|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Основні риси соціально-економічної моделі СШАЛіберальна модель розвитку притаманна США, Канаді, мен-шою мірою – Великій Британії та Ірландії. Вона характеризується мінімальним втручанням урядових структур у механізм взаємодії підприємців і робітників. Роль профспілок дуже послаблена по-рівняно з іншими країнами. Підприємці укладають контракти з на-йманцями, виходячи з конкретної ситуації на ринку праці й часто не узгоджують свої дії з профспілками. Підприємець може звільнити робітника без згоди профспілкової організації. Це надає гнучкість поведінки в ситуаціях, коли економічна кон'юнктура потребує опе-ративного скорочення персоналу. Стосунки між підприємцем та робітником будуються насамперед, на професійних якостях робіт-ника: кваліфікації, освіті, сумлінній праці. Це, втім, не означає, що профспілки в цих країнах взагалі не відіграють ніякої ролі. У США, наприклад, діє профспілкове об'єднання “Американська федерація праці – Конгрес виробничих профспілок (АФП – КВП)”, яка нара-ховує понад 13 млн членів (16% загальної чисельності робітників). Проте воно вирішує соціальні проблеми й захищає трудівників, так би мовити, на вищих рівнях соціально-економічної структури краї-ни: впливає на прийняття Конгресом законодавства з питань праці, на регулювання імміграційного руху і т. ін. Профспілки США свої дії тісно ув'язують з урядовими інститутами та об'єднаннями під-приємців. Уряд регулює соціально-економічні процеси переважно на макрорівні, законодавчо впливає на рівень цін у країні, банків-ську облікову ставку, зайнятість тощо. У цілому ліберальна модель виявила свою ефективність. Висо-кий рівень доходів і заробітної плати (вищий, ніж у більшості інших країн) мирить американських робітників із деякими обмеженнями своїх прав у трудових стосунках з підприємцями. Законодавство США надає власникам фірм свободу дій у досить широких межах, і це стимулює їх підприємницьку ініціативу. Приватний сектор у США й Канаді є основою економіки, державні підприємства мають незначну частку.
№49 Країни Центральної та Східної Європи у світовому господарстві Регіон ЦСЕ включає середньорозвинуті країни: Болгарію, Боснію й Герцеговину, Угорщину, Македонію, Польщу, Румунію, Словаччину, Словенію, Хорватію, Чехію, Югославію й слаборозвинену Албанію. Іноді в цю групу включають Латвію, Литву й Естонію. За структурою економіки переважають індустріальні й індустріально-аграрні країни, але країн на індустріальній стадії розвитку немає. Усі держави ЦСЄ належать до країн з перехідною економікою. Системні реформи в регіоні здійснювалися шляхом еволюційного (градуалістичного) перетворення (Болгарія, Угорщина, Румунія, Словач- чина, Хорватія) і радикального (шокового) — Польща, Чехія. У всіх країнах затвердилися основи ринкової економіки: ліквідо- ване централізоване планування, відбулася лібералізація цін на біль- шість товарів і послуг, введена внутрішня часткова конвертованість національних валют, зник товарний дефіцит. Реформи відбувалися за трьома напрямками: 1) лібералізація розпочалась у 80-ті рр., а завершилась у цілому до середини 90-х рр. Зняті обмеження на створення нових при- ватних підприємств, що забезпечило швидкий ріст дрібного біз- несу. Введено індикативне планування, підприємства одержали право вільного виходу на зовнішній ринок, з’явилися ринкові інститути: фондові біржі, комерційні банки, антимонопольне регулювання, законодавство про банкрутства й т. д. У результаті частка державних доходів у ВВП стала знижуватися; 2) фінансова стабілізація проводилася за рахунок твердих об- межень, аж до заморожування грошових доходів населення. У перехідних економіках темпи інфляції вище темпів інфляції у сталих економіках. Найбільш успішно фінансова стабілізація пройшла в Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Словенії; 3) приватизація використовувалася для підвищення ефек- тивності господарської діяльності. Використовувалися дві стратегії: купонна (ваучерна) (вільний розподіл державної власності між всім населенням) і платна (продаж об’єктів Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |