|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Поняття, предмет і джерела права соціального забезпеченняТема. Основи права соціального забезпечення 1. Поняття, предмет і джерела права соціального забезпечення. 2. Правові основи загальнообов’язкового соціального страхування 3. Трудовий стаж та вислуга років. 4 Пенсійне забезпечення 5. Допомоги із соціального забезпечення. 6. Соціальний захист ветеранів війни. 7. Державна соціальна підтримка сім’ї, материнства й дитинства 8. Соціальний захист постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Література: Коровіна Л.Д. Основи правознавства, 2008 р
Поняття, предмет і джерела права соціального забезпечення. Право соціального забезпечення — це система правових норм, які регулюють відносини щодо забезпечення громадян у старості, у разі непрацездатності, відносини материнства та дитинства, державної допомоги сім’ї, а також тісно пов’язані з ними процедурні та процесуальні відносини. Кожній галузі права притаманні стійкі ознаки: особливий предмет регулювання і метод. Крім цього, в юридичній літературі підкреслюється і третя ознака, яку можна назвати суб’єктивною — заінтересованість суспільства у становленні і розвитку системи правових норм як галузі права. До предмета правового регулювання права соціального забезпечення входять три основні групи суспільних відносин: майнові, управлінські, охоронні. Проте головне місце серед них відводиться майновим відносинам, тобто таким, що пов’язані з наданням фізичним особам різних видів забезпечення. Метод права соціального забезпечення є комбінацією кількох способів регулювання: Ø влади і підпорядкування; Ø юридичної рівності; Ø дозволу (право вибирати той чи інший вид соціального забезпечення); Ø наказу (щодо платників податків); Ø заборони (забороняється використовувати кошти Пенсійного фонду не за призначенням). Види соціального забезпечення: 1) пенсії; 2) соціальна допомога (наприклад, державна допомога сім’ям з дітьми); 3) пільги (надання права безкоштовного проїзду в громадському транспорті окремим категоріям громадян); 4) утримання непрацездатних громадян у будинках для старих та інвалідів. Соціальне забезпечення здійснюється за рахунок спеціальних фондів державного бюджету. Пенсії — це щомісячні виплати громадянам із спеціальних фондів у випадках старості, інвалідності, вислуги років, втрати годувальника. Допомоги — це всі інші (крім пенсій) грошові виплати громадянам у випадках, передбачених законом. Допомоги можна класифікувати за періодичністю виплат (одноразові та регулярні), за їх метою (в разі тимчасової непрацездатності, при народженні дитини і т. д.). Третім видом соціального забезпечення є соціальні послуги та пільги побутового характеру, до яких законодавство відносить оплату житлово-комунальних послуг, проїзд на транспорті, санаторно-курортне, медичне обслуговування і лікування, професійну реабілітацію інвалідів, допомогу сім’ям з дітьми, соціальні послуги ветеранам війни, військової служби, «чорнобильцям». Джерела права соціального забезпечення. Основним нормативно-правовим актом, що встановлює право громадян на соціальний захист, є Конституція України, Закони, підзаконні акти. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |