Історичні передумови виникнення ревізіонізму

СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНІ ЕКОНОМІЧНІ КОНЦЕПЦІЇ

Не обов'язково бути марксистом, щоб вірити у соціалізм.

М. Блауг

Сучасне суспільство — не твердий кристал, а організм, здатний до змін і розвитку. Е. Бернштейн

Історичні передумови виникнення ревізіонізму

Соціал-демократичний напрям економічної думки зародився у 60-ті рр. XIX ст. і з того часу пройшов складну еволюцію, по­в'язану з численними теоретико-ідеологічними та організаційни­ми розколами. Наприкінці XIX — початку XX ст. у європейській соціал-демократії незаперечним було панування марксистської доктрини. Водночас нові реалії соціально-економічного розвит­ку, пов'язані з еволюційними змінами капіталізму, сприяли пе­регляду марксистського учення та ідейно-теоретичному розмежу­ванню соціал-демократії.

Найважливіші передумови виникнення ревізіонізму (від лат. геиізіо — перегляд):

1. Подальша еволюція капіталізму, зумовлена науково-тех­нічними зрушеннями та промисловим піднесенням роз­винених країн світу у 80 — 90-ті рр. XIX ст. Реальні зміни економіки західних країн не підтверджували сформульовану К. Марксом історичну тенденцію капіталі­стичного нагромадження, пов'язану з витісненням дрібного виробництва, погіршенням становища трудящих, зростанням безробіття та злиденності широких мас населення.

2. Поліпшення становища робітничого класу, зростання част­ки дрібних власників, кваліфікованих робітників і служ­бовців; створення умов для поліпшення якості життя та збільшення чисельності середнього класу. Практика запе­речувала виявлену К. Марксом тенденцію до спрощення соці­альної структури суспільства та формування двох внутріш­ньо єдиних класів. Багатоманітність та складність соціаль­но-економічного розвитку не були зведені нанівець процеса­ми концентрації та централізації капіталу. Подальша ево­люція ринкової економіки демонструвала зростання дифе­ренціації господарського життя, ускладнення системи гос­подарюючих суб'єктів, їх потреб та інтересів, збереження самостійного значення середніх верств, посилення внутріш­ньої диференціації робітничого класу тощо.

3. Розвиток інститутів політичної демократії, парламен­таризму, посилення впливу робітничого та профспілко­вого руху, зростання його результативності. Еволюційні зміни капіталізму у кінці XIX — на початку XX ст. умож­ливлювали поступове реформування соціально-економічних відносин на шляху "соціального партнерства". У багатьох країнах у цей період соціал-демократичні партії досягли пар­ламентських успіхів, інтенсивно розвивався профспілковий рух, розроблялись та реалізувались на практиці основи соці­альної політики провідних європейських держав. Нові явища суспільного життя потребували адекватного те­оретичного осмислення, яке вплинуло на еволюцію соціа­лістичної економічної думки. Були започатковані нові кон­цепції, позбавлені радикалізму марксистського учення і спрямовані на обґрунтування необхідності перебудови капі­талістичного устрою на засадах його поступового реформу­вання.

Мої спостереження за розвитком капіталізму в Європі, зроб­лені з дня смерті Маркса, і особливо з початку поточного сто­ліття, засвідчують, що капіталізм — гнучка суспільна формація, яка реагує на соціальну боротьбу, видозмінюється, гуманізуєть­ся і рухається в бік сприйняття і адаптації окремих ідей соціаліз­му. Якщо це так, то могильник йому не знадобиться. У будь-якому випадку в нього принадне майбутнє. Хижацький національ­ний, хижацький міжнародний, ліберальний з елементами демо­кратії, ліберально-демократичний, гуманно-демократичний з роз­винутою системою соціального захисту —ось можливі етапи ево­люції капіталізму. Г.В. Плеханов