Володимир Бандура

Георгій Учайкін

Голова наглядової ради ВГО "Українська асоціація власників зброї"

Нарізну вогнепальну дозволити можна, а травматичну – ні. Нарізна вогнепальна зброя, перш за все, це зброя, яка може бути ідентифікована працівниками правоохоронних органів. Вона перед продажем проходить процедуру відстрілу, а тому кожна куля і гільза знаходяться на контролі. Тобто можна легко віднайти хто, і з якого пістолета стріляв. А коли ми говоримо про травматичну зброю, то її неможливо ідентифікувати. Є ще й інший момент, у нас сприймають травматичну зброю, як що звичне і просте, тобто думають, що нею людину вбити неможливо, а насправді, можна.

А ще, коли людина тримає в руках справжню зброю, а не травматичну, то у неї немає жодних ілюзій щодо наслідків її використання. Тобто вона розуміє, що вона може вбити чи покалічити когось, а відповідно за це потрібно буде нести відповідальність. І просто так вона використуовавати її не буде.

Ми маємо зрозуміти, що для того, щоб ввести в обіг нарізну вогнепальну зброю, треба провести дуже складну роботу. Перш за все, потрібен закон. І ми працюємо зараз над цим. Це закон має внести зміни в судову практику, як оцінювати випадки застосування зброї з метою самозахисту, можливо потрібно застосування суду присяжних. Він має передбачати створення системи підготовки власників зброї – відповідні курси і таке подібне. Тобто, питань таких багато. Сьогодні і завтра цього не буде. Це складний процес.

Чому володіння зброєю має спричинити якісь проблеми вУкраїні? Наприклад, в Молдові, дозвіл на зброю діє ще з 1994 року і все нормально. Я не думаю, що соціально-фінансовий стан громадян Молдови відрізняється від українських у кращу сторону. Тобто, у нас існують штучно сторені стереотипи щодо цього питання. Ніхто не хоче втрачати контроль над народом. Так, в Америці чи будь-де щось трапляється. Але, там кожен має право на зброю і він є вільним. Це принцип демократії. Чомусь це право надано 2 поправкою до Конституції, а не, скажімо, 22. На даний момент американський народ сильніший за державу, а у нас все навпаки. Зброя чинник, який серйозно впливає на свідомість народу, розвиток країни, ставлення до проблем.

Володимир Бандура

Адвокат

Це потрібно однозначно, але підхід при визначенні людей, які мають право володіти зброєю має бути дуже і дуже делікатним. Тому, що під цих власників можуть підписатися і психічно хворі, і колишні судимі, люди схильні до зловживання спиртним і ще багато інших.

Справа в тому, що в нас ще є такий брат, якого називають український чиновник. І при його любові до хабарів ми можемо отримати просто катастрофічну картину, коли дозволи видаватимуться людям, яким не можна.

Другий момент. Я все-таки за те, щоб повно справна, розумово здібна, відповідальна людина мала нарізну короткоствольну зброю. Кулиметів, рушниць, скорострілів кожному в хаті не потрібно, а ось короткоствольну зброю мати можна. Якщо народ не можна забезпечити нарізною, то хоча б травматичною, тому що це теж якась гарантія, що людина може захистити своє життя від небезпеки.

І ніяких проблем, на кшталт випадків із нападами у США чи Європі, у нас не буде. Буде тиша і спокій, працівники міліції будуть знати як користуватися зброєю, а не будуть ходити, як мішки.

Сьогодні і законодавства відповідного немає. Зараз можна вільно придбати газовий балончик у будь-якому магазині. Пропонували «Закон про зброю», але першим, хто виступав проти нього було МВСУ, відділи ДСО і тому подібне. Цей закон я прирівнюю до закону «Про приватну детективну діяльність». Тобто ним у державних органів буде відібрано левову частку їхніх прибутків і тому вони категорично проти нього.

Поиск по сайту: