалектич­ний метод, який дає можливість розкрити генезис, еволюцію, озна­ки, зміст і види юридичної практичної діяльності;

Основні спеціальні (конкретні) методи юридичної деонтології

• психологічний метод — використовується при вивченні психо­
фізіологічних властивостей юриста як особи

• соціологічний метод — сприяє розкриттю професійної діяльності юриста

статистичний метод — застосовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення

історико-політичний метод — допомагає вивчити специфі­ку політичної культури юриста,

порівняльно-правовий метод — передбачає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів і з'ясування між ними схожості і відмінностей.

ТЕМА 2

1)Юридична наука (правознавство, юриспруденція) — це спеціалізована галузь наукових знань у сфері гуманітарних наук, наукова діяльність, що спрямована на вивчення права в теоретичному і прикладному аспектах, правових форм організації і функціонування держави, суспільства, їхні окремі інститути.

Структуру чи систему юриспруденції складають різноманітні юридичні науки:

-історико-теоретичні науки (теорія права і держави, історія держави і права, історія вчення про державу і право, філософія права і соціологія права й ін.);

-науки управлінського циклу (конституційне право, теорія управління, адміністративне право й ін.);

-цивілістичні науки (цивільне право, цивільний процес, арбітражний процес, сімейне право та ін.);

-криміналістичні науки (кримінальне право, кримінальний процес, виправно-трудове право й ін.);

-прикладні науки (судова медицина, судова психологія, судова бухгалтерія й ін.).

2)

До загально-наукових функцій юриспруденції відносяться:

¨ пізнавальна функція, яка передбачає теоретичне відображення держави та права як на рівні їх загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування, так і формування загальних уявлень про окремі державні та правові інститути, а також констатацію існуючого стану розвитку та функціонування державно-правової дійсності;

¨ інтерпретаційна функція спрямована на пояснення сутності державно-правових явищ, висвітлення їх причинного зв'язку, структурної організації, соціального призначення тощо;

¨ прогностична функція відбиває здатність юридичної науки на підставі виявлених закономірностей та тенденцій розвитку державної та правової систем, шляхом висунення гіпотез та прогнозів, аналізу різних варіантів та альтернатив, визначати перспективи їх подальшого розвитку. Наукове передбачення має велике значення для практики соціального будівництва, є однією з найважливіших функцій суспільних наук.

¨ евристична функція за своїм характером близька до пізнавальної функції, але на відміну від неї, означає не теоретичне опанування дійсності та розповсюдження, систематизацію існуючих юридичних знань, а виявлення нових, раніше невідомих властивостей держави та права;

¨ комунікативна функція забезпечує взаємозв'язок та взаємодію юридичних наук, дотримання оптимальних темпів приросту та удосконалення юридичних знань, використання юридичними науками наукових досягнень неюридичної сфери, запобігання дублюванню наукових досліджень та утворенню прогалин в юридичних знаннях, подолання неконструктивних та необґрунтованих дискусій.

¨ прикладна функція відбиває призначення будь-якої науки сприяти вирішенню практичних завдань соціальних перетворень, служити на користь людям. Ця функція юридичних наук реалізується через розробку проектів нормативно-правових актів, концепцій реформування державних та правових інститутів, аналіз та узагальнення юридичної практики, виконання наукових досліджень на замовлення практичних юридичних органів тощо.

¨ ідеологічна функція відображає роль юридичних наук у формування суспільної ідеології, зокрема, правові ідеї, принципи, теорії, концепції є складовими ідеології, закріплюють загально-людські цінності та ідеали, відображають інтереси та волю певних соціальних прошарків, використовуються для утворення партійних програм, визначення основних засад внутрішньої та зовнішньої політики тощо;

¨ виховна функція конкретизує роль науки у проведенні правової освіти, правового виховання різних верств населення, формуванні у членів суспільства певних правових орієнтирів, установок правомірної поведінки, навичок правового спілкування на засадах гуманізму, взаємної поваги тощо.

.

Тема 3

3) Вищі заклади юридичної освіти поділяються на такі види:

Університет - багатопрофільний вищий заклад освіти, який:

¨ здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, юридичних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів;

¨ проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

¨ є провідним науково-методичним центром, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення;

¨ має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності.

Академія - вищий заклад юридичної освіти, який:

¨ здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва;

¨ проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження;

¨ є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності;

¨ має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Інститут - вищий заклад юридичної освіти або структурний підрозділ університету, академії, який:

¨ здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва;

¨ провадить наукову та науково-виробничу діяльність;

¨ має високий кадровий та матеріально-технічний потенціал.

Коледж - вищий заклад юридичної освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який:

¨ здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) споріднених напрямів підготовки або спеціальностей;

¨ має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

Технікум (училище) - вищий заклад юридичної освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який:

¨ здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста;

¨ має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

4)

перший рівень акредитації - технікуми, училища та інші вищі заклади освіти, що прирівнені до них за результатами акредитації, які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти — з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста або базової загальної середньої освіти - з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста та з одночасним отриманням повної загальної середньої освіти;

¨ другий рівень акредитації - коледжі та інші вищі заклади освіти, що прирівнені до них за результатами акредитації, які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікацій молодшого спеціаліста, бакалавра;

¨ третій і четвертий рівні акредитації - університети, академії, інститути та інші вищі заклади освіти, що прирівнені до них за результатами акредитації, які готують фахівців-юристів на основі повної загальної середньої освіти — з присвоєнням кваліфікацій бакалавра, спеціаліста, магістра або на основі вищої освіти - з присудженням наукових ступенів кандидата та доктора юридичних наук у встановленому порядку.

Тема 4

1) Юридична практична діяльність - це система свідомо-вольових конкретних дій і операцій з охорони і захисту прав, свобод та законних інтересів особи, що здійснюються юристами на професійній основі у межах права і мають юридичні наслідки.

Ознаки юридичної практичної діяльності:

2) 1) є різновидом соціальної діяльності і зберігає її ознаки, передусім соціальну корисність;

3) 2) здійснюється у сфері впливу права і набуває різних правових форм - нормотворчої, правозастосовної, правоохоронної, правозахисної, контрольно-наглядової тощо;

4) 3) виражається в юридичних діях і операціях - цілеспрямованих, планованих, які вимагають професійно-правових навичок, уміння, прийомів, підготовки, технічної оснащеності та ін.;

5) 4) передбачає одержання результату за допомогою правових засобів і різних способів, настання юридичних наслідків або створення умов для дій, виконання яких призводить до таких наслідків;

6) 5) реалізується колективними й індивідуальними суб'єктами права;

7) 6) перебуває у системі суспільних зв'язків, правовідносин, спрямована на їх упорядкування та узгодження;

8) 7) є важливим чинником формування правового порядку і засобом його відновлення у випадку порушення;

9) 8) відіграє інтегруючу роль у правовій системі, пов'язуючи воєдино норми права й індивідуально-правові приписи, суб'єктивні права і юридичні обов'язки, акти тлумачення і прийняті рішення. Юридичну практичну діяльність варто відрізняти від правомірної поведінки. Якщо юридична практична діяльність є зовнішньо активною, як дією, так і бездіяльністю, як правомірною, так і протиправною. Однак не можна заперечувати опосередкованого обміну між практичною юридичною діяльністю і правомірною поведінкою громадян.

3) Мета юридичної практичної діяльності: перетворення, закріплення, охорона, відновлення відносин.

Тема 5)

Юрист — фахівець, що одержав повний набір юридичних знань, вмінь і навичок відповідно до державних стандартів освіти та володіє правом займати певні посади в різних сферах юридичної практики, тобто займатися визначеною юридичною практичною

Юридичний фах — певний вид профссійно-трудової діяльності в межах професії юриста з чітко позначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових інань, вмінь і навичок необхідного рівня і напрямку професійно-пра-Ювого мислення і діяльності.

Фах юридичної професії поділяються за родом діяльності.

Кваліфікація юриста — ступінь підготовленості, наявності спеціальних правових знань, умінь і практичних навичок, необхід­них для виконання професійних обов'язків. Для окремих фахів принципове значення має фахова придатність: відповідність цим фахам спроможностей, фізичних і психічних властивостей особи.

Юридичні професії:

Суддя — це посадова особа, виключно якій надано право від імені держави здійснювати правосуддя шляхом розгляду у судовому засіданні кримінальних, цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення і виносити відповідне судове рішення

Слідчий — службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень

Адвока́т — юрист, що надає професійну правову допомогу громадянам та юридичним особам шляхом реалізації права в їх інтересах.

В Україні адвокат — фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

Нотаріус — законодавчо уповноважена особа, в компетенцію якої входить вчинення нотаріальних дій, а не послуг, з метою надання їм юридичної вірогідності посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», з метою надання їм юридичної вірогідності, складають Нотаріат України.

Юрисконсульт — штатний працівник юридичної особи, що забезпечує дотримання законодавства, як організацією, так і по відношенню до організації з боку інших учасників правовідносин.

Методологія юридичної науки — це: систе­ма підходів і методів, способів і засобів наукового дослідження, а також вчення (теорія) про їх ви­користання при вивченні державно-правових явищ.

До складу цієї методології, зокрема, входять:

- філософсько-світоглядні підходи (матеріаліс­тичний чи ідеалістичний, діалектичний чи метафі­зичний, визнання чи заперечення об'єктивних со­ціальних, у тому числі державно-правових, зако­номірностей та можливості їх пізнання, здобуття істинних знань щодо них);

- загальнонаукові методи, тобто такі, що вико­ристовуються в усіх або у більшості наук (напри­клад, структурний, функціональний методи, сход­ження від абстрактного до конкретного, формально-логічні процедури, скажімо, аналіз, синтез і т. ін.);

- групові методи, тобто такі, котрі застосову­ються лише у певній групі наук, наприклад, тіль­ки у суспільствознавстві (скажімо, метод конкретно-соціологічного дослідження);

- спеціальні методи, тобто такі, котрі прий­няті для дослідження предмета лише однієї науки (наприклад, у юриспруденції — це способи уяснення (тлумачення) норм права, своєрідні прийоми узагальнення юридичної практики).

Спеціально-юридичні функції розкривають ті особливості призначення юридичних наук, які обумовлені їх спрямованістю на дослідження держави та права як особливих соціальних явищ, що мають власну природу та тенденції розвитку, зокрема:

¨ право-орієнтуюча функція відображає роль юриспруденції у визначенні правових орієнтирів, правових цінностей, правових ідей та принципів, шляхів вдосконалення законодавства, правового регулювання, створенні надійних правозахисних механізмів тощо;

¨ інструментальна (практикозабезпечуюча) функція визначає значення юридичної науки як інструмента суспільства та держави щодо наукового забезпечення державно-правової практики, наприклад, за державними замовленнями вченими досліджуються певні проблеми практичного характеру, опрацьовуються відповідні рекомендації, створюються нові технології державно-правової практики, розробляються нові методи та засоби її здійснення тощо;

¨ критично-експертна функція означає, що юриспруденцією не тільки пізнаються загальні закономірності та тенденції державного-правового розвитку, чи визначаються правові орієнтири, прогнози, але й критично осмислюється стан законодавства, організації та діяльності органів держави, їх відповідність загальноприйнятим правовим та демократичним принципам, проводиться наукова експертиза проектів нормативно-правових актів та державної і правової практики.

До загально-наукових функцій юриспруденції відносяться:

¨ пізнавальна функція, яка передбачає теоретичне відображення держави та права як на рівні їх загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування, так і формування загальних уявлень про окремі державні та правові інститути, а також констатацію існуючого стану розвитку та функціонування державно-правової дійсності;

¨ інтерпретаційна функція спрямована на пояснення сутності державно-правових явищ, висвітлення їх причинного зв'язку, структурної організації, соціального призначення тощо;

¨ прогностична функція відбиває здатність юридичної науки на підставі виявлених закономірностей та тенденцій розвитку державної та правової систем, шляхом висунення гіпотез та прогнозів, аналізу різних варіантів та альтернатив, визначати перспективи їх подальшого розвитку. Наукове передбачення має велике значення для практики соціального будівництва, є однією з найважливіших функцій суспільних наук.

¨ евристична функція за своїм характером близька до пізнавальної функції, але на відміну від неї, означає не теоретичне опанування дійсності та розповсюдження, систематизацію існуючих юридичних знань, а виявлення нових, раніше невідомих властивостей держави та права;

¨ комунікативна функція забезпечує взаємозв'язок та взаємодію юридичних наук, дотримання оптимальних темпів приросту та удосконалення юридичних знань, використання юридичними науками наукових досягнень неюридичної сфери, запобігання дублюванню наукових досліджень та утворенню прогалин в юридичних знаннях, подолання неконструктивних та необґрунтованих дискусій.

¨ прикладна функція відбиває призначення будь-якої науки сприяти вирішенню практичних завдань соціальних перетворень, служити на користь людям. Ця функція юридичних наук реалізується через розробку проектів нормативно-правових актів, концепцій реформування державних та правових інститутів, аналіз та узагальнення юридичної практики, виконання наукових досліджень на замовлення практичних юридичних органів тощо.

¨ ідеологічна функція відображає роль юридичних наук у формування суспільної ідеології, зокрема, правові ідеї, принципи, теорії, концепції є складовими ідеології, закріплюють загально-людські цінності та ідеали, відображають інтереси та волю певних соціальних прошарків, використовуються для утворення партійних програм, визначення основних засад внутрішньої та зовнішньої політики тощо;

¨ виховна функція конкретизує роль науки у проведенні правової освіти, правового виховання різних верств населення, формуванні у членів суспільства певних правових орієнтирів, установок правомірної поведінки, навичок правового спілкування на засадах гуманізму, взаємної поваги тощо.

Поиск по сайту: