Оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності

Об'єктами оренди є земельні ділянки, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, територіальних громад, держави.

Оренда землі - це форма землекористування, при якій власник землі (орендодавець) передає її на певний тимчасовий строк іншій особі (орендареві) для ведення господарства за особливу винагороду, тобто за орендну плату. Орендодавець відступає деякі правомочності (володіння, користування)

Договір оренди землі

Договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України.

Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:

а) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

б) термін договору оренди;

в) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);

г) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

д) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

е) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки;

е) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

Ж) відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених Законом, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

За угодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, а також обставини, які можуть вплинути па зміну або припинення договору оренди тощо).

Термін договору оренди земельної ділянки (у тому числі й до настання певної умови) визначається за погодженням сторін, але не більше ніж на п'ятдесят років.

Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію.

28. Право концесійного землекористування. Особливості укладення та змісту концесійного договору на землекористування.

У відповідності зі ст. 1 Закону України "Про концесії" від 16 липня 1999 концесія визначається як надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі права на створення (будівництво) та управління (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності на себе зобов'язань щодо створення (будівництва) та управління (експлуатацію) об'єктом концесії, а також майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Цим законом закріплено і перелік сфер господарської діяльності, для здійснення якої суб'єкти права державної або комунальної власності можуть надаватися в концесію. До них, зокрема, належать: водопостачання; відведення та очищення стічних вод; надання послуг міським громадським транспортом; збір та утилізація сміття; надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла; будівництво та експлуатація автомобільних доріг, об'єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд; надання послуг зв'язку; транспортування та розподіл природного газу; виробництво або транспортування електроенергії; будівництво житлових будинків; використання об'єктів соціально-культурного призначення; створення комунальних служб паркування автомобілів і т. д..

Якщо в зазначених випадках для здійснення концесійної діяльності необхідні земельні ділянки, вони надаються на умовах оренди на термін дії концесійного договору. Використання на умовах оренди земельної ділянки фактично обслуговує концесійний договір, а сама земельна ділянка не є об'єктом концесії.

Договір концес укладається на термін не менше 10 років та не більше 50

Сущ умови договору:

1) сторони

2) види діяльності, роботи, послуги які за умовами договору

3) об'єкт концесії

4) умови надання зем ділянки.

5) перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню

6) строк дії договору концес

7) умови про розмір та порядок відрахування концес платежів

29. Права та обов'язки землекористувачів та межі їх належного здійснення.

Право користування земельною ділянкою - це юридично забезпечена можливість суб'єкта здійснювати господарське та інше безпосереднє використання земельної ділянки з метою отримання доходів та інших благ матеріального та нематеріального характеру від корисних властивостей землі.

Користування наданою земельною ділянкою - не тільки право, але й обов'язок землекористувача. При цьому він повинен забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Якщо землекористувач не виконує обов'язок, то для нього наступати негативні наслідки.

Згідно ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Права у сфері ефективного використання земельних ділянок належать: самостійне господарювання на землі, використання у встановленому порядку для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин, торфу, лісових угідь, водних об'єктів, а також інших корисних властивостей землі. Права у сфері реалізації інших майнових і немайнових прав: власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; на спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд.

Здійснення прав землекористувачем передбачає дотримання ним певних обов'язків, пов'язаних з використанням конкретних земельних ділянок. Обов'язки землекористувачів передбачені Земельним кодексом та нормами інших законів. Зокрема, перелік, закріплений ст. 96 ЗК України, включає обов'язки: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

За змістом всі обов'язки постійних землекористувачів можна розділити на три групи: у сфері ефективного використання земельних ділянок (наприклад, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням); у сфері відтворення і комплексної охорони земель (наприклад, дотримуватися вимог законодавства про охорону навколишнього середовища); у сфері реалізації інших майнових та немайнових обов'язків (наприклад, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів).

30. Земельні сервітути, їх юридична природа та засади правового регулювання.

Згідно ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника (користувача) земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування суміжною земельною.

Залежно від мети використання обслуговуючої ділянки власником (користувачем) панівної ділянки земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. До постійних належать земельні сервітути, при яких одна ділянка постійно обслуговує іншу, підвищуючи її здатність задовольняти певні потреби власника (користувача) ділянки. Прикладом строкового земельного сервітуту може бути встановлення власником (користувачем) панівної ділянки будівельного обладнання та складування будівельних матеріалів з метою ремонту свого будинку на сусідній (обслуговуючій) ділянці. Дія цього земельного сервітуту припиняється відразу після закінчення будівництва або ремонту.

Суб'єктами сервітуту слід вважати власників майна, обтяженого сервітутом, з одного боку, та осіб, що здійснюють право сервітуту, - з іншого.

Так, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельним сервітутом є право обмеженого користування чужими земельними ділянками, встановлене для однієї або декількох осіб (приватний земельний сервітут) чи для необмеженого кола осіб (публічний земельний сервітут).

Відповідно до Земельного Кодексу України встановлюються такі види земельних сервітутів:

• проходу - право проходу або проїзду на велосипеді через чужу земельну ділянку;

• проїзду - право проїзду на транспортному засобі проїзною частиною через чужу земельну ділянку;

• інженерної комунікації - право прокладання та експлуатації державних, комунальних та приватних ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій через чужу земельну ділянку; водопроводу - право проводити на свою земельну ділянку воду з чужої водойми або через чужу земельну ділянку;

• водостоку - право відведення води зі своєї земельної ділянки на чужу або через чужу земельну ділянку;

• водозабору - право забору води для потреб своєї земельної ділянки з чужої водойми та право проходу до водойми;

• водопою - право поїти свою худобу та право прогону худоби, що веде через водоймища;

• прогону тварин - право прогону худоби та проходу через чужу земельну ділянку;

• пасовища - право сінокосу та випасу худоби на чужій земельній ділянці в періоди, що відповідають місцевим умовам та звичаям; будівництво - право зведення будівель та споруд на власній земельній ділянці з опорою на сусідню земельну ділянку, або будівель та споруд, що нависають над сусідньою земельною ділянкою на відповідній висоті, право зведення будівель та споруд на сусідній земельній ділянці;

• ремонтно-будівельної смуги - право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

Земельні сервітути, встановлені на земельну ділянку, не позбавляють власника цієї земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельні сервітути підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, передбаченому Земельним кодексом. Інформація про встановлення земельного сервітуту є невід'ємною частиною документа щодо земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут.

31. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві.

Інститут добросусідства спрямований на врегулювання досить актуальною у всі часи проблеми - узгодження і захист інтересів власників володінь, що межують між собою, врегулювання суперечностей, які виникають при здійсненні прав на своє майно.

Положення законодавства, що регулюють земельні відносини добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок.

Поиск по сайту: