КОРИСТУВАННЯ ЛОБНИМ РЕФЛЕКТОРОМ

Організація робочого місця оториноларинголога.

Проведення дослідження пацієнтів з захворюваннями вуха, носа і горла вимагає спеціальну організацію робочого місця оториноларинголога. Приміщення, де проводиться дослідження, повинно бути тихим та мати довжину не менше 6 м, що важливо для дослідження слух. Головними складовими частинами робочого місця оториноларинголога є інструментальний столик з двома полицями, два стільця, джерело світла, лобний рефлектор та набір оториноларингологічних інструментів. Джерело світла (електричну лампу потужністю 100 Вт) розташовують на столику праворуч і трохи позаду від хворого на рівні його вушної раковини та на відстані 20-40 см від пацієнта. На верхній полиці інструментального столика поряд з лампою розміщують стерильні інструмен­ти (у лотку), медикаменти та перев'язочний матеріал. На нижній полиці інструментального столика ставлять декілька лотків для використаних інструментів та для перев’язочного матеріалу. У переважні більшості випадків лікар і пацієнт сидять навпроти один одного, причому пацієнт знаходиться праворуч від лікаря, а джерело світла — ліворуч. Відстань від лікаря до пацієнта становить 30—50 см так, щоб лікар міг легко покласти свою витягнуту праву руку на голову пацієнта і повертати її в потрібному напрямку для дослідження ЛОР - органів.

Обстеження оториноларингологічного хворого починають з деталь­ного з'ясування скарг хворого, збору анамнезу хво­роби та життя. Проводять зовнішній огляд голови та шиї, виконують їх пальпацію та перкусію, після цього проводять ендоскопічне дослідження ЛОР-органів.

Оскільки об’єкт дослідження при захворюваннях носа, навколоносових пазух, вуха чи горла знаходиться в глибині вузьких просторів чи каналів, для кращого їх огляду застосовують спеці­альні методи. Ці методи дозволяють спрямувати пучок проміння, відбитого від рефлектора, у глибоко розташовані ділянки, таким чином, освітити їх та оглянути. Для виконання огляду переважно користуються лобним рефлектором (рідше отоскопом чи невеликим ліхтариком), причому таке дослідження краще проводити у напівзатемненому приміщенні.

Правила користування лобним рефлектором ідентичні при обстеженні всіх ЛОР-органів.

КОРИСТУВАННЯ ЛОБНИМ РЕФЛЕКТОРОМ

Лобний рефлектор складається з увігнутого дзеркала, що має фокусну відстань 25—30 см, яке прикріплене за допомогою шарніра до паска (пластмасового чи шкіряного). У центрі дзеркало має отвір, крізь який лівим оком лікар оглядає об’єкт дослідження, шарнір дозволяє змінювати напрямок і кут освітлення під час огляду.Розмір паска можна змінювати, пристосовуючи його до розмірів голови лікаря.

Лікар і пацієнт сидять навпроти один одного, причому обидва коліна лікаря знаходяться справа від колін обстежуваного. Лампа повинна знаходитись на відстані 20-40 см позаду та справа від голови пацієнта і бути на рівні його очей чи вух. Одягають пасок рефлектора на голову в шапочці та регулюють його розмір залежно від розміру голови лікаря. Дзеркало рефлектора встановлюють перед лівим оком лікаря так, щоб отвір в його центрі розташувався навпроти лівої зіниці. Світло, що потрапляє від лампи на дзеркало рефлектора, повинно відбиватись від нього таким чином, щоб на відстані близько 30-40 см від лікаря воно утворювало невелику концентровану світлову пляму. Під час проведення обстеження лікар повинен бачити освітлений рефлектором об’єкт обома очима (лівим оком через отвір у рефлекторі). У лівій руці він тримає необхідний для обстеження інструмент, наприклад, носове дзеркало, шпатель, вушну лійку тощо. Праву руку лікар розміщує на чолі чи потилиці обстежуваного, цією рукою він повертає або нахиляє голову пацієнта для кращого та зручного огляду.

Для контролю правильності застосування рефлектора можна заплющити праве око. Якщо після цього освітлений об’єкт видно лівим оком через отвір у дзеркалі, то рефлектор встановлено правильно. У іншому випадку треба змінити положення чи нахил дзеркала лобного рефлектора.

Оториноларингологічне дослідження здійснюють звичайно у наступному порядку: передня риноскопія, орофарингоскопія, задня риноскопія, непряма ларингоскопія, отоскопія. Такого порядку огляду дотримуються у дорослих та у дітей старшого і молодшого віку. У немовлят огляд починають з вуха. Це пов'язано з тим, що під час плачу дитини барабанна перетинка червоніє, що ускладнює оцінку отоскопічної картини.

Поиск по сайту: