Чарльз Хортон Кулі і Джордж Герберт Мід

Базові знання, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція)

Зміст теми

Основні теорії соціалізації

Чарльз Хортон Кулі і Джордж Герберт Мід

Кулі вважав, що це особа формується з урахуванням безлічі взаємодій людей довкіллям. У процесі цих интеракций люди створюють своє «дзеркальне Я». «Дзеркальне Я» складається з трьох елементів:

1. того, як, на погляд, нас сприймають інші;

2. того, як, на погляд, вони реагують те що, що бачать;

3. того, як ми відповідаємо на сприйняту нами реакцію інших

Ця теорія саме й надає важливого значення нашої інтерпретації думок та почуттів іншим людям. Американський психолог Джордж Герберт Мід пішов далі у своєму аналізі процесу розвитку нашого «Я». Як вона та Кулі, він вважав, що «Я» - продукт соціальний, що формується з урахуванням взаємин з іншими людьми. Спочатку, будучи малими дітьми, ми нездатні пояснювати собі мотиви поведінки інших. Навчившись осмислювати своє поведінка, діти роблять цим перший крок у життя. Навчившись думати скоріш про собі, можуть думати й над про інші; дитина починає набувати почуття свого «Я».

На думку Міда, процес створення особистості включає три різні стадії. Перша – імітація. І на цій стадії діти копіюють поведінка дорослих, не розуміючи його. Маленький хлопчик може «допомагати» батькам вичистити підлогу, тягаючи кімнатою свій іграшковий пилосос. Потім ігрова стадія, коли розуміють поведінка як виконання певних ролей: лікаря, пожежного, відстає автогонщик тощо; у процесі гри вони відтворюють ролі. Граючи ляльками, малі діти зазвичай розмовляють із ними то ласкаво, то сердито, як, і відповідають замість ляльок оскільки дитина відповідає батькам. Перехід від однієї ролі в іншу розвиває в дітей віком здатність надавати своїм планам і професійним діям такий сенс, який надають їм інші члени суспільства, - це наступний важливий крок у процесі свідомості свого «Я».

На думку Міда, людське «Я» і двох частин: «Я – сам» і «Я – мене». «Я – сам» - це реакція особистості на вплив іншим людям й суспільства загалом. «Я – мене» - це усвідомлення людиною себе з погляду інших значимих йому людей (родичів, друзів). «Я – сам» реагує на вплив «Я – мене» як і, як і вплив іншим людям. Наприклад, «Я – сам» реагую на критику, старанно обмірковую її суть; іноді під впливом критики моє поведінка змінюється, іноді - ні; це від цього, вважаю я цю критику обґрунтованою. «Я – сам» знаю, що вважають «Я – мене» справедливим людиною, завжди готовим прислухатися думки інших. Обмінюясь ролями у процесі гри, діти поступово виробляють своє «Я – мене». Щоразу, коли бачиш себе з погляду іншого, вони сприймати враження себе.

Третій етап, на думку Міда, стадія колективних ігор, коли навчаються усвідомлювати очікування як одну людину, але й групи. Наприклад, кожен гравець бейсбольної команди дотримується правив і ігрових ідей, загальних для всієї команди, і всіх гравців в бейсбол. Ці встановлення і очікування створюють образ нікого «іншого» - безликого людини «із боку», уособлює думку. Діти оцінюють своє поведінка за стандартами, встановленим «іншими із боку». Наслідування правил гри в бейсбол підготовляє дітей до засвоєння правил поведінки, виражених у законах і нормах. І на цій стадії купується почуття соціальної ідентичності.

Фрейд

Теорія розвитку особистості, розроблена З. Фрейдом, певною мірою протилежна концепції Міда, оскільки полягає в переконанні, що індивід завжди знаходиться може конфлікту із "суспільством. Відповідно до Фрейду, біологічні спонукання (особливо сексуальні) суперечать нормам культури, і соціалізація є процес приборкання цих спонукань.

Три складові особистості. Теорія особистості Фрейда виділяє частини в психічної структурі особистості: Ід («Воно»), Его («Я») і Суперего («понад – Я»).

Ід («Воно») – генератор, спрямованої отримання задоволення. При вивільненні енергії послаблюється напруга й особистість відчуває почуття задоволення. «Воно» спонукає нас сексу, і навіть здійснювати таких функцій організму, як прийом їжі і відправлення природних потреб.

Его («Я») контролює поведінка людини, певною мірою нагадуючи світлофор, допомагає особистості орієнтуватися у навколишній світ. Его керується переважно принципом реальності. Его регулює вибір підходящого об'єкта, що дозволяє подолати напруженість, пов'язану з Ід. Наприклад, коли Ід зазнала впливу голоду, Его забороняє йому вживати для харчування отруйні ягоди; задоволення нашого спонукання відкладається досі вибору підходящої їжі.

Суперего («понад – Я») – це ідеалізований батько, воно здійснює моральну чи оцінну функцію. Суперего регулює поведінку і прагне удосконалити його відповідно до стандартами батьків, кому надалі й суспільства загалом.

Ці три компонента активно впливають формування особистості дитини. Діти повинні діяти за принципом реальності, очікуючи, поки випаде належний час і важливе місце, щоб звільнити натиску Ід. Вони мають також підпорядковуватися моральним вимогам, які висуваються батьками та власним тим що формуються Суперего. Его несе відповідальність за вчинки, заохочувані чи наказываемые Суперего, у зв'язку з цим людина відчуває почуття гордості чи провини.

Стадії сексуального розвитку. Відповідно до теорії Фрейда, процес створення особистості проходить чотири стадії. Кожна з цих стадій пов'язані з певним ділянкою тіла – ерогенною зоною. В кожній стадії виникає конфлікт між прагненням до задоволення обмеженнями, встановленими спочатку батьками, кому надалі і Суперего.

У на самому початку життя дитини ерогенною зоною є рот. Усю енергію немовляти спрямовано те що отримати задоволення через рот – тільки від прийому їжі, а й від процесу ссання як; в такий спосіб, джерелом задоволення для дитини є рот. Цей період її життя малюка Фрейд назвав оральною стадією.

У другий, чи анальної, стадії головною ерогенною зоною стає задній прохід. Саме тоді діти прагнуть самостійності, як батьки намагаються привчити їх проситься на горщик. У цей час важливого значення набуває вміння контролювати процеси екскреції.

Третя стадія названа фалічною. І на цій стадії головним джерелом задоволення для дитини є пеніс чи клітор. Саме на цей період, вважає Фрейд, проявлятися відмінності хлопчиків і вісім дівчат. Хлопчики входять у так звану Эдіпову стадію – підсвідомо вони мріють зайняти його місце свого батька поруч із матір'ю; дівчинки ж усвідомлюють, що вони відсутня пеніс, тому вони почуваються неповноцінними проти хлопчиками.

Після закінчення латентного періоду, коли дівчинки і хлопці ще стурбовані проблемою статевої близькості, у житті юнаків та дівчат настає генітальна стадія. У цей час зберігаються деякі особливості, характерні для ранніх стадій, але головним джерелом задоволення стає статевий зносини з офіційним представником протилежної статі.

Піаже

Підхід, запропонований Жаном Піаже, істотно відрізняється від теорії розвитку особистості Фрейда. Жан Піаже досліджував когнітивне розвиток, чи процес навчання мисленню. Відповідно до його теорії, з кожної стадії когнітивного розвитку є формування нового навички, що визначають межі того, чому на даної стадії можна навчити людини. Діти проходять ці стадії в певній послідовності, хоча необов'язково з однаковим швидкістю і результатами.

Перший період, від народження до два роки, називається сенсомоторною стадією. Саме тоді в дітей віком формується здатність надовго зберігати у пам'яті образи предметів навколишнього світу. До стадії їм, цілком імовірно, здається, що предмет перестає існувати, що вони нею не дивляться. Існування даної стадії при нагоді підтвердить будь-яка мінлива нянька, що знає, як пронизливо кричать немовлята, бачачи, що батьки йдуть, а ще через півроку, прощаючись з батьками, вони весело махають їм ручкою.

Другий період, від двох сьомої років, називається предопераціональною стадією. Саме тоді діти навчаються розрізняти символи й їх значення. На початку даної стадії діти розбудовуються, коли хтось уже руйнує побудований ними замок з піску, котрий символізує їхній власний будинок. Наприкінці етапу діти розуміють відмінність між символами і продуктами, що вони позначають.

У дітей віком із семи до одинадцяти років діти навчаються подумки до дій, що раніше не вони виконували лише руками. Піаже називає цей період стадією конкретних операцій. Наприклад, якби даної стадії дітям показують декотрі з 6 паличок з лежачого поруч комплекту, можуть вибрати їх, не прикладаючи кожну паличку з комплекту до паличці з низки. Діти меншого віку, не навчилися вважати, щоб отримати багато, кладуть паличку до паличці.

У віці приблизно від дванадцяти до п'ятнадцяти років діти входять у останню стадію, звану стадією формальних операцій. Аналізуючи цей етап підлітки можуть вирішувати абстрактні математичні і логічні завдання, осмислювати моральні проблеми, а як і розмірковувати про майбутнє. Подальший розвиток мислення удосконалює вміння говорити та навички, засвоєні в цій стадії.

Колберг

Фрейд вважав, що Суперего здійснює моральну функцію, заохочує і карає Его над його вчинки. Гарвардський психолог Лоренс Колберг (1963), придавав велике значення моральному розвитку дітей, розробив іще одна підхід до проблеми, у якій відчувається сильний вплив теорії Піаже.

Колберг виділив шість стадій морального розвитку особистості, які змінюють одне одного у суворої послідовності аналогічно пізнавальним стадіям у Піаже. Перехід від однієї стадії в іншу відбувається внаслідок вдосконалення когнітивних навичок і до співпереживання (емпатії). На відміну від Піаже Колберг не пов'язує періоди морального розвитку особистості з певним віком. Тоді як "більшість людей досягають, по крайнього заходу, третьої стадії, дехто все життя залишаються морально незрілими.

Дві перші стадії ставляться про дітей, котрі засвоїли понять хороше і поганому. Вони прагнуть уникнути покарання (перша стадія) чи заслужити заохочення (друга стадія). На третьої стадії починають формуватися власні поняття хороше і поганому, в основному прагнуть пристосовуватися до оточуючих, щоб заслужити соціальне схвалення. На четвертої стадії люди усвідомлюють інтереси нашого суспільства та правил поведінки у ньому. На стадії формується моральне свідомість: людина, якому касир дав надто багато здачі, повертає її, що це «правильно». Як вважає генеральний Колберг, під час останніх двох стадіях люди здатні творити високоморальні вчинки незалежно від загальноприйнятих цінностей.

На п'ятої стадії люди осмислюють можливі суперечності між різноманітними моральними переконаннями. І на цій стадії вони можуть робити узагальнення, уявляти собі, що буде, коли всі надходитимуть належним чином. Так формуються власні судження особистості у тому, що таке «добре» що таке «погано». Наприклад, не можна обманювати податкове управління, якби все надходили, наша економічна система розвалилася б. Однак у окремих випадках то, можливо виправдана «неправду на порятунок», щадна почуття іншу людину.

На шостий стадії люди формується власне етичне почуття, універсальні і найпослідовніші моральні чесноти. Такі люди позбавлені егоцентризму; вони пред'являють себе таку ж вимоги, як і до будь-якого людині. Напевно, Махатма Ганді, Ісус Христос, Мартін Лютер Кінг і було мислителями, досягнувши цієї вищої стадії морального розвитку.

Експериментальні дослідження виявили деякі недоліки теорії Колберга. Поведінка людей часто вже не цілком відповідає тій чи іншого стадії: навіть перебуваючи в одній й тією самою стадії, можуть поводитися по-різному в подібних ситуаціях. З іншого боку, запитували щодо шостий стадії розвитку особистості: правомірно чи вважати кілька видатних діячів історії людства досягли особливого рівня розвитку для своєї особистості? Можливо, справа швидше тому, що вони стали певному історичному етапі, якщо їх ідеї здобули особливе значення. Проте, попри критику, працю Колберга збагатив наше розуміння розвитку моральності.

Поиск по сайту: