Єдиний соціальний внесок

З 1 січня 2011 року в Україні змінилася система оплати соціальних внесків у зв'язку з набранням чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням”. Новий закон об'єднав в Пенсійному фонді функції збору грошей за всіма існуючими сьогодні видами соціального страхування, а також дозволив контролювати їх виплату. Це скоротить витрати платників внесків та заощадить час, який витрачається на процес здачі звітності.

Платниками ЄСВ є всі роботодавці, у тому числі і підприємці, які знаходяться на загальній та спрощеній системах оподаткування.

Єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення у випадках, передбачених законодавством, захисту прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Іншими словами, єдиний внесок - це платіж, який поєднує в собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування.

Податкове законодавство не регулюватиме порядок нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, оскільки він не входить до системи оподаткування (ч. 2 ст. 8 Закону про ЄСВ) [2].

При визначеннi розмiру єдиного соцiального внеску для роботодавцiв враховано кошти, якi сплачуються нинi на чотири види соцiального страхування.

Відповідно до Закону, розмір єдиного внеску, який утримується із заробітної плати найманих працівників, становить 3,6% (2% - до Пенсійного фонду, 0,6% - до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, 1% - до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності).

Фізичні особи, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами сплачуватимуть єдиний соціальний внесок за ставкою 2,6%.

Об’єктом нарахування єдиного соцiального внеску для платникiв визначаються суми:

- нарахованої заробiтної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України „Про оплату праці”;

- суми винагород фiзичним особам за виконання робiт (надання послуг) за цивiльно-правовими договорами;

- суми грошового забезпечення, оплати перших п’яти днiв тимчасової непрацездатностi, що проводяться за рахунок коштiв роботодавця, та допомоги по тимчасовiй непрацездатностi;

- допомоги або компенсацiї вiдповiдно до законодавства.

Роботодавці, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, сплачуватимуть єдиний внесок у розмірі 33,2 відсотка оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що проводяться за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Для платників, які уклали з фізичними особами договори цивільно-правового характеру, розмір єдиного внеску становить 34,7% винагороди за цивільно-правовими договорами.

Як і раніше, окрему ставку в частині нарахувань на заробітну плату встановлено для працівників, які є інвалідами. Так, згідно з ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ її розмір становить 8,41 %. Ставка ЄСВ в частині утримань із зарплати інвалідів така сама, як і для решти працівників - 3,6 %.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

Розщеплення сплачених сум єдиного соціального внеску проводить Держказначейство, зараховуючи потім складові соціального внеску на рахунки соціальних фондів відповідно до тарифів, закріплених законодавством.

Підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний або фіксований податок), повинні нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок відповідно до цього Закону. Ця категорія платників самостійно визначатиме для себе розмір єдиного внеску, який не може бути меншим мінімального страхового внеску та більшим максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлених даним Законом на місяць.

Підприємці на загальній системі оподаткування та особи, які забезпечують себе самостійно, будуть сплачувати єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню доходів фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску також не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом.

Отже, якщо в січні 2014 року мінімальна заробітна плата становить 1218,00 грн., то мінімальний розмір єдиного соціального внеску буде становити 1218,00 * 34,7% = 422,65 грн.

Терміни сплати єдиного внеску для платника не змінюються: до 20 числа наступного за звітним місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 25 Закону №2464-VI, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір і ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із частиною 11 статті 9 закону.

Крiм того, з 1 сiчня 2011 року створено Державнийо реєстр соцiального страхування (реєстр страхувальникiв i реєстр застрахованих осiб), який веде Пенсiйний фонд.

Слід зазначити, що починаючи з 2000 року в органах Пенсійного фонду України на кожного застрахованого працівника заведена персональна облікова картка. Таким чином, у Пенсійному фонді є відомості про те, скільки отримував кожен застрахований працівник і скільки перераховував на пенсійне страхування. Очевидно, що мова йде тільки про легальні заробітки, з яких були перераховані соціальні внески в повному обсязі. Заробітна плата „в конвертах” та інші тіньові заробітки в цій базі, зрозуміло, не враховуються!

Державний реєстр забезпечує облiк застрахованих осiб, їх iдентифiкацiю, автоматизовану обробку iнформацiї про сплату внескiв та облiк проведених виплат за окремими видами соцiального страхування.

Звіт подається один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний рік.

Суми несплачених страхових внесків стягуються у порядку, встановленому статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” із нарахуванням пені та фінансових санкцій.

Клас професійного ризику зазначений в свідоцтві платника страхових внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Наприклад, фізична особа-підприємець має найманого працівника, вид економічної діяльності (за КВЕД) - Спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угруповань. Клас професійного ризику - 5 (зазначено в свідоцтві).

Отже, за себе підприємець сплачує за місяць 34,7% від мінімальної заробітної плати (рядок 76 таблиці), а за свого найманого працівника - 36,80% від нарахованої йому заробітної плати (розмір якої визначається згідно трудової угоди) - див. рядок 5 таблиці 1.

І відповідно сплачувати ці суми необхідно на різні рахунки.

Також зберігається утримання в ПФУ з найманого працівника. З 2011 року - 3,6% від нарахованої заробітної плати. Це зазначено в радку 83 таблиці.

Відповідність розмірів тарифів єдиного внеску технічним символам «ССС» (3 знаки), які використовуються з метою кодування рахунків для зарахування коштів, що підлягають розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування частково приведена в таблиці 1.

Таблиця 1.

Поиск по сайту: