|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Пит.. 4 Джерела цив. процесуального праваНайчастіше під джерелами права розуміються ті форми, в яких закріплюються загальнообов'язкові правила поведінки (тобто правові норми, які, власне, складають об'єктивне юридичне право). Джерело права – це зовнішня форма вираження правових норм. Походження самого цього терміну пов'язують із працями Тита Лівія, який, вказуючи у своїй історії Риму на закони XII таблиць, сказав, що ці закони становлять джерело всього публічного і приватного права. Якщ говорити про джерела права в загальному то: в теорії права прийнято виділяти 4 форми виразу права: - Правовий звичай -Нормативно-правовий договір; -судовий прецедент. нормативно-правовий акт; Можна дати такі визначеня: Пр. звичай – це норма позитивного права, що виникла самостійно, без державно-владної волі чи санкції з боку держави, з правосвідомості всього народу або певних суспільних груп та набула юридичної сили в результаті тривалого застосування її, як обов'язкової. На нинішній день правовий звичай має доволі обмежене коло застосування. Це пояснюється двома причинами:По-перше, цілий ряд правових звичаїв знаходять своє закріплення у чинному законодавстві і перестають відігравати роль власне правового звичаю, перетворюючись в норми права, закріплені в нормативно-правових актах. По-друге, при розвинутій законодавчій системі потреба правового регулювання, зміни у існуючих правових відносинах оперативно знаходять відповідну реакцію з боку законодавчої влади, не даючи можливості сформуватися правовому звичаю. Що стосується договору то, у правовому житті є два види договорів: договори-угоди та нормативні договори, і лише останні вважаються джерелом права. Відмінність між цими договорами полягає у наступному: По-перше, при першому договорі кожна зі сторін бажає свого результату, наприклад договір купівлі-продажу – одна сторона бажає продати, друга купити певну річ; в нормативному ж договорі обидві сторони бажають одного – встановити спільну норму;По-друге, у першому випадку мотиви в обидвох сторін різні, в другому – один і той самий мотив – свідомість потреби певної правової норми; По-третє, договір-угода творить тільки правовідношення, нормативний договір створює об'єктивну правову норму. Судовий, або адміністративний прецедент – це рішення конкретної юридичної справи, що виносить судовий чи інший компетентний орган держави (посадова особа) і яке стає обов'язковим для вирішення подібних справ у майбутньому. Юридичний прецедент застосовується тоді, коли мають місце прогалини у правовому регулюванні чи є потреба в юридичній кваліфікації конкретних обставин, а за судом чи іншим органом держави визнається право нормотворчості, тобто офі. формулювання правових норм. Судовий прецедент як джерело права притаманний англосаксонській правовій системі. Судовий прецедент в Україні: - Відповідно до „Про судоустрій та ст.. с” від Верховний Суд України дає судам роз’яснення з питань застосування законодавства- Вищі спеціалізовані суди дають спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства.- Рішення Конституційного Суду. Ст. 150 Конституції України: до повноважень Конституційного Суду належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Основ. же ДЖЕРЕЛОМ права в тому числі і ЦИВ.-ПР. ПР. УКР. Є НОРМ.-ПРАВОВИЙ АКТ. Тобто, акт зак., яким є рішення компетентного суб’єкта права прийняте в односторонньому вольовому порядку, яке встановлює, змінює або припиняє цив-пр права та обов’язки. Такими актами є нор- акти, в яких закріплені правила поведінки, що врегул. порядок ор-ції здійснення правосуддя. Ними, зокрема є: КУ (норми прямої дії ст..8); ЦПК (де встановл – підсудність…., порядок здійснення правос., проц. строки…, судові витрати..тобто ВСЕ..); ЗУ «про міжнародне приватне право» (якщо між.д. (згода на об…. ВРУ) передб. Інші правила ніж ЦПК – застос. Міжн). ЦК (визначення осіб, які можуть звертатися до суду (напр.. дієзд,) (порядок захисту цмв. прав (напр.. самозахист, судом, органами МС….) СК (порядок усиновлення, позбавлення батьківських прав) КЗпП (підвідомчість трудових спорів; КТМ (комісії по тр спорах). ЖК, СК – (у житловій сфері, детально – земл)., а також ЗУ: «судоустрій..» - яким судам, підвідомчість… «про прокуратуру»- у випадках вст.законом прокурор захищає пр.і св. громад, держави.. «адвокатуру»- згідно КУ та ЗУ кожен має право на правову допомогу… «про зах. прав споживачів» - детально умови, порядок, «Про виконавче провадження»( як, виконавчий лист..) Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950р). ЗУ про судовий збір - порядок, сплати, розміри, звільнення від сплати.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |