 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Схоластика і містика як напрями середньовічної філософії (Х-ХVІ ст.)
В кінці 5 - на поч. 6 ст. починає складатися система освіти середньовіччя. Саме тоді зародилася і схоластика, яка була спрямована на раціональне обгрунтування основ християнського вчення.
Схоластика - (від грец. “схола” - школа) - система середньовічної філософсько-теологічної думки, яка зародилася в монастирських школах.
Схоластика і містика стали провідними напрямами середньовіччя в ІХ-Х ст.
Відмінність між схоластикою і містикою полягала в різному ставленні до можливостей людського розуму в питанняхбогопізнання:
· схоластика вважала, що, хоча за допомогою розуму Бога пізнати неможливо, людина повинна повною мірою використовувати можливості розуму, оскільки він здатний привести до межі з якою відкриваються сфера споглядання божої слави; останнє досягається лише вірою, але до названої межі приводить розум. Оскільки найнадійнішим та найефективнішим засобом розуму є логіка, то найпершою ознакою схоластики є використання логіки в богопізнанні;
· містика наполягала на тому, що розум тільки шкодить християнському благочестю, тому в пошуках шляхів наближення до Бога слід покластися на почуття, віру, любов та самозречення.
Першим схоластом середньовіччя і вченим, який заперечував вчення Августина Блаженного був Іоан Еріугена (ІХ ст.). Він твердив, що Бог не творить світ своєю волею, а просто вливається в нього за своєю внутрішньою потребою (книга "Про поділ природи"). В цій книзі він виділяв чотири природи: Бог. першоформи, чуттєві речі, спокута. Вчений стверджував і доводив, що справжні знання збігаються з вірою, а філософія з теологією.
Дальше ці ідеї, твердячи про вічність світу, розвивав Ібн-Сіна-Авіценна - таджицький філософ. Він твердив, що світ виникає шляхом випромінювання від Бога, але ні в якому разі з його волі. Він же створив класифікацію наук: практичні - трактують питання поведінки людини, теоретичні — дослідження заради знання.
Розглядаючи питання пізнання, не пов'язаного безпосередньо з релігійною догматикою християнства, схоластика звертає увагу на природу загальних понять - універсалій (бог, дух, спокута, спільне, родове), виділяючи дві течії- реалізм і номіналізм.
Реалісти твердять, що загальні поняття - універсалії - існують реально, утворюючи безтілесний світ, первинний щодо людського мислення і одиничних предметів; загальне таким чином породжує конкретні речі. Найбільш відомий представник Ансельм Кентерберійський.
Номіналісти твердять, що реальним є лише світ одиничних речей, які чуттєво сприймаються; універсалії не мають реального існування, а виникають на людському досвіді, в мові людини, отже універсалії не більше ніж імена речей (лат. nomen - ім'я). У номіналістів, таким чином, універсалії - набір беззмістовних слів. Представники: Росцелін, П`єр Абеляр.
Боротьба між номіналізмом і реалізмом проходить через всю історію філософської думки середньовіччя. Проте багато вчених займали крайні позиції в цих напрямках, намагаючись їх спростити, об'єднати - “теорія подвійної істини”. - стверджувала, що філософія і наука мають право на автономний щодо богослов`я розвиток.
Так Тома Аквінський (13 ст.)(праця - “Сума теології ”) був поміркованим реалістом- томізм. Він твердив, що універсалії існують трояко: до речей (у розумінні бога), у речах (як їх смисл), після речей (як поняття про них у розумінні суб'єкта пізнання). Государя він вважав не тільки правителем, а й творцем держави. Верховну владу папи розглядав як "Божу волю", а самого папу як намісника бога.
Для Томи існують дві істини: розум і одкровення, тому - завданням науки є пояснення закономірностей світу, а те що недоступне розуму, пізнається тільки в вірі, найвищі істини можна пізнати тільки через віру. Проте принципової суперечності між одкровенням і розумом, теорією і вірою не може бути. Функція філософії полягає в тому, що вона повинна за допомогою логічних аргументів обгрунтовувати християнські догми.
Тома дає п'ять доведень буття бога:
· Оскільки все в світі рухається, то має бути “першодвигун”, або “першопоштовх” руху — Бог;
· Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричиною всього є Бог;
· Все в світі існує не випадково, а за необхідністю. Ця необхідність — Бог;
· Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог;
· У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А, значить, повинна існувати “остання” і головна ціль — Бог.
Згідно з вченням томізму існують три рівні осягнення істини: наука, філософія і теологія.
Томізм проіснував до 16 ст. і знову відновився в кін. 19 ст. у вигляді "неотомізму".
Поміркований номіналізм - концептуалізм -представлений П'єром Абеляром, Дансум Скотом, Уільмом Оккамом - надалі заперечується існування загальності (бога) поза людиною і природою, стверджується його існування у розумовому узагальнені окремих речей. Отже, загальне - похідне від одиничних речей існує після них як знання про їх спільні або повторювальні ознаки.
Абеляр - найхарактерніша риса - звернення до розуму, як провідного інструменту в пошуках істини, не підпорядковуючи його вірі. Скот - намагання розірвати зв'язок філософії і теології; богослов'я, яке існує і грунтуєьться на розумі не існує; матерія має три ступені за рівнем розвитку: універсальна (найперша), матерія тіл органічних утворень, конкретна (для творінь, діяльності); свобода становить найбільшу сутність людини.
Оккам - пізнання - це процес від відчуттів до пам'яті, далі до переживань з яких виникають універсалії. Людина керуєтся законами природи, проте вчений визнає релігію, твердячи, що її догмати істинні і не підлягають розуму. Теологія має від'єднатися від філософії.
З кін. 13 століття в схоластиці настає криза, про що свідчитть поява містики (Йоган Екхарт) - бог присутній у всьому, але ніхто за винятком людини не помічає цієї присутності, людина "помічає" бога шляхом "мовчазного переживання" у глибинах свого існування.
Першим, хто розпочав звертати увагу на природу, заперечивши міфологічну природу християнства, був англ. Роджер Бекон (13 ст.). Закликав вивчати природу методом спостереження і досвіду. Заперечував схоластику.
Висновок: Таким чином, вчення про Бога, універсалії є основним предметом науки в епоху середньовіччя. Боротьба між номіналізмом і реалізмом привела до формування позицій, що суттєво вплинули на подальшу філософію світу.
Питання:
1. Основні напрямки філософської думки Середньовіччя?
2. Характеристика схоластики в епоху середньовіччя?
3. Що таке реалізм і номіналізм?
4. Які основні ідеї містики?
5. Тома Аквінський та його вчення, основні ідеї?
Література:
1. Філософія.Навчальний посібник. -Київ, 1997 р., -ст.37-58.
2. Філософія. Навч. посібник. К.-Львів, 2001. с.73-90.
3. Філософія. Підручник/ за ред. Горбача Н.Я.-1995. - ст. 17 - ЗО.
4. Філософський словник.
5. Конспект.
Поиск по сайту: