Аналіз стану та ефективності використання основних засобів ставить на

меті:

1. Визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, відповідність їх складу, структури та технічного рівня виробничій потребі.

2. Оцінити технічний стан і віковий склад основних засобів, зокрема їх активної частини.

3. Визначити ступінь ефективності використання основних засобів за узагальнюючими показниками та вплив факторів на зміну цих показників.

4. Виявити резерви підвищення фондовіддачі та шляхи їх мобілізації, збільшення обсягу продукції та прибутку за рахунок поліпшення використання основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу використовують:

• план економічного та соціального розвитку підприємства;

• план технічного розвитку;

• ф. № 1 "Баланс підприємства";

• ф. № 3 "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства";

• ф. № 11-ОФ Звіт про наявність та рух основних засобів ";

• ф. № БП "Баланс виробничої потужності ";

• ф. № 2 КБ "Звіт про введення в дію об'єктів основних засобів і використання капіталовкладень";

• дані про наявність невстановленого та зайвого устаткування;

• матеріали інвентаризації основних засобів;

• матеріали відділів головного механіка, головного енергетика, головного технолога та інші джерела інформації.

2.АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ.

Аналіз зазвичай починається з вивчення наявності основних засобів, їхньої динаміки та структури.

Основні засоби підприємства поділяються на промислово-виробничі і непромислові, а також на засоби невиробничого призначення.

Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі засоби. Крім того, прийнято виділяти активну частину (робочі машини й обладнання) і пасивну частину основних засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (споруди виробничого призначення, склади, робочі й силові машини, обладнання, вимірювальні прилади й пристрої, транспортні засоби і т. ін.). Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів на основі оптимізації їхньої структури. Великий інтерес при цьому становить співвідношення активної і пасивної частин, силових і робочих машин, оскільки від їхнього оптимального поєднання багато в чому залежать фондовіддача, рентабельність фондів і фінансовий стан.

Вікова структура основних засобів показує частину певної групи основних засобів у загальній їх вартості. λі =(Фі - Фз)*100%, Фі - вартість основних засобів і-тої групи, Фз - загальна вартість основних засобів на п-ві.

Ступінь прогресивності структури основних засобів - це частка активної частини основних засобів у загальній вартості: βі =(Фа - Фз)х100%, де Фа - вартість активної частини основних фондів.

Вікова структура основних фондів - це співвідношення різних груп основних фондів у їх загальній вартості.

У ході аналізу рекомендується дати оцінку виконанню плану із упровадження нової техніки, визначити частку прогресивного автоматизованого і модернізованого устаткування й вимірювальних приладів у загальній вартості всього устаткування і вимірювальних приладів.

Збільшення питомої ваги прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Для узагальнюючої оцінки динаміки основних фондів і характеру їх змін і розраховують коефіцієнти оновлення, уведення, вибуття.

1. Коефіцієнт оновлення (Ко). Характеризує інтенсивність введення нових оновлених основних засобів і обчислюється за формулою: Ко = Ф° / Фк.р. де Ф° - вартість оновлених основних засобів, Ф к.р. - вартість основних засобів на кінець року.

2. Коефіцієнт уведення (К_ув) обчислюють як відношення введених в дію основних засобів до вартості засобів на кінець відповідного року: Кув = Ф^увед / Фк.р.

3. Коефіцієнт вибуття (Кв). Він характеризує інтенсивність вибуття основних засобів упродовж розрахункового періоду (року) і розраховується за формулою: Кв = Ф^в /Фп.р., де Ф^во - вартість основних засобів, що вибули, грн; Фп.р. - вартість основних засобів на початок розрахункового періоду (року), грн.

3. АНАЛІЗ СКЛАДУ, СТРУКТУРИ ТА ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ОСНОВНИХ

ЗАСОБІВ.

Аналіз використання основних засобів. Класифікація показників використання основних засобів. Аналіз фондовіддачі та факторів її зміни

Важливим етапом аналізу основних фондів є дослідження їх технічного стану. Для цього обчислюють та вивчають такі узагальнюючі показники технічного стану, як коефіцієнт зношеності та коефіцієнт придатності.

1. Коефіцієнт зносу: Кз = Сума зносу основних засобів / Первісна вартість основних засобів

2. Коефіцієнт придатності: К^придат - - Залишкова вартість основних засобів / Первісна вартість основних засобів

Коефіцієнт зношеності і коефіцієнт придатності рекомендують вивчати на початок і кінець звітного періоду. Чим меншою є величина коефіцієнта зношеності і більша величина коефіцієнта придатності, тим кращим є технічний стан основних засобів.

Для глибшого дослідження та розроблення заходів з підвищення ефективності використання основних засобів потрібно вивчити віковий склад різних видів устаткування. Він характеризує технічний рівень основних засобів і ступінь їх моральної зношеності, дає можливість визначити придатне устаткування, устаткування, яке потребує капітального ремонту, непридатне устаткування та устаткування, що належить списати. Для аналізу все діюче устаткування групують за видами, а в середині кожного виду - за тривалістю його використання.

В умовах ринкової економіки особливого значення набуває економічна оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт. Це пояснюється тим, що на підприємствах діюче устаткування протягом експлуатації капітально ремонтують кілька разів. Проведення першого капітального ремонту в більшості випадків економічно вигідніше, ніж придбання нового устаткування, але наступні капітальні ремонти коштують значно дорожче, ніж нове устаткування аналогічного призначення.

Узагальнюючими показниками забезпеченості підприємства основними виробничими засобами є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці.

Фондоозброєність - це відношення середньорічної вартості промислово- виробничих засобів до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну.

Технічна озброєність праці визначається відношенням вартості виробничого устаткування до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну.

У ході аналізу зіставляють темпи зростання технічної озброєності праці з темпами зростання продуктивності праці. Позитивної оцінки заслуговує випередження темпів зростання продуктивності праці.

Ефективність використання основних виробничих засобів характеризується низкою показників, які поділяються на загальні та часткові. До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих засобів відносять фондовіддачу, фондомісткість і рентабельність.

1. Фондовіддача показує обсяг продукції у вартісному вираженні, що припадає на 1 грошову одиницю (1 грн.) основних засобів. ФВ = Q /Фс.р.

2. Фондомісткість - це обернений показник до фондовіддачі, що характеризує величину основних засобів, що припадають на 1 грошову одиницю виробленої продукції. ФМ = 1/ФВ = Фс.р/Q

3. Рентабельність основних засобів характеризує оптимальний баланс прибутку на 1 грошову одиницю і розраховується: R.о.ф= Пб/Фс.р.

Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів проводиться методом порівняння фактичного їх рівня за звітний період з аналогічними показниками попередніх періодів (плановими показниками), вивчається динаміка за кілька років, рівень виконання плану, виявляється вплив факторів на відхилення з фондовіддачі, резерви підвищення ефективності використання основних виробничих засобів і вплив зміни вагомості засобів та ефективності їх використання на відхилення за обігом продукції.

Від рівня матеріально-технічної бази підприємства, ступеня використання його виробничого потенціалу залежать усі кінцеві результати господарювання, зокрема обсяг випуску продукції, рівень собівартості, прибуток, рентабельність, фінансовий стан і т. ін.

Якщо виробничі потужності підприємства використовують недостатньо повно, то це призводить до збільшення частки постійних витрат в їхній загальній сумі, зростання собівартості продукції і, як наслідок, зменшення прибутку. Тому в процесі аналізу необхідно встановити, які зміни відбулися у виробничих потужностях підприємства, наскільки повно їх використовують, і як це впливає на собівартість, прибуток, рентабельність, збитковий обсяг продажів, зону безпеки підприємства та інші указники.

Джерелами інформації для аналізу є

о "Баланс виробничої потужності",

о ' "Звіт про продукцію",

о "Звіт про витрати",

о "Звіт про прибутки і збитки" та інше.

Під виробничою потужністю підприємства розуміють максимально можливий випуск продукції при реально наявному обсязі виробничих ресурсів і досягнутому рівні техніки, технології організації виробництва. Вона може виражатися в людино-годинах, машино-годинах або в обсязі випуску продукції в натуральному чи вартісному вираженні. Виробнича потужність підприємства не може бути постійною. Вона змінюється разом з вдосконаленням техніки, технології та організації виробництва підприємства.

Ступінь використання виробничих потужностей характеризується такими показниками:

а) коефіцієнт використання потужності: Квп = Фактичний (плановий) річний обсяг виробництва продукції / Середньорічна виробнича потужність підприємства

б) коефіцієнт інтенсивного завантаження потужності: К і.з = Середньодобовий випуск продукції / Середньодобова виробнича потужність

в) коефіцієнт екстенсивного завантаження потужності: Ке.з. = Фактичний або плановий фонд робочого часу / Розрахунковий фонд робочого часу, прийнятий для визначення виробничої потужності

Вивчають динаміку цих показників, виконання плану їхнього рівня і причини їхньої зміни, такі як введення в дію нових реконструйованих підприємств, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей.

Фактори зміни її величини (потужності) можна встановити на основі звітного балансу виробничої потужності, який складають у натуральному і вартісному вираженні в зіставних цінах за видам і продукції, які випускають у цілому по підприємству:

де П_к, П_п - виробнича потужність відповідно на кінець і початої періоду;

Пб - збільшення потужності за рахунок будівництва нових розширення діючих підприємств;

П_р - збільшення потужності за рахунок реконструкції діючих підприємств

П_ота - збільшення потужності за рахунок впровадження оргтехзаходів;

Пас - зміна потужності у зв'язку зі зміною асортименту продукції з різним рівнем трудомісткості;

П_в - зменшення потужності у зв'язку з вибуттям машин, обрання та інших ресурсів.

Аналіз роботи обладнання базується на системі показників, що характеризують використання його чисельності, часу роботи і потужності.

Розрізняють обладнання наявне і встановлене (здане в експлуатацію), обладнання, яке фактично використовується у виробництві, та те, що перебуває в ремонті і в модернізації, та резервне. Найбільшого ефекту досягають, якщо за величиною перші три групи приблизно однакові.

Для характеристики ступеня залучення обладнання у виробництво розраховують такі показники:

1. Коефіцієнт використання наявного обладнання Кн: кількість діючого обладнання / кількість наявного обладнання;

2. Коефіцієнт використання встановленого обладнання Квст: кількість діючого обладнання / кількість встановленого обладнання.

Різниця між кількістю наявного і встановленого обладнання, помножена на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання, - це потенційний резерв зростання виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання.

Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження обладнання вивчають баланс часу його роботи. До нього входять:

1. Календарний фонд часу (Тк) - максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів у звітному періоді множать на 24 (к-сть годин у добі) і на кількість одиниць встановленого обладнання).

2. Режимний фонд часу (Тр) - (кількість одиниць встановленого обладнання множать на кількість робочих днів звітного періоду і на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності).

3. Можливий фонд - відрізняється від режимного часу перебування обладнання в плановому ремонті і в модернізації.

4. Плановий фонд (Тп) - час роботи обладнання за планом.

5. Фактичний фонд (Тф) - кількість фактично відпрацьованого часу за даними обліку.

На завершення аналізу підраховують резерви збільшення випуску продукції і фондовіддачі. Ними можуть бути введення в дію невстановленого обладнання, його заміна і модернізація, скорочення цілоденних і внутрішньозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, інтенсивніше його використання.

Резерви збільшення випуску продукції за рахунок введення в дію нового обладнання визначають множенням його додаткової кількості на фактичну величину середньорічного виробітку в звітному періоді або на фактичну величину всіх факторів, які формують її рівень:

Скорочення цілоденних простоїв обладнання за рахунок конкретних оргтехзаходів приводять до збільшення середньої кількості відпрацьованих днів кожної його одиниці за рік. Цей приріст необхідно помножити на можливу (прогнозовану) кількість одиниць обладнання і фактичний середньоденний виробіток одиниці у звітному періоді:

Щоб підрахувати резерв збільшення випуску продукції за рахунок підвищення коефіцієнта змінності внаслідок кращої організації виробництва, необхідно можливий приріст цього коефіцієнта помножити на плановану кількість днів роботи всього парку обладнання і на фактичний змінний виробіток (ЗВ):

За рахунок скорочення внутрішньозмінних простоїв збільшується середня тривалість зміни, а отже, і випуск продукції. Для визначення величини цього резерву слід планований приріст середньої тривалості зміни помножити на фактичний рівень середньо-годинного виробітку обладнання і на можливу кількість машино-змін (Зм_м) (добуток можливої кількості обладнання, можливої кількості відпрацьованих днів одиницею обладнання і можливого коефіцієнта змінності):

Для визначення резерву збільшення випуску продукції за рахунок підвищення середньогодинного виробітку обладнання необхідно спочатку виявити можливість зростання випуску продукції шляхом модернізації обладнання, інтенсивнішого його використання, впровадження інноваційних заходів і т. ін. Потім виявлений резерв підвищення середньогодинного виробітку треба помножити на можливу кількість годин роботи обладнання ФРЧ (добуток можливої кількості одиниць, кількості днів роботи ко" ефіщєнта змінності, тривалості зміни):

РТВП_ГВ=ФРЧ_М.РТГВ = К_м.Д_м.К _ЗМа. Т_м.рТгВ.

Резерви зростання фондовіддачі визначають таким чином:

де Р ↑Фе - резерв зростання фондовіддачі;

Фвм, Фв|- відповідно можливий і фактичний рівень фондовіддачі;

Р↑ВП - резерв збільшення виробництва продукції;

ОЗд - додаткова сума основних засобів виробництва, необхідна для освоєння резервів збільшення випуску продукції;

Р↓03 - резерв скорочення основних засобів виробництва за рахунок реалізації і здачі в оренду непотрібних і списання непридатних.

Резерви зростання рентабельності основних засобів визначають множенням виявленого резерву зростання фондовіддачі на фактичний рівень рентабельності продажів у звітному періоді.

Поиск по сайту: