Геоекологічна ситуація в Країні

Геоекологічна ситуація в Україні за багатьма показниками оцінюється як кризова і продовжує погіршуватися в процесі нераціональної господарської діяльності, зокрема техногенного впливу. На це також накладаються екстремальні прояви природних процесів (стихійних лих) у різні пори року: повені, посухи, зсуви, сейсмічні явища, осідання, селі, снігові лавини та ін.

Сучасний стан навколишнього природного середовища є наслідком тривалої господарської діяльності, яка проводилася без урахування екологічних вимог. В Україні розвивалися переважно сировинно-видобувні галузі промисловості, які є екологічно небезпечними. Територіальна організація промислового виробництва, його технологія залишаються недосконалими. Маса накопичених промислових відходів оцінюється у 25 млрд. т, а зайнята ними площа — 130 тис. га. Землеробське освоєння і розораність сільськогосподарських угідь в Україні найбільша порівняно з розвинутими країнами світу. Площа орних земель у лісостеповій і степовій зонах становить 85-90% сільськогосподарських угідь. Нераціональне господарювання супроводжується зменшенням родючості ґрунтів, їх ерозією та пересушенням. Надмірно забрудненими є річки, озера, водосховища, моря, підземні води, атмосферне повітря, ґрунти, збіднюються рослинний покрив і тваринний світ, ландшафти. Тому вивчення і аналіз екологічної ситуації, що склалася в Україні, є важливим державним завданням.

- Нормативно-правові акти з питань охорони природи

Прояснює ситуацію із забрудненням території України карта «Геоекологічна ситуація». За результатами вивчення забрудненості повітря, води, ґрунту умови проживання населення класифікуються як: катастрофічні, напружені, погіршені, задовільні, помірно спри­ятливі, сприятливі. В цілому на території України можна виділити такі ареали:

1) відносно комфортні екологічні території з незначним перевищенням допустимих нормативів забруднення;

2) екологіч­но некомфортні території з перевищенням допустимих нормативів;

3) екологічно дискомфортні території зі значним перевищенням до­пустимих нормативів.

Аналіз карти дозволяє зробити висновки, що території екологічної катастрофи охоплюють понад 15 % території країни. Це 30-ти км зона Чорнобильської АЕС, північна частина Криму, частина Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Миколаївської, Херсонської, Запо­різької, Кіровоградської, Чернівецької областей.

Однією з найголовніших причин кризової екологічної ситуації в Україні є забрудненість її навколишнього середовища.

Атмосфера завжди містить домішки природного та антропогенного походження. Основними забруднювачами є гази та тверді частин­ки. При цьому частка газів складає 90 %, а тверді частинки — 10 % від всієї маси забруднювачів. До природних забруднювачів належать пилові бурі, виверження вулканів, космічний пил тощо. Джерела антропогенного забруднення — теплоелектростанції (сірчистий та вуг­лекислий гази), металургійні підприємства (викидають оксиди азоту, сірководень, сірковуглець, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, ртуть, миш’як), хімічні, цементні заводи та інші підприємства.

Внаслідок господарської діяльності зменшуються запаси та по­гіршується якість

підземних вод. Їх інтенсивне використання для промислових потреб, зрошення, відкачування в шахтах призвели до значних і глибоких просідань гірських порід у Кривбасі, Західному Донбасі, в долині Сіверського Дінця, на територіях Криму, Запорізької області. Водночас збільшується вміст у підземних водах солей важких металів, органічних речовин, нафтопродуктів, нітратів, пестицидів, підвищується їх загальна мінералізація.

Особливо погіршується якість підземних вод в економічно роз­винутих районах, у районах інтенсивного сільськогосподарського виробництва, розміщення військових частин і об’єктів військово-про­мислового комплексу. Значна зміна концентрацій розчиненого кисню найбільш характерна для поверхневої і придонної частин Дніпровсько-Бузького лиману, північно-західної частини Чорного моря (Сухого лиману і порту Одеса), Азовського моря (порт Маріуполь).

Води Чорного моря найбільш забруднені міддю, ртуттю, марган­цем, цинком, нікелем, але їх середні річні концентрації не переви­щують ГДК (за винятком Ялтинської і Гурзуфської заток).

В Україні існує проблема виснаження та забруднення ґрунтів. Вна­слідок науково необґрунтованих меліоративних заходів відбувається перезволоження, заболочування, засолення, закислення, висушування, водна і вітрова ерозія ґрунтів. Недосконалі технології використання хімічних добрив та засобів боротьби з шкідниками порушують хіміч­ний баланс в ґрунтах, збільшується концентрація хімічних речовин у рослинах, що призводить до отруєння тварин та людей. Ґрунти забруднюються також промисловими викидами підприємств. Значні земельні площі зайняті звалищами побутових та промислових від­ходів. Одним з найбільших забруднювачів ґрунтів є гірничодобувна промисловість, у результаті діяльності якої виникають антропогенні форми рельєфу — терикони, що складають з відходів.

Поиск по сайту: