АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні риси соціально-економічної моделі США

Читайте также:
  1. Аналіз зміни рівноваги у моделі AD-AS.
  2. Аналіз моделі IS-LMдля відкритої економіки при фіксованому обмінному курсі.
  3. Аналіз моделі мультиплікатора.
  4. Аналіз суті та практичних висновків моделі економічного зростання Р. Солоу.
  5. Блок 17. КЛІМАТИЧНІ ПОЯСИ ТА ОСНОВНІ ТИПИ КЛІМАТУ.
  6. В якості економічної моделі справжнього соціалізму економічні радники Горбачова певний час вбачали
  7. В1.1 Основні історіософські концепції походження українського народу.
  8. Види, рівні та основні завдання моніторингу
  9. Визначення практичної придатності побудованої ої регресійної моделі.
  10. Визначення рівня сукупного попиту у базовій моделі рівноваги на товарних ринках ADAS. Чинники сукупного попиту.
  11. Визначте основні шляхи надання допомоги учням з особливостями психофізичного розвитку в адаптації серед здорових людей.
  12. Виконавчі комітети місцевих рад: формування, склад основні форми і методи діяльності

Ліберальна модель розвитку притаманна США, Канаді, мен-шою мірою – Великій Британії та Ірландії. Вона характеризується мінімальним втручанням урядових структур у механізм взаємодії підприємців і робітників. Роль профспілок дуже послаблена по-рівняно з іншими країнами. Підприємці укладають контракти з на-йманцями, виходячи з конкретної ситуації на ринку праці й часто не узгоджують свої дії з профспілками. Підприємець може звільнити робітника без згоди профспілкової організації. Це надає гнучкість поведінки в ситуаціях, коли економічна кон'юнктура потребує опе-ративного скорочення персоналу. Стосунки між підприємцем та робітником будуються насамперед, на професійних якостях робіт-ника: кваліфікації, освіті, сумлінній праці. Це, втім, не означає, що профспілки в цих країнах взагалі не відіграють ніякої ролі. У США, наприклад, діє профспілкове об'єднання “Американська федерація праці – Конгрес виробничих профспілок (АФП – КВП)”, яка нара-ховує понад 13 млн членів (16% загальної чисельності робітників). Проте воно вирішує соціальні проблеми й захищає трудівників, так би мовити, на вищих рівнях соціально-економічної структури краї-ни: впливає на прийняття Конгресом законодавства з питань праці, на регулювання імміграційного руху і т. ін. Профспілки США свої дії тісно ув'язують з урядовими інститутами та об'єднаннями під-приємців. Уряд регулює соціально-економічні процеси переважно на макрорівні, законодавчо впливає на рівень цін у країні, банків-ську облікову ставку, зайнятість тощо.

У цілому ліберальна модель виявила свою ефективність. Висо-кий рівень доходів і заробітної плати (вищий, ніж у більшості інших країн) мирить американських робітників із деякими обмеженнями своїх прав у трудових стосунках з підприємцями. Законодавство США надає власникам фірм свободу дій у досить широких межах, і це стимулює їх підприємницьку ініціативу. Приватний сектор у США й Канаді є основою економіки, державні підприємства мають незначну частку.

 

№49 Країни Центральної та Східної Європи у світовому господарстві

Регіон ЦСЕ включає середньорозвинуті країни: Болгарію, Боснію

й Герцеговину, Угорщину, Македонію, Польщу, Румунію, Словаччину,

Словенію, Хорватію, Чехію, Югославію й слаборозвинену Албанію.

Іноді в цю групу включають Латвію, Литву й Естонію. За структурою

економіки переважають індустріальні й індустріально-аграрні країни,

але країн на індустріальній стадії розвитку немає. Усі держави ЦСЄ

належать до країн з перехідною економікою.

Системні реформи в регіоні здійснювалися шляхом еволюційного

(градуалістичного) перетворення (Болгарія, Угорщина, Румунія, Словач-

чина, Хорватія) і радикального (шокового) — Польща, Чехія.

У всіх країнах затвердилися основи ринкової економіки: ліквідо-

ване централізоване планування, відбулася лібералізація цін на біль-

шість товарів і послуг, введена внутрішня часткова конвертованість

національних валют, зник товарний дефіцит.

Реформи відбувалися за трьома напрямками:

1) лібералізація розпочалась у 80-ті рр., а завершилась у цілому

до середини 90-х рр. Зняті обмеження на створення нових при-

ватних підприємств, що забезпечило швидкий ріст дрібного біз-

несу. Введено індикативне планування, підприємства одержали

право вільного виходу на зовнішній ринок, з’явилися ринкові

інститути: фондові біржі, комерційні банки, антимонопольне

регулювання, законодавство про банкрутства й т. д. У результаті

частка державних доходів у ВВП стала знижуватися;

2) фінансова стабілізація проводилася за рахунок твердих об-

межень, аж до заморожування грошових доходів населення.

У перехідних економіках темпи інфляції вище темпів інфляції

у сталих економіках. Найбільш успішно фінансова стабілізація

пройшла в Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Словенії;

3) приватизація використовувалася для підвищення ефек-

тивності господарської діяльності. Використовувалися дві

стратегії: купонна (ваучерна) (вільний розподіл державної

власності між всім населенням) і платна (продаж об’єктів


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)