Регламентація питань захисту соціальних, економічних та культурних прав і свобод людини і громадянина

Заєць Жанни IV курс 9 група

(частина 1)

Однією із найважливіших проблем сучасного суспільного розвитку є питання взаємовідносин держави і громадянина шляхом формування ефективних національних та міжнародних механізмів захисту прав і свобод людини. адже наявність чи відсутність основних прав і свобод людини та громадянина виступає найбільш яскравим показником ступеня розвитку громадянського суспільства, побудови правової держави. Міжнародною спільнотою, у тому числі й за участі України, було розроблено і прийнято цілу низку міжнародних договорів, конвенцій та пактів, спрямованих на гарантування та забезпечення усього спектра прав і свобод людини, які стали частиною національного законодавства України. Особливе місце в системі прав людини, які підлягають міжнародній охороні та захисту, посідають економічні, соціальні та культурні права.

У вітчизняній правовій науці, а також у дослідженнях багатьох міжнародних правників зустрічається думка про те, що провідними й базовими правами людини, які потребують першочергового захисту, є громадянські і політичні права. Цим самим невиправдано звужуються значення і роль економічних, соціальних і культурних прав, які розглядаються як факультативні або навіть другорядні. Аналізуючи проблеми та виклики, що стоять перед людством у XXI столітті, слід підкреслити, що захист саме економічних, соціальних та культурних прав людини набуває все більшого значення.

На думку Верланова С.О., в цілому в юридичні науці напрацьовано три основні підходи до визначення сутності аналізованої групи прав людини:

1) класичний підхід, що не визнає економічні, соціальні та культурні права як суб'єктивні, а розглядає їх як певні ідеали, декларації, принципи. Ці права не підлягають судовому захисту, на відміну від громадянських та політичних прав людини. У працях науковців нерідко зустрічається твердження про те, що держави забезпечують економічні, соціальні та культурні права людини, виходячи з об'єктивної можливості та економічного розвитку держави тощо. Це зумовлює відсутність дієвих та ефективних механізмів захисту порушених економічних, соціальних і культурних прав на міжнародному рівні;

2) соціалістичний підхід, за яким економічні та соціальні права є визначальними, а громадянські та політичні розглядаються як похідні від них. Цьому сприяло домінування марксистсько-ленінської ідеології щодо визнання праці основним правом і обов'язком громадянина, що закріплювалося на конституційному рівні.

3) синтетичний підхід, згідно з яким усі види прав людини є універсальними, неподільними та невід'ємними.

Необхідно зауважити, що класичний підхід до розуміння економічних, соціальних та культурних прав властивий для природно-правового праворозуміння, у той час як соціалістичний – для позитивізму. Провідником універсального синтетичного підходу до розуміння сутності та правової природи економічних, соціальних та культурних прав людини стала Організація Об'єднаних Націй. Так, у резолюції 32/130 Генеральної Асамблеї ООН від 16.12. 1966 р. вказується, що всі права людини та основні свободи є неподільними та взаємозалежними. Окрім того, як зазначено у пп. b п. 1 вказаної Резолюції, повне здійснення громадянських і політичних прав неможливе без здійснення економічних, соціальних і культурних прав.

Економічні, соціальні та культурні права людини належать до другого покоління прав людини (так звані позитивні права, закріплені у ст. 22-27 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 р.).

Базовим міжнародним документом, у якому закріплюється реєстр визнаних світовим співтовариством економічних, соціальних і культурних прав і свобод людини є Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий 16.12. 1966 р. Україна ратифікувала Пакт 19. 10. 1973 р. Оскільки Пакт є міжнародним договором, його ратифікація будь-якою державою зумовлює виникнення у неї зобов'язання щодо дотримання та гарантування закріплених у Пакті прав і свобод людини. Природа цього зобов'язання наділяє міжнародне співтовариство компетенцією з моніторингу дотримання країнами-учасницями положень Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права за допомогою спеціальних механізмів, розробленими договірними сторонами та ООН.

Одним із найважливіших прав, що дає людині можливість забезпечувати своє існування, є право на працю. Держави здійснюють належні кроки для забезпечення кожній людині права на одержання можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Від можливості реалізації даного права залежать й інші права особи, зокрема на освіту, охорону здоров'я тощо. Ще однією проблемою, яка має важливе значення для кожної людини, однак далеко не завжди вирішується державами належним чином, є соціальне забезпечення. Важливу увагу Пакт приділяє й захисту інших прав людини, зокрема шляхом визнання права на укладання шлюбу за вільною згодою, особливої охорони матерів протягом розумного строку після пологів, охорони і допомоги всім підліткам без будь-якої дискримінації тощо.

Окрім соціальних і економічних прав людини, у Пакті захищаються й культурні права, зокрема право кожної людини на освіту, свободу вибору шкіл для дитини, право кожної людини на участь у культурному житті, користуватися результатами наукового прогресу та їх практичного застосування, свободу наукових досліджень і творчої діяльності.
Окремим питанням, яке необхідно висвітлити, є механізми реалізації положень Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права.

Поиск по сайту: