Патологія сечової системи

Захворювання нирок спостерігається у 1,5-2% населення і характеризуються затяжним перебігом і високою смертністю.

Дві основні групи захворювання нирок – гломерулопатії і тубулопатії –

- набуті

- вроджені

Гломерулопатії – захворювання нирок з первинним і переважним ураженням клубочкового апарату.

В основі лежать порушення клубочкової фільтрації (гломерулонефрит, амілоїдоз нирок, діабетичний гломерулосклероз).

Тубулопатії – це захворювання, зумовлені стійкими порушеннями транспорту різних речовин у ниркових канальцях і характеризуються порушеннями концентраційної, реабсорбційної та секреторної функцій нирок (набуті – ниркова недостатність, "мієломна", "подагрична" нирка).

Гломерулонефрит – інфекційно – алергічне захворювання, яке морфологічно характеризується дифузним пошкодженням мембранних структур клубочка і клінічно проявляється олігурією, гематурією, протеїнурією, артеріальною гіпертензією і набряками.

Причини:

1. β – гемолітичний стрептокок 80% (бактеріальний);

2. дифузне ураження сполучної тканини (СЧВ, вузликовий периартеріїт), після вакцинації і серотерапії.

Патогенез: вироблення антитіл до стрептококу або до базальної мембрани клубочка. Ці комплекси пошкоджують мембрану клубочка, клубочки гинуть, розвивається ниркова недостатність.

Гострий гломерулонефрит.

Нирки при гострому гломерулонефриті набряклі. Піраміди темно-червоні, кора сіро-коричневого кольору з червоним крапом на поверхні (строката нирка).

Хронічний гломерулонефрит.

Форми:

- латентна

- гіпертензивна

- нефротична

- змішана (нефротично - гіпертензивна)

Завершується розвиток склерозом і гіалінозом капілярного клубочка. Нирки стають малими, сухими, малокрівними, зморщеними – вторинне (нефротичне) зморщення нирки.

Гостра недостатність нирок – раптове різке порушення всіх функцій нирок, в основі яких лежить некроз епітелію канальців.

Причини:

1. преренальні (різке зниження артеріального тиску, масивний гемоліз, зневоднення організму);

2. ренальні;

3. постренальні (порушення прохідності верхніх сечових шляхів).

Характерним проявом є різке зменшення виділення сечі (аж до повної анурії), внаслідок чого в організмі накопичується надмірна кількість продуктів азотистого обміну, спостерігаються розлади водно-електролітної і кислотно-основної рівноваги тощо.

Нирки збільшені, пухкі, м'які. Волокниста капсула легко відходить від них, кіркова речовина знекровлена, а ниркові піраміди наповнені кров'ю ("шокова нирка").

4 стадії:

1.початкова або шокова

2.олігоанурії (добовий діурез знижується до 300 мл)

3.відновлення діурезу

4.видужання (нормалізація рівня азоту в сечі)

Хронічна недостатність нирок – симптомокомплекс, який розвивається внаслідок поступового відмирання значної кількості нефронів при прогресуючих захворюваннях.

Морфологічно – заміщення нефронів сполучною тканиною, гіпертрофії тих нефронів, що залишились; розвивається нефросклероз (зморщені нирки).

Клінічна картина розвивається при зниженні маси діючих нефронів до 30-50% від вихідного рівня, подальше зменшення (зниження до 10%) призводить до уремії (термінальна стадія ниркової недостатності).

Причини:хронічний гломерулонефрит, хронічний пієлонефрит, туберкульоз нирок, гіпертонічна хвороба, стеноз ниркової артерії, дифузні хвороби сполучної тканини, хвороби обміну речовин (цукровий діабет, подагра), сечокам'яна хвороба, гідронефроз, уродженні аномалії.

Основні прояви ХНН зумовлені передусім азотемією, яка визиває інтоксикацією організму – відсутність апетиту, блювання, пронос, зниження маси тіла, загальна слабкість, головний біль, апатія, порушення смаку, слуху, свербіння шкіри, поліневрит, розлад дихання, анемія, уремічний перикардит, міокардит, плеврит, артрит, судоми, кома.

У початкові стадії діурез підвищується, у термінальній стадії – олігурія, зниження в крові вмісту калію та кальцію – остеодистрофія та остеомаляція.

Поиск по сайту: