Коренева система

Практична робота №2

Тема: Морфологічні ознаки баштанних культур.

2.1. Коренева система

2.2. Стебло

2.3. Листки

Коренева система

Баштанні культури мають кореневу систему стрижневого типу. Вона складається з головного та бічних коренів першого порядку, на яких знаходиться основна маса тонких розгалужень бічних коренів другого, третього і наступних порядків та кореневих волосків. Корені, переплітаючись між собою, утворюють так звану сітку діаметром 8 —10 м, унаслідок чого вони охоплюють значний об'єм ґрунту. Поверхневе розміщення ос­новної маси коренів баштанних культур дає змогу максимально використовувати навіть незначні опади.

Особливістю кореневої системи баштанних культур є здатність використовувати вологу з ґрунту за його вологості 6 % і навіть із сипкого піску пустель. Всмоктувальна сила проростків кавуна досягає 1 МПа. Це забезпечує належну посухостійкість рослин. Найпосухостійкішими є кавуни, менш посухостійкими дині, а ще менш посухостійкими — гарбузи. Фізіологічно активна частина кореневої системи баштанних культур розміщується пе­реважно на коренях другого й третього порядків, тому їм і належить основна роль у засвоєнні води та мінеральних речовин.

Головний корінь у столових кавунів проникає в грунт на глибину 1 — 1,2 м (мал. 1), тому він не має великого значення в забезпеченні рослин вологою. Бічні розгалуження відходять від головного кореня майже горизонтально, розміщуючись здебільшого в орному горизонті на глибині 20 — 30 см та досягаючи в довжину 4 —5 м й охоплюючи площу ґрунту до 10 м². Коренева система однієї рослини столових кавунів з усіма розгалуженнями охоплює до 7— 10 м³ ґрунту, а в кормових кавунів — ще більше.

У рослин дині подібні, як і в кавунів, розміщення і будова кореневої системи, але розвинена вона дещо слабкіше (мал. 2). Довжина головного кореня в дині становить 60—100 см, бічних — 2 —3 м, кількість бічних коренів — 9—12. У кущових форм дині коренева система в боки займає менший діаметр, ніж У сортів з довгою огудиною, однак проникає вона в ґрунт глибше. Найпотужніша коренева система формується у пізньостиглих сортів дині.

Коренева і надземна системи гарбузів значно потужніші порівняно з кавунами та динями. Довжина головного кореня досягає 2 м, бічних — 2 — 2,5 м (кількість їх до 12), довжина коренів другого порядку — до 2,5, а третього — до 1,5 м. За даними Биковської баштанної дослідної станції (Росія), загальна довжина тільки основних коренів у дорослої рослини кавуна досягає 57,5, дині — 32, гарбуза — 171 м.

Формування кореневої системи у баштанних культур починається після появи сходів. На період появи сходів головний корінь має довжину 10 — 20 см, бічні — 7 — 8 см. Бічні корені гарбузів у фазі першого справжнього листка досягають 35 см, а в період шатрика (5 — 7 листків) — до 140 см. У подальшому, особливо в перший період вегетації, корені ростуть інтенсивніше порівняно з надземною частиною. Рослини баштанних культур погано приживаються після пересаджування у зв'язку з втратою значної частини кореневої системи. Розсадна культура баштанних рослин можлива лише у разі їх вирощування в торфоперегнійних горщечках.

На будову і розміри кореневої системи баштанних рослин впливають агротехніка та фактори навколишнього середовища, особливо тип ґрунту, кількість у ньому вологи, площа живлення і розміщення рослин.

На легких ґрунтах коренева система розвивається краще і є розгалуженішою, ніж на важких ґрунтах. Рослини, під які вносять мінеральні добрива, мають розвиненішу кореневу систему, ніж на не вдобреному ґрунті. У разі високого рівня ґрунтових вод коренева система баштанних культур розміщується поверхнево і розвинена слабко порівняно з умовами недостатнього зволоження. В умовах зрошення вона також менш потужна, тому розміщується у верхніх шарах ґрунту.

На полях з рідким розміщенням рослин коренева система баштанних культур знаходиться ближче до поверхні та поширюється на більшу відстань, ніж у разі малої площі живлення.

Отже, залежно від зволоження і типу ґрунту треба застосовувати різну агротехніку вирощування баштанних культур, зокрема міжрядний обробіток, враховуючи будову і розміщення кореневої системи. На легких ґрунтах за високого рівня ґрунтових вод, в умовах зрошування, а також на розріджених посівах проводять відносно мілкий міжрядний обробіток, а на важких ґрунтах та у разі загущених посівів — більш глибокий.

За достатнього зволоження верхнього шару ґрунту рослини баштанних культур у зоні міжвузлів утворюють додаткові корені, які можуть досягти довжини 50 см і більше. Ці корені, закріплюючись у ґрунті, запобігають перевертанню рослин вітром та забезпечують їх додатковим живленням і вологою. Особливо швидко відбувається вкорінення рослин після присипання їх стебел ґрунтом.

Стебло.

До культур родини Гарбузових належать кущові форми та форми рослин з огудиною. Усі культурні та більшість дикорослих видів — це трав'янисті рослини. У дикорослих і культурних форм рослин стебла бувають повзучі (більшість видів і сортів гарбуза, кавуна, дині, огірка), кущові (сорти кабачка, патисона, деякі сорти кавуна, дині, гарбуза, огірка) та у вигляді ліан — виткі (лагенарія, люфа).

Стебла у переважної більшості видів баштанних культур порівняно топкі й довгі. Найрозвиненіші вони у гарбузів, довжина головного пагона яких може перевищувати 10 м. У рослин кавунів стебла округло-п'ятигранної форми, розгалужені, з м'яким (іноді з шорстким) опушенням і дво- чи п'ятироздільними вусиками. За довжиною стебла столових кавунів досягають 4 — 5 м, у кормових кавунів вони ще довші. Головний пагін росте за рахунок верхівкової бруньки, а бічні пагони утворюються з бічних бруньок головного пагона та бічних пагонів вищого порядку.

У рослин дині, порівняно з кавунами, пагони розвинені менше. Стебло повзуче, округло-гранчасте, у деяких середньоазійських сортів воно досягає 2,5 — 3 м, у європейських — 1,5 — 2 м. У межах культури спостерігається залежність між розмірами рослин, їх скоростиглістю й продуктивністю. Скоростигліші сорти, як правило, менш розвинені та менш продуктивні порівняно з пізньостиглими. Опушення стебла грубе, шорстковолосисте. Від головного пагона по всій його довжині відходять десять і більше бічних пагонів першого, другого і третього порядків. Загальна довжина пагонів на рослині становить 20 — ЗО м. Вусики у дині не розгалужені.

У гарбузів стебло повзуче, витке, закріплюється за допомогою вусиків, розміщених у пазухах листків. Гарбузи великоплідні бувають кущові, з короткою або довгою огудиною. Стебло на поперечному розрізі округле. Гарбузи твердокорі поділяють на кущові, з короткою та довгою огудиною. Стебло на поперечному розрізі дуже ребристе, поверхня його гранчаста, опушення колюче, шилоподібне. У гарбузів мускатних огудина довга, стебло тонке (порівняно з гарбузами великоплідними і твердокорими), на поперечному розрізі округло-гранчасте, п'ятигранне з вдавленими гранями. Опушення м'яке, вусики розгалужені, 2 — 4-роздільні. За апробаційними ознаками стебло у кавунів буває: дуже коротке — до 1 м, коротке — 1 — 1,4, середнє — 1,5 — 2, довге — 2,1 — 2,5, дуже довге — понад 2,5 м; стебло у дині: коротке — до 1 м, середнє — 1 — 1,5, довге — понад 1,5 м; стебло у сортів гарбуза з огудиною: коротке — до 1,5 м, середнє — 1,5 — 3, довге — 3 — 6, дуже довге — понад 6 м; у кущових сортів гарбуза, кабачка і патисона стебло досягає 1 м, бічні пагони коротші 50 см або зовсім відсутні.

Листки.

У баштанних культур листки розрізняють за формою, розміром, забарвленням та опушенням. Загальним для всіх видів є те, що листкова поверхня в дорослих рослин досягає дуже великих розмірів: число листків на одній рослині кавунів може перевищувати 2000, а сумарна поверхня листків однієї рослини гарбузів іноді досягає 30 — 32 м².

Листки у кавунів сіро-зеленого, зеленого чи темно-зеленого забарвлення, довгочерешкові, без прилистків, у більшості сортів розсічені, з трьома — п'ятьма лопатями, кожна з яких розділена па дрібніші частки, в молодому віці густоопушені волосками. Трапляються сорти і з нерозсіченими листками (мал. 3). Розміщення листків у рослин кавунів, як і в інших видів рослий родини Гарбузових, чергове.

Мал..3: Основні форми листкових пластинок у кавуна:

а - з вузькими частками;

б - з широкими частками;

в - гострокінцева;

г - цілокрая

Листки у рослин динь також довгочерешкові, без прилистків, опушені, здебільшого ниркоподібні або округлі, цілокраї або з різною розсіченістю листкової пластинки (мал. 4). Краї листків зубчасті або рівні, забарвлення — від зеленого до темно-зеленого.

Мал. 4. Основні форми листкової пластинки у дині:

а — округла;

б — ниркоподібна;

в — серцеподібна;

г — серцеподібно-яйцеподібна;

д — слабколопатева;

є — лопатева

Листки у гарбузів великі, довгочерешкові, без прилистків, залежно від виду різняться за формою, забарвленням та опученням.У гарбузів великоплідних листкова пластинка ниркоподібна або слабковиїмчаста, великих розмірів, зеленого кольору.

У гарбузів твердокорих листки з п'ятьма загостреними лопатями, іноді трапляються округлої або серцеподібної форми. Забарвлення листків темно-зелене з незначною або виразною (кабачки) білою плямистістю. Тканина груба. У гарбузів мускатних листкові пластинки п'ятилопатеві, слабковиїмчасті або ниркоподібні, з білими плямами (мал. 5). Листки темно-зелені, тканина м'якша порівняно з іншими видами родини Гарбузових.

Мал. 5. Форма листків у різних видів гарбуза:

а — великоплідного;

б — твердокорого;

в — мускатного

Поиск по сайту: