Грижі /кили/ живота

Грижею живота називають ви­пинання парієтальної очеревини з наступним виходжен­ням нутрощів через природжені або набуті дефекти че­ревної стінки.

(Слайд) Виникнення гриж пов'язане з багатьма.факторами. Поряд з наявністю слабких місць черевної стінки — ка­налів, щілин та ін.— мають значення підвищення внут­рішньочеревного тиску, підняття ваги, травми черевної стінки, вікові зміни тканин і природжені фактори.

Природжені грижі відмічаються в ділянці пахового каналу у дітей в зв'язку з відсутністю або неповним зарощенням вагінального відростка очеревини.

Розрізняють зовнішні і внутрішні грижі живота. Зов­нішні грижі найчастіше спостерігаються в ділянках па­хових, стегнових каналів, пупка і білої лінії живота, рід­ше — в ділянці попереку, затульного каналу, спігелієвої лінії, промежини й сідниць.

Внутрішні грижі — це випинання внутрішніх органів у різні природжені та набуті кармани черевної порожни­ни, дефекти брижі і сальника. Вони трапляються дуже рідко і звичайно клінічне виявляються при защемленні внутрішніх органів.

Грижа складається з грижового мішка, грижового вмісту і грижових воріт. Грижовий мішок містить парієтальну очеревину і грижові оболонки, грижовим вмістом найчастіше є петлі тонких і товстих кишок, сальник, рід­ше — сечовий міхур, маткові труби і матка, червоподіб­ний відросток, дивертикул Меккеля та інші органи. Гри­жовими воротами називають дефект у м'язах і апоневрозі черевної стінки, через який виходить грижовий мішок.

Розрізняють вільні, вправлювані грижі, вміст яких вільно вправляється в черевну порожнину, і невправлювані, вміст яких внаслідок зрощень вправити в черевну порожнину без операції не вдається.

Ковзними грижами називають такі, при яких одну із стінок грижового мішка утворює стінка сечового міхура, сліпої кишки та інших органів, частково вкритихочеревиною або без очеревинного покриву.

Грижі поділяють на початкові, канальні, які розмі­щуються в товщі черевної стінки, і повні, які виходять під шкіру. Вони можуть досягати дуже значних розмі­рів, і тоді їх називають величезними грижами.

Суб'єктивним проявом неускладнених гриж в місце­вий біль, який посилюється при ходінні і фізичному на­вантаженні, іноді запор, часте сечовипускання диспепсичні розлади.

Об'єктивною ознакою грижі є еластичне випинання, яке збільшується при натужуванні і вправляється в че­ревну порожнину (при вільних грижах).

При пальцьовому дослідженні після вправлення гри­жі визначаються грижові ворота і симптом кашльового поштовху (поштовхоподібні рухи при кашлі).

Якщо в грижовому мішку є порожнистийорган, перкуторно виявляється тимпанічний звук; якщо кишкова петля — під час аускультації вислухуються кишкові шуми.

Пахові грижі утворюються в ді­лянці пахового каналу, який зверху обмежений нижнім краєм внутрішнього косого і поперечного м'язів, знизу — паховою зв'язкою, ззаду — поперечною фасцією і спере­ду — апоневрозом зовнішнього косого м'яза живота. Па­ховий канал має два отвори: внутрішній і зовнішній. Пахові грижі частіше спостерігаються у чоловіків; вони бувають косими і прямими. Косі пахові грижі виходять через внутрішній отвір пахового каналу, спускаються за ходом його і через зовнішній отвір виходять під шкіру й далі в калитку (пахово-калиткові грижі).

Прямі пахові грижі виходять через медіальну пахову ямку, у чоловіків вони розміщуються досередини від сім'яного канатика. Ці грижі містяться під шкірою біля зовнішнього отвору пахового каналу, мають круглу або овальну форму і навіть при значних розмірах у мошонку не опускаються. Прямі пахові грижі розвиваються у чо­ловіків переважно в літньому і старечому віці внаслідок розслаблення черевної стінки. В дитячому віці трапляю­ться косі пахові грижі, головним чином у хлопчиків, ча­сто природженого характеру, на грунті незрощення вагінального відростка очеревини. При природжених па­хових грижах порожнина грижового мішка сполучається з серозною порожниною, в якій міститься яєчко.

Стегнові грижі утворюються в ділянці стегнового каналу, який розміщений під паховою зв'язкою, досередини від стегнової вени. Стегнові грижі спостерігаються переважно у жінок, що пов'язано з біль­шою шириною тазового кільця. Містяться вони нижче внутрішньої половини пахової зв'язки й виходять на стегно у вигляді випинання круглої форми, яке збільшу­ється при натужуванні. Випинання має еластичну кон­систенцію, зникає при горизонтальному положенні хво­рого.

У початковій стадії та в хворих, з надмір­ним відкладенням жирової основи, діагностувати стег­нові грижі важко. В цих випадках слід пам’ятати, що при стегнових грижах хворі скаржаться на біль у верх­ній частині стегна, розлади функції кишок, іноді часте сечовипускання. Стегнові грижі внаслідок вузькості грижових воріт часто защемлюються, нерідко трапляє­ться пристінкове защемлення петлі тонких кишок.

Слід диференціювати стегнові грижі від запалення лімфатичних вузлів, натічних туберкульозних абсцесів, ліпом та інших пухлин, що розміщуються під паховою зв'язкою.

Пупкові грижі виникають часті­ше у дітей і жінок, які багато разів родили. У дітей розрізняють природжені грижі пупкового канатика і набуті пупкові грижі,Природжені грижі пупкового канатика належать до дефектів розвитку. Вони розвиваються у зв'язку з за­тримкою формування передньої черевної стінки в ембрі­ональному періоді. Грижі бувають різних розмірів, ма­ють кулясту форму. Внаслідок відсутності очеревинного покриву нутрощі вкриті амніоном.

Пупкові грижі у дітей перших років життя розвива­ються при недостатньому закритті пупкового кільця, в результаті кашлю, запору, порушення живлення. Грижі звичайно бувають невеликих розмірів і вільно вправляються.

Дітям показане консервативне лікування: стягування пупка смужками липкого пластиру, застосування пілота з вати і марлі. Треба обов'язково лікувати супровідні захворювання легень, травного каналу, рекомендується носіння бандажа, а також загальнозміцнювальна тера­пія.

Пупкові грижі у дорослих можуть бути різних розмі­рів, іноді досягають значної величини, часто не піддаю­ться вправленню. Нерідко відмічається защемлення сальника і кишкових петель.

Грижі білої лінії найчастіше бувають невеликих розмірів, розміщуються в надчерев­ній ділянці. Вони розвиваються внаслідок підвищення внутрішньочеревного тиску і виходження передочеревин­ного жиру через щілини в апоневрозі..

Грижі рідко досягають значних розмірів, звичайно пальпуються у вигляді невеликого еластичного випи­нання.

Післяопераційні грижі. Після операцій на органах черевної порожнини з приводу різних захворювань і ушкоджень можуть розвинутися післяопераційні грижі. Вони виникають внаслідок дефектів при зашиванні че­ревної стінки (рідке накладення або прорізування швів та ін.) і наступного розходження швів при порушенні післяопераційного режиму, зокрема при передчасному вставанні, а також при напружуванні, кашлі і сповіль­неній регенерації.

Грижі можуть виникати в різні строки після операції у зв'язку з важкою фізичною працею, підняттям ваги і підвищенням внутрішньочеревного тиску (при захворю­ваннях легень, сечової системи, запорі тощо).

Грижі локалізуються в ділянці післяопераційного рубця і бувають спочатку незначними, поступово збіль­шуються і досягають величезних розмірів у зв'язку з ви­ходженням петель кишок в грижовий мішок.

Діагноз післяопераційної грижі ставиться на підставі дефекту в ділянці післяопераційного рубця (грижових воріт, який легше пальпувати в горизонтальному положенні хворого. Післяопераційні грижі нерідко не вдається вправити. Воничасто защемлюються.

Рідкісні види черевних гриж. До рідкісних видів черевних гриж належать поперекові, промежини, затульні, сідничні, бокові і діафрагмальні.

Діафрагмальні грижі бувають істинними і несправжніми. Останні виникають при недорозвиненні або розривах діафрагми. У зв'язку з дефектом у діафрагмі може статися переміщення нутрощів, найчастіше шлунка і кишок, в грудну порожнину із защемленням в отворі діафрагми.

При наявності діафрагмальних гриж хворі скаржать­ся на біль у ділянці грудної клітки, нудоту, нерідко блюванні і на утруднення під час проходження їжі.

Діагноз ставиться при рентгенологічному дослідженні.

Профілактика гриж полягає в систематичних заняттях фізкультурою, правильному працевлаштуванні і за­бороні значних фізичних навантажень без попереднього тренування. Треба нормалізувати діяльність кишок.

Запобігання післяопераційним грижам включав ста­ранне зашивання операційних ран, правильне післяопе­раційне лікування й обмеження фізичних навантажень після операції.

Лікування гриж оперативне, якщо немає проти­показань. Операція провадиться під місцевою анестезією у маленьких дітей і при великих післяопераційних гри­жах вдаються до загального знеболювання.

Операція полягає у виділенні й видаленні грижового мішка і пластичному закритті грижових воріт. При знач­них дефектах черевної стінки застосовують алопластику лавсановою або капроновою тканиною. Протипоказання до видалення гриж обмежені (декомпенсація серця, тяж­кі форми туберкульозу, тяжкі захворювання нирок і пе­чінки та ін.).

Поиск по сайту: