Використання функцій і вкладених функцій у формулах

Функції — це визначені заздалегідь формули, що виконують обчислення за допомогою спеціальних значень, які називаються аргументами, в особливому порядку. Функції можуть використовуватися для виконання простих або складних обчислень.

Приклад функції ROUND, яка округляє число у клітинці A10, ілюструє синтаксис функції.

Рис. 2.7 Структура функції

1 Структура. Структура функції починається зі знака рівності (=), за яким іде ім'я функції, відкривна дужка, аргументи функції, розділені крапками з комою, і закривна дужка.

2 Ім’я функції. Список доступних функцій можна відкрити, видыливши комырку і натиснувши сполучення клавіш SHIFT+F3.

3 Аргументи. Аргументами можуть бути числа, текст, логічні значення, наприклад, ІСТИНА або ХИБНІСТЬ, масиви Масив. Використовується для одержання кількох значень у результаті обчислення однієї формули або для роботи із групою аргументів, розташованих у рядках або стовпцях. Діапазон масиву використовує спільну формулу; масив констант являє собою групу констант, використовуваних як аргументи., значення помилок, такі як #N/A, або посилання на клітинки Посилання на клітинку. Набір координат, за якими розташована клітинка на аркуші. Наприклад, B3 — посилання на клітинку, яка міститься на перетині стовпця B і рядка 3.. Аргумент, який призначається, має породжувати припустиме значення для цього аргументу. Аргументи також можуть бути константами Константа. Стале (не обчислюване) значення. Наприклад, число 210 і текст "Квартальні показники" є константами. Вираз і його значення не є константами., формулами або іншими функціями.

4 Підказка аргументу. Підказка з синтаксисом і аргументами з’являється під час введення функції. Наприклад, введіть =ROUND(, і з’явиться підказка. Підказки з’являються лише для вбудованих функцій.

Під час створення формули, що містить функцію, діалогове вікно Вставлення функції допомагає вводити функції до аркуша. Під час введення функції у формулу діалогове вікно Вставлення функції відображає ім’я функції, кожний з її аргументів, опис функції та кожного аргументу, поточний результат функції та поточний результат усієї формули.

Щоб спростити створення та редагування формул і зменшити кількість синтаксичних і друкарських помилок, використовуйте автозаповнення формул. Після введення = (знака рівності) і початкових букв або тригера Microsoft Office Excel відобразить під клітинкою динамічний розкривний список припустимих функцій, аргументів та імен, які відповідають введеним буквам або тригеру. Відтак можна вставити у формулу елемент із розкривного списку.

У певних випадках може знадобитися використати функцію як один із аргументів Аргумент. Значення, використовувані функцією для виконання операцій або обчислень. Тип аргументу, використовуваного функцією, залежить від конкретної функції. Звичайно аргументи, використовувані функціями, є числами, текстом, посиланнями на клітинки та іменами. іншої функції. Наприклад, наведена формула використовує вкладену функцію AVERAGE і порівнює результат зі значенням 50.

Рис. 2.8 Функції AVERAGE і SUM вкладені до функції IF.

Коли вкладена функція використовується як аргумент, вона має повернути такий же тип значення, який використовує аргумент. Наприклад, якщо аргумент повертає значення ІСТИНА або ХИБНІСТЬ, то вкладена функція також має повернути значення ІСТИНА або ХИБНІСТЬ. У протилежному випадку Microsoft Excel відображає значення помилки #VALUE!.

Формула може містити до семи рівнів вкладених функцій. Якщо функція B використовується як аргумент у функції A, то функція B є функцією другого рівня. Наприклад, функції AVERAGE і SUM обидві є функціями другого рівня, оскільки вони є аргументами функції IF. Функція, вкладена у функцію AVERAGE, буде функцією третього рівня, і так далі.

Поиск по сайту: