АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Статева ідентифікація як соціальний феномен

Читайте также:
  1. D. Обладают феноменом функциональной кумуляции
  2. Анатомия феноменов волшебства
  3. Бегазы-Дандыбаевская культура - феномен поздней бронзы Центрального Казахстана.
  4. Визначення феномену політичного лідерства
  5. Внаслідок суперечливості соціальних відносин однією з форм соціальної взаємодії суб'єктів стає соціальний конфлікт.
  6. Глава 3 Соціальний розвиток і культура
  7. Глава 9. Феномен личного влияния
  8. Дадаизм как медиафеномен
  9. Єдиний соціальний внесок
  10. Ж.-П. Сартр ОСНОВНАЯ ИДЕЯ ФЕНОМЕНОЛОГИИ ГУССЕРЛЯ: ИНТЕНЦИОНАЛЬНОСТЬ
  11. ЗМ ІІ. ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
  12. Историческая неуниверсальность феномена «наука-производство» (техногенная цивилизация).

 

 

Copyright © 2009 Психологічна різниця чоловіка та жінки

Статева ідентифікація, або як стають чоловіками і жінками

17/07/09

 

У постнатальному онтогенезі біологічні фактори статевої диференціації доповнюються соціальними. Генітальна зовнішність, детермініруя акушерський (паспортний) пол новонародженого, задає дорослим певну програму його виховання. Відбувається навчання дитини статевої ролі у відповідності з культурними традиціями даного суспільства. Сюди входить система стереотипів маскулінності і фемінінності, т. е. уявлення про те, якими є або повинні бути чоловіки і жінки.

Таке виховання має традиції з того часу, коли люди жили в племенах (а в багатьох африканських племен це збережено і досі) і коли чоловік займав соціально більш значиму позицію, ніж жінка. Хлопчика необхідно було готувати до ролі воїна, вождя, жерця, отже, звільнити від будь-яких жіночих впливів і в першу чергу послабити його ідентифікацію з матір'ю. Це досягалося шляхом ізоляції його від рідної домівки: його передавали на виховання у будинки родичів або вождів племені, в «чоловічі дому», віддавали в науку (Е. В. Субботскій, 1979; Етнографія дитинства, 1983).

Щоправда, якщо вірити давньогрецької з легендою, був період, коли жінки-амазонки не поступалися чоловікам у войовничості; вони навіть випалювали у своїх дочок праві груди, щоб вона не заважала їх руху під час стрільби з лука. Та й період матріархату теж свідчить про те, що боротьба за емансипацію жінок є віянням не тільки нашого часу.

Статева соціалізація дівчинки проходила переважно в стінах рідного дому, біля матері і була спрямована на придбання нею певних форм поведінки і залучення її до майбутньої ролі дружини і пов'язаних з цим обов'язків.

Звідси вважають, що особистісні та поведінкові відмінності між чоловіками і жінками виникають насамперед як соціальний феномен, який не визначається природними факторами в такій же мірі, як морфологічні і фізіологічні відмінності.

Для такого твердження є певні підстави. Показано, що зі століттями і десятиліттями багато уявлення про гендерні ролі змінюються, не дивлячись на сталість біологічної природи чоловіків і жінок.

Зрушення у свідомості суспільства відбуваються і за більш короткі проміжки часу. Іноді достатньо двох-трьох десятиліть. Так, якщо в 1967 р. 57% американських першокурсників погодилися з тим, що заняття заміжньої жінки краще обмежити домом і сім'єю, то в 1994 р. з цим погодилися тільки 25% (Д. Майерс, 2001). У 1938 р. лише один з п'яти американців схвалював працюючу жінку, а в 1993 р. таких жінок схвалювали вже 86%. У 1965 р. частка домашньої роботи чоловіків становила 15%, а через 20 років – вже 33% (Робінсон, 1988). Щоправда, ці зрушення у свідомості суспільства помітні не у всіх країнах (в Японії, наприклад, чоловік приділяє домашнім справам в середньому лише 4 години на тиждень, у той час як у Швеції – до 18 годин на тиждень), але це лише ще більше підкреслює роль соціального фактора у формуванні гендерних відмінностей.

Д. Мані (Д. Money, 1972) сформульовано «принцип Адама», або «чоловічий додатковості». Автор пише, що природа дбає насамперед про створення самки, тому спочатку розвивається організм за жіночим типом; для створення самця потрібно щось додати. На одній стадії розвитку – це андрогени, під впливом яких починається статеве диференціювання мозку, на іншій – гендерні норми і відповідне їм тиск однолітків, що спонукає хлопчиків «дефемінізіроваться», звільнятися від первісного материнського впливу і жіночних рис характеру.

На думку І. С. Кона, ці додаткові зусилля нерідко запізнюються або виявляються недостатніми, в результаті чого відбуваються якісь порушення у розвитку чоловічого начала.

Типи підпорядкування гендерним нормам. Ш. Берн (2001) виділяє три типи підпорядкування людей гендерним нормам: поступливість, схвалення та ідентифікацію. Поступливість – це такий тип підпорядкування соціальним нормам, коли людина не приймає їх, але приводить свою поведінку у відповідність з ними, щоб уникнути покарання й отримати соціальне схвалення. Рейтинг клієнта, або інтерналізація, - це тип підпорядкування, коли людина повністю згоден з гендерними нормами. Ідентифікація - це повторення дій рольової моделі (чоловіки, жінки, батька, матері).

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)