Перспективи впровадження медичного страхування в Україні

© Пістоляк О., 2011
ЛНУ імені Івана Франка

Перспективи та проблеми впровадження медичного страхування в Україні

Одним із найважливіших компонентів ефективного функціонування економіки та системи охорони здоров’я є медичне страхування. Воно є гарантом здорової нації в майбутньому. На жаль, зі збільшенням відсотку захворюваності населення України гостро постає питання про захист здоров’я людей. Коштів, які державний бюджет передбачає для фінансування медицини, не вистачає на ефективне медичне обслуговування. Тому зараз активно досліджується питання про введення обов'язкового медичного страхування.
Медичне страхування є формою соціального захисту населення щодо охорони здоров’я, воно пов’язане з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування. Це система організаційних і фінансових заходів щодо забезпечення діяльності страхової медицини. Медичне страхування поділяється за формами на обов’язкове медичне страхування (ОМС) і добровільне медичне страхування (ДМС). Вирішальну роль у реформуванні системи медичної допомоги України відіграє перехід до обов’язкового медичного страхування. Обов’язкове державне медичне страхування регламентується законодавством щодо сфери його поширення, механізму визначення страхової суми та способів використання страхових фондів. Ґрунтується на принципах державності, обов’язковості, некомерційного характеру та загальності [1].
Згідно з українським страховим законодавством, медичне страхування є відмінним від страхування життя, оскільки не передбачає ризик смерті або доживання до певного віку чи до закінчення терміну дії договору, що перетворює його в ризиковий вид страхування.
Основними завданнями медичного страхування є:
1) посередницька діяльність в організації та фінансуванні страхових програм через надання медичної допомоги населенню;
2) контроль за обсягом та якістю виконання страхових медичних програм лікувально-профілактичними, соціальними закладами і окремими приватними лікарями;
3) розрахунок з медичними, соціальними установами та приватними лікарями за виконану роботу згідно з угодою через страхові фонди, які формуються за рахунок грошових внесків підприємств, закладів, організацій, громадян [2].
Україна на сьогодні перебуває на стадії впровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. Згідно проведених економічних розрахунків обов’язкове медичне страхування дасть додатково до бюджетної частини фінансування 7,54 млрд. грн. у рік. Незважаючи на помітні переваги, його введення в Україні гальмується немає однорідного підходу до законопроекту про обов’язкове медичне страхування. Щодо добровільного медичного страхування, то популярність його з року в рік зростає. В даний час на ринку добровільного медичного страхування працюють близько 30 страхових компаній, середній рівень виплат становить більше 60%.
Перші кроки в сторону ОДМС Україна зробила, ще в 1996 році, коли ввела в Конституцію, а потім і в Закон «Про страхування» саме поняття «медичне страхування». Проте до сих пір закон про ОДМС все ще відсутній, проект Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування», в якому пропонувалось створення єдиного фонду медичного страхування, не має ніякого відношення до страхування, в ньому відсутні теоретичні основи, механізми і принципи страхування і його прийняття не змінило б ситуацію в охороні здоров’я, а навпаки б призвело до повернення розприділюючого принципу фінансування медичної галузі.
З метою сприяння розвитку відкритого та доступного ринку медичного страхування в Україні в березні 1999 року було створено Асоціацію «Українське медичне страхове бюро». Членами цієї Асоціації є 28 страхових компаній України та інші юридичні особи, які представляють 12 областей України, Автономну Республіку Крим та м. Київ.
Основною проблемою є питання управління медичною галуззю, а з іншого боку - фінансове забезпечення страхової медицини. А друге питання більш важливе, це питання пов’язане з управлінням фінансовими ресурсами, які плануються на утримання охорони здоров’я в бюджетах. І останнє найважливіше питання - це питання готовності страхових організацій забезпечити реальну ефективно діючу систему медичного страхування [3].
Фінансове забезпечення охорони здоров’я здійснюється з різних джерел: державного бюджету, коштів підприємств і внесків приватних осіб. Базуючись на цьому, виділяють наступні моделі фінансування охорони здоров’я:
1. Державна модель фінансується переважно (до 90%) із бюджетних джерел (Великобританія, Канада). Основним недоліком цієї моделі є проблема залучення в охорону здоров’я коштів із позабюджетних джерел (кошти підприємств, фірм, компаній).
2. Бюджетно-страхова модель фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, працездатних громадян у фонд охорони здоров’я і субсидій держави. Фінансування з позабюджетних фондів медичного страхування переважає в Німеччині (78%), Італії (87%), Франції (71%), Швеції (91%), Японії (73%) та ін.
3. Приватнопідприємницька модель фінансується за рахунок реалізації платних медичних послуг, а також за рахунок коштів добровільного медичного страхування (США, Південна Корея, Нідерланди) [4].
Існує ціла низка проблем, які затримують розвиток медичного страхування в Україні. Серед них можна
виділити відсутність системи підготовки спеціалістів, неотримання лікарями належних зарплат та премій, відмова страховиків під будь-яким приводом оплатити лікування страхувальника, відсутність законодавства, яке б регулювало медичне страхування, різні погляди чиновників, страховиків та медиків на моделі медичного страхування, недостатньо інформоване населення щодо переваг і недоліків медичного страхування. Вирішення всіх цих проблем потребує часу, фінансових ресурсів, відповідних фахівців.
Головна роль у розв’язанні вище перелічених проблем відводиться державі. Важливим питанням залишається узгодження політики, направленої на розробку єдиної стратегії щодо впровадження медичного страхування. Держава повинна подбати про наявність відповідного законодавства, яке б захищало інтереси всіх суб’єктів ринку медичного страхування. Держава має розробити систему підготовки відповідних фахівців, запланувати у бюджеті витрати на підвищення зарплати медпрацівникам. Страхові компанії в свою чергу можуть докласти зусиль у інформуванні населення про медичне страхування. Разом з усіма проблемами Україна має багато можливостей та перспектив щодо розвитку системи медичного страхування. Це кількість населення, яка потребує якісного медичного обслуговування; наявність кваліфікованого медичного персоналу та фахівців у галузі фармацевтики, мікробіології, територіальне розміщення, яке дозволяє обмінятися досвідом з європейськими країнами та багато інших можливостей.
Сьогодні людей, які не мають медичної страховки більше 95%. Тобто, перспективи розвитку системи медичного страхування в Україні великі, оскільки потенційних споживачів страхових послуг багато. Але всі намагання будуть марними без належної підтримки держави. Розроблені закони в галузі медичного страхування мають бути ретельно перевірені вітчизняними та зарубіжними спеціалістами, які мають певний досвід в практичному медичному страхуванні [5].
Отже, запровадження медичного страхування потребує чіткого визначення правових, організаційних та фінансових засад запровадження такої системи. Медичне страхування населення призведе до зростання сильної та здорової нації, а як наслідок - сильної та ефективної економіки.

Поиск по сайту: