Соціальний захист постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи

Чорнобильська катастрофа створила на значній території України небезпечну для здоров’я людей і навколишнього середовища радіаційну обстановку. З метою зменшення дії радіаційного опромінення на здоров’я людини та на екологічні системи законодавство закріплює та гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій.

До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.

Залежно від рівня забруднення ґрунтів ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19.12.91 визначає такі зони радіоактивно забруднених територій: зона відчуження — територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 р.; зона безумовного (обов’язкового) відселення; зона гарантованого добровільного відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю. Межі зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної комісії радіаційного захисту населення України, Академії Наук України, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства сільського господарства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Населення, яке проживає у зоні безумовного відселення, підлягає обов’язковому відселенню.

Кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об’єктивної інформації про радіаційну обстановку самостійно приймати рішення про дальше проживання на цій території чи відселення.

Громадянам, які прийняли рішення про виїзд, створюються умови для відселення. Відселення та самостійне переселення дозволяється лише у зони, які не віднесені до зон радіоактивно забруднених територій.

Особам, які проживали чи проживають та які працювали в 1—4 зонах законодавством надано особливого статусу.

Особами, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (ст. 9 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19.12.91), є учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; потерпілі від Чорнобильської катастрофи.

Учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків: у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження; які проводили евакуацію людей і майна з цієї зони; які були тимчасово направлені або відряджені у 1986—1990 рр. для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ, організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості; які працювали не менше 14 календарних днів на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки.

Потерпілі від Чорнобильської катастрофи — це громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи: евакуйовані із зони відчуження, відселені із зон безумовного та гарантованого добровільного відселення; особи, які постійно проживали в 2-й та 3-й зонах на день аварії або прожили за станом на 01.01.93 в 2-й зоні не менше двох років, в 3-й зоні не менше 3 років та відселені або самостійно переселилися з них; особи, які постійно проживають, працюють або навчаються у 2-й, 3-й зонах за умови, що вони за станом на 01.01.93 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у 2-й зоні 2 роки, у 3-й зоні 3 роки; особи, які постійно проживають, працюють або навчаються у 4-й зоні за умови, що вони за станом на 01.01.93 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у 4-й зоні 4 роки; особи, які працювали з моменту аварії до 01.07.86 не менше 14 календарних днів або не менше 3 місяців протягом 1986—1987 рр. за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовим завданням.

Для встановлення пільг і компенсацій для осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, визначаються чотири категорії постраждалих, про що вже йшлося (ст. 14). Всі громадяни, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до встановлених категорій мають право на пільги та компенсації, передбачені ст. 20—24 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Загальними пільгами є: безплатне придбання ліків за рецептами лікарів; безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них); позачергове щорічне надання пільгових санаторно-курортних путівок; переважне право залишення на роботі при реорганізації виробництва; знижка плати за житло в розмірі 50 % (для І та ІІ категорій); безкоштовне користування всіма видами міського та міжміського транспорту (крім таксі, в якому менше 9 посадочних місць) (ліквідатори І та ІІ категорій); пільгове встановлення та користування телефоном (для І категорії, для сімей, які мають дитину-інваліда, якщо інвалідність пов’язана з Чорнобильською катастрофою); вступ поза конкурсом до вищих навчальних закладів, професійних навчально-виховних закладів з обов’язковим наданням гуртожитку на час навчання для тих, хто не має житла; позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення та ін.

Ст. 30 визначає пільги для потерпілих дітей та їх батьків.

Громадяни, які евакуйовані або відселені (відселяються), безплатно забезпечуються житлом, як правило, у спеціально збудованих для них селищах, будинках, квартирах. Особи, які після відселення або самостійного переселення повернулися на території радіоактивного забруднення, права на повторне одержання житла не мають.

Відповідно до ст. 37 громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачуються компенсації у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва (30, 40, 50 % мінімальної зарплати відповідно до зони). Працюючим на територіях радіоактивного забруднення провадиться доплата (три, дві, одна мінімальні зарплати). Громадянам, які відмовляються переселятися із зон обов’язкового відселення у побудоване для них житло, у період їх подальшого проживання в радіактивно забруднених зонах виплата пільг та компенсацій припиняється.

Поиск по сайту: