Теоретичні відомості. При враженні людини електричним струмом розрізняють:

При враженні людини електричним струмом розрізняють:

· електротравми – це опіки, а також пошкодження шкіри, очей людини, які викликані дією електричного струму;

· електричні удари – пошкодження центральної нервової системи, в результаті чого порушується процес дихання і кровообігу.

Вид ураження залежить від часу, величини струму, шляху протікання струму через організм людини, індивідуальних властивостей, опору організму людини та від інших факторів.

Порядок надання допомоги потерпілому від дії електричного струму:

1. Потрібно звільнити потерпілого від дії електричного струму.

2. Якщо неможливо відключити установу від електричної мережі, то потрібно звільнити потерпілого від струму ведучих частин, не торкаючись до нього.

3. При знаходженні потерпілого на висоті, відвернути можливість травмування його при падінні.

4. При звільненні потерпілого від дії електричного струму не модна доторкатися до одягу та взуття, бо вони можуть бути мокрими: проводити електричний струм. Для ізоляції рук краще всього використовувати діелектричні рукавички, а при їх відсутності ізолювати руку сухою матерією (рекомендується діяти однією рукою).

5. Якщо частини обладнання знаходяться під напругою більше 1000В потерпілого потрібно вивільнити за допомогою штанги або ізолюючих лещат, одягнувши при цьому діелектричні рукавички і діелектричні боти.

6. Слід пам’ятати про крокову напругу, якщо провід лежить на землі.

7. Якщо не можливо вимкнути живлення потрібно закоротити провід, накинувши на нього провід більшого перерізу, один кінець якого заземляють.

8. Надання потерпілому до лікарняної допомоги:

- якщо потерпілий свідомий, його потрібно відвести чи віднести в приміщення і забезпечити спокій до прибуття лікарів;

- якщо потерпілий не дихає або дихає нерівномірно і рідко, то йому потрібно зробити штучне дихання по способу «із рота в рот» чи «із рота в ніс»;

- при відсутності дихання і пульсу потрібно крім штучного дихання робити непрямий масаж серця.

Надання першої допомоги при нещасних випадках

1. При поранені необхідно зняти чи розірвати одежу, щоб виявити рану, витерти кров навколо рани і краї її змастити йодом, а після – накласти ватний тампон і забинтувати. Сильний крововилив зупинити за допомогою джгута. Коли немає джгута можна користуватися ремінцем, хусткою чи косинкою. Джгут накладається літом на 2 години, зимою на 1 годину.

2. При ударі слід застосувати лід, холодні компреси, стягуючі пов’язки.

3. При розтягненні м’язів кладуть холодні компреси в область суглоба.

4. При вивиху руки в ліктьовому суглобі необхідно прибинтувати руку до тулуба, не міняючи того кута, який виник в суглобі в результаті вивиху. Вправляти вивих без лікаря неможна.

5. Основне завдання першої допомоги при переломах – створити спокій потерпілому, для чого необхідно накласти шину з дошок, прутів, картону і т.п. При відкритому переломі спочатку накладають стерильну пов’язку на рану, а після вже бинтують шину. Шину слід покрити товстим шаром вати чи матерії, а після перебинтувати.

Заходи серцево-легеневої реанімації:

1) Забезпечення прохідності дихальних шляхів.

2) Штучна вентиляція легень методом «з роту в рот» та «з роту в ніс»

3) Непрямий масаж серця в поєднанні з штучною вентиляцією легень.

Забезпечення прохідності дихальних шляхів:

-покласти потерпілого на спину на тверду поверхню

-голову максимально закинути назад («1а) не вірно» «1б) вірно»)

-висунути нижню щелепу вперед і надавлюючи на підборіддя розкрити рот («1в»)

-очистити серветкою ротову порожнину від слини чи блювотинних мас

1а) 1б) 1в)

Штучне дихання (ШД).

Після забезпечення прохідності дихальних шляхів:

- на відкритий рот потерпілого покласти в один шар серветку

- затиснути ніс потерпілого, зробити глибокий вдих, щільно притиснути свої губи до губ потерпілого для створення герметичності, з силою вдути повітря йому в рот («2а»). Грудна клітка потерпілого повинна при цьому підніматися.

Повітря вдувають з частотою 16-18 разів за хвилину до появи самостійного дихання. (Немовлятам вдування повітря роблять одночасно в рот і ніс («2б»)).

При пораненнях щелепи ШД проводять методом «рот у ніс», рот потерпілого при цьому закритий.

2а 2б

Непрямий масаж серця (НМС).

- потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню

- встають ліворуч від потерпілого і кладуть долоні одна на одну у ділянці нижньої третини грудини

- не згинаючи рук у ліктьових суглобах, налягають усім своїм тілом та натискують на грудину з частотою 50-60 разів на хвилину («3б»). Передня стінка грудної клітки повинна зміщатися на глибину на менше 3-4 см.

Дітям віком до 10-12 років НМС роблять тільки однією рукою. Маленьким дітям – натискання роблять пальцями («3а»).

При проведенні серцево-легеневої реанімації одним рятувальником, після 2-3 вдувань повітря роблять 10-15 надавлювань на грудину («3г»), якщо вдвох – після одного вдування роблять 4-5 надавлювань («3д»). Місце опору долоні та точка прикладання сили до грудині рисунок «3в» при проведенні НМС.

Масаж серця та ШД треба продовжувати до відновлення діяльності серця.

3а) 3б) 3в) 3г) 3д)

Втрата свідомості (ВС) - це стан, коли потерпілий не реагує ні на що, нерухомий, не відповідає на запитання.

Причини можуть бути різні, але всі вони пов’язані з ураженням центру свідомості мозку (при травмах, шоку, нестачі кисню, замерзанні тощо). Ознаки ВС виявляються у широкому спектрі симптомів, починаючи від шоку, непритомності, закінчуючи станом клінічної смерті. При ВС велику небезпеку для життя потерпілого становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Допомога. В першу чергу необхідно винести потерпілого з місця події, потім вивільнити дихальні шляхи, покласти на бік. У випадку зупинки дихання і серцебиття треба розпочати оживлення методом штучного дихання і закритого масажу серця. Людину, що втратила свідомість, не можна поїти. Транспортувати її треба у фіксованому стані на боці. До оживлення входить проведення двох основних процедур: заходів щодо відновлення дихання (штучне дихання) та серцевої діяльності (зовнішній масаж серця).

Тому, хто надає долікарську допомогу, треба розрізняти життя і смерть. Так, серцебиття визначається рукою або на слух зліва, нижче соска, а також на шиї, де проходить найбільша сонна артерія або ж на внутрішній стороні передпліччя. Наявність дихання встановлюється за рухами грудної клітки, за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, за звуженням зіниць при раптовому освітленні очей або після їх затемнення рукою. При встановленні ознак життя необхідно негайно розпочати надання допомоги. Але навіть при відсутності перелічених ознак до тих пір, поки немає повної впевненості у смерті потерпілого, необхідно надавати йому допомогу у повному обсязі. Смерть складається з двох фаз: клінічної та біологічної. Клінічна смерть триває 5-7 хв, але незворотні явища в тканинах відсутні. У цей період, поки ще не сталось тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживити. Першими ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки та її висихання, деформація зіниць при здавлюванні, трупне задубіння, трупні синюваті плями.

Шок.

Причини – сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводить до виснажування захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обмін речовин.

Ознаки – блідість, холодний піт, розширені зиниці, короткочасна втрата свідомості, посилене дихання і пульс, зниження артеріального тиску. При важкому шоці – блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посинінні губ, кінчиків пальців.

Допомога. Для запобігання і розвитку шоку є ефективна та своєчасна допомога, яка включає: зупинку кровотечі, накладання шин на переломи, вкладанні потерпілого у горизонтальне положення з опущеною головою. Але всі дії, що перешкоджають виникненню шоку поєднуються у п’ять принципів, а саме: тиша, тепло (але не перегрівання), зменшення болю, рідини (крім випадків травмування травного тракту) і транспортування.

Література:

1. Махнович А.Г. “Охрана труда и противопожарная защита на предприятиях ПСМ”

2. Жидецький В.І. «Основи охорони праці»

3. Манойлов В.Є. “Основы электробезопасности”

4. Казьянов А.Ф. «Охрана труда в машиностроении»

Поиск по сайту: