Паронімія. Омонімія

Па­ронімічні відношення подекуди перетворюються на проблеми правильного слово­вживання, культури усного і писемного мовлення.

Паронімами (гр. рarа — біля, поряд + óпута — ім'я) називають­ся слова, утворені від одного й того ж кореня за допомогою різних афіксів і вживані в лексичній системі мови з різними значеннями.

Крім того, паронімам властива і така суттєво важлива супровідна ознака, як належність до одного й того ж лексико-граматичного класу слів (частини мови). Наприклад: ділянка - земельна площа; частина якої-небудь території; галузь, сфера діяльності (ділянка лісу або землі; ділянка політичної бороть­би)

Пароніми об'єднуються в патронімічні ряди з різною кіль­кістю слів.

За характером смислових зв’язків пароніми поділяються на кілька груп:

І. Синонімічні: важкий – тяжкий, привабливий – принадливий

ІІ. Антонімічні: прогрес – регрес, еміграція – імміграція, адресат – адресант, кепський – лепський, експорт – імпорт

ІІІ. Що мають семантичну близькість: вирізнятися – відрізнятися, витрати – затрати, дефектний – дефективний, ефектний - ефективний

ІV. Тематичні: абонемент – абонент, пам’ятка- пам’ятник, калина – малина, суниці – полуниці

Звукова відмінність між паронімами можлива на початку слова (гамувати – тамувати, линути – ринути), всередині (варта – вахта, промінь – пломінь) і в кінці (гриб – грип).

Паронімія може створюватися відсутністю одного чи кількох звуків у одного з членів паронімічної групи (талан – талант, роман – романс, вовна – бавовна)

Основу паронімії становлять слова з певними семантичним зв’язками. Але в паронімічні стосунки вступають і лексеми, відмінні значенням: воля – доля, додолу – додому, верес – вереск.

Зважаючи на ступінь звукової близькості паронімію поділяють на максимальну (калина –малина, коса – роса) та мінімальну (сплеск – блиск).

Паронімія в медичній лексиці. Серед паронімів, що зустрічаються в медичній лексиці виділяють дві групи:

- суто медичні пароніми

- міжгалузеві пароніми, тобто медичні терміни, паронімами яких є терміни з інших галузей науки.

Суто медичні пароніми:

Подразнення — роздратування

Подразнення — термін фізіологічний, що означає два поняття. Насамперед — це вплив якогось чинника чи речовини на організм або на окремий орган, тканини, клітини, внаслідок чого виникають біль, свербіж, запалення або якась інша специфічна реакція. І.П.Павлов та його співробітники показали, що процес збудження в корі великих півкуль головного мозку розвивається залежно від сили подразника («Медичний вісник»).

Подразнення також означає стан запалення, почервоніння внаслідок дії на шкіру або слизову оболонку якихось чинників. За останні дні подразнення на руці хворого зменшилося.

Роздратування — це стан гострого нервового збудження, почуття гніву, невдоволення, досади.

Отже, коли йдеться про фізіологічні процеси, неправильно вживати слово «роздратування», треба — «подразнення».

Апендикс — апендицит

Апендикс — червоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких тварин: здоровий апендикс.

Апендицит — запалення апендикса: хронічний апендицит, хворіти на апендицит.

Гамувати — тамувати

Гамувати — послаблювати, зменшувати вияв чого-небудь; заспокоювати, втихомирювати: гамувати стукіт серця, хвилювання.

Тамувати — зупиняти, стримувати плин, рух чого-небудь, не давати чому-небудь виявитися повною мірою: тамувати кров, біль, кашель, плач, сміх, стогін, страх, подих, спрагу.

До міжгалузевих термінів відносять:

Шкірний — шкіряний

Шкірний — який стосується шкіри — зовнішнього покриву людини і тварин, пов'язаний з хворобами шкіри: шкірні рецептори, шкірні захворювання.

Шкіряний — виготовлений зі шкіри, оздоблений шкірою: шкіряний футляр, шкіряна промисловість.

Дренажувати — дренувати

Дренажувати — виводити з порожнини тіла, рани гній, рідину за допомогою певного пристосування.

Дренувати — провадити осушування ґрунту за допомогою системи траншей, підземних труб, канав, каналів.

Омонімія як лексико-семантичне явище характеризується тим, що для позначення абсолютно різних предметів позамовної дійсності ви­користовується один і той же форматив, тобто матеріальне виражен­ня словесного знака.

Отже, омонімами (від гр. δμόνυμος — однойменний) — слова або форми слів, що звучать і пишуться однаково, але мають різне значення.

Наприклад: лава-1 (дошка на стояках, на яку сі­дають або кладуть що-небудь, ослін; парта),

рація-1 (пересувна радіостанція),

рація-2 (розумна підстава, обґрунтування чого-небудь);

Види омонімів. Повні, часткові (омоформи, омофони, омографи)

Омонімію треба відрізняти від багатозначності. Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного в значенні між собою не мають (склад – приміщення і склад – фонетична одиниця мови), а багатозначні слова пов’язані між собою значенням, до того ж одне з цих значень є вихідним, прямим, а інші – вторинним: книжка – 1. зброшурована в од­не ціле й оправлена певна кількість друкованих або рукопис­них аркушів (пряме значення); 2. чималий за обсягом твір, на­друкований окремим виданням; 3. якийсь документ у вигляді зшитих аркушів; одна з великих частин літературного твору …

У тлумачних словниках багатозначні слова знаходяться в одній словниковій статті під різними цифрами, а омоніми подаються як різні словникові статті з цифровим знаком праворуч.

Яко­юсь мірою допомагає розмежувати омонімію й полісемію під­ставляння антонімів та творення похідних слів.

Напр., гучний у словосполученнях гучні струни, гучний голос, гучна вечірка, гуч­на мова скрізь можна замінити на тихий. Отже, це багатознач­не слово.

Основним мірилом розрізнення бага­тозначності й омонімії є зміст слова, співвіднесеність його з дій­сністю, наявність внутрішнього семантичного зв'язку.

Багатозначність – це тотожність слова при наявності в нього двох або більшої кількості виразно відмінних значень,

а омонімія – зовнішній збіг за звуковою оболонкою різних слів

( красуватися - виділятися красою 1. вабити зір, виділятися красою; 2. пишатися; 3. покриватися цвітом – багатозначне слово;

стан – 1. тулуб людини; 2. стоянка, табір, місце тимчасового розташування; 3. обставини, умови, ситуація – омоніми).

Поиск по сайту: